Светіцховелі кафедральний собор
Светіцхове́лі кафедра́льний собо́р (Светі-Цховелі; грузин. სვეტიცხოვლის საკათედრო ტაძარი — Животворний стовп) — головний патріарший собор Дванадцяти Апостолів Грузинської православної церкви, архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (від 1994) «Мцхети історичні пам’ятки», Грузія.
Зміст
Розташування. Складники
Споруда стоїть в історичному центрі міста на рівному місці у долині між горами поблизу злиття річок Арагві й Кури. Це архітектурна домінанта у ландшафті міста, що має прямий візуальний зв’язок із розташованим на горі храмом Джварі. Панорама річкової долини з обома храмами є значущою і символічною для національної свідомості грузинського народу. Прямокутна у плані територія собору розмірами 121,6×110,5 м від 1787 оточена оборонним муром із вісьмома баштами, серед яких дві надбрамні — південна і головна західна (1029). До західного муру у різний час прибудовано невелику дзвіницю й будівлі різноманітного призначення. У південно-східному куті стоїть двоповерховий палац патріарха (католікоса) кінця 18 ст., а біля південного муру є музеєфіковані (див. Музеєфікація) залишки палацу католікоса Мелхіседека 11 ст.
Історична довідка
Загальновживане найменування собору має легендарне походження. Згідно з апокрифом, грузинський єврей Ілія із м. Мцхети був у м. Єрусалимі й після розп’яття Ісуса Христа купив його одяг (ризу Господню) у римського легіонера та привіз її додому. Там його сестра Сідонія, узявши ризу до рук, померла. Оскільки реліквію виявилося неможливим забрати з закляклих рук померлої, то їх поховали разом. На могилі виріс великий кедр. Через три сторіччя свята Ніна (просвітителька Грузії) наказала його зрубати для будівництва тут першої християнської церкви. З кедра зробили сім дерев’яних стовпів як конструктивну основу храму. Сьомий стовп із надприродними властивостями сам здіймався у повітря і став на місце тільки після цілонічної молитви святої Ніни. З нього стала витікати священна рідина, яка зцілювала людей від усіх хвороб. Тепер це місце розташування позначено ківорієм 17 ст. в інтер’єрі собору, який став метою паломництва й отримав легендарне найменування, яке згодом стало офіційним.
Першу дерев’яну церкву на цьому місці збудував за порадою святої Ніни цар Іберії Міріан ІІІ у 4 ст. (не збережено). Залишки фундаментів її виявлено під час археологічних досліджень 1970–1971. Муровану базиліку на місці знищеної церкви збудував у 2-й половині 5 ст. цар Вахтанг І Горгасалі (440–502; тепер Грузія) (не збережено). Замість пошкодженої базиліки і з використанням її будівельного матеріалу зодчий Арсукісдзе 1010–1029 звів собор, будівництвом якого опікувався патріарх, Святий Мелхіседек І (2-га половина 10 ст. — 1033; тепер Грузія), котрий похований тут. Зодчий помер до завершення будівництва. Це підтверджено двома старовинними різьбленими на камені написами, збереженими на двох фасадах споруди.
Собор пошкодив землетрус 1283. Підбанник із куполом відбудовано у 14 ст. Під час навали Тамерлана тримальні конструкції храму зазнали руйнації, проте згодом їх відбудовано. Підбанник із куполом перебудовано у 17 ст. Під час російської окупації 01.05.1826 обвалилася соборна дзвіниця, зруйнувавши прилеглий до неї будинок. Це спонукало військову адміністрацію 1827–1828 ініціювати спорудження нової дзвіниці та «відновлення» собору. Після тривалого доопрацювання неякісно розроблених проєктів будівельні роботи виконано 1837–1845 украй недбало (не було усунуто навіть протікання даху під час дощу). Натомість було знищено зовнішні галереї, які оточували собор з півночі й півдня. Унаслідок цього спотворено архітектурну композицію храму, яка стала невластивою грузинській традиції. При цьому виконавець робіт удався до знесення деяких навколишніх споруд методом підривання порохових зарядів. Наслідком стала поява тріщин у стінах і склепіннях собору. У той же час (1830), готуючись до приїзду російського імператора Миколи І (котрий у храмі так і не побував), в інтер’єрі собору закрили побілкою старовинні фрески. Побілка також виявилася неякісною і почала відпадати внаслідок надмірної зволоженості склепінь і стін. Реставраційні роботи виконано 1964–1965, 1970–1971.
Собор є історичним місцем інтронізації католікоса — патріарха Грузії, а також місцем поховання багатьох середньовічних царів Грузії, членів їхніх сімей та патріархів.
Характеристика
Собор муровано з каменю жовтувато-пісочного кольору зі вставками різьбленого скульптурного декору на фасадах, виконаними з каменю червонуватого й зеленуватого кольору; переважно це декоративне обрамлення вікон. Споруда тринавова, із середньою навою, ширшою і вищою, ніж бічні, та з широким трансептом. Належить до архітектурного типу хрестовокупольних храмів. Єдиний гранчастий купол з наметовим завершенням спирається на 16-гранний світловий підбанник, який за допомогою підпружних арок стоїть на чотирьох центральних пілонах. Зі сходу є три апсиди, напівкруглі у плані всередині та гранчасті ззовні. Згідно з поширеною в архітектурі Кавказу традицією ці апсиди не виступають назовні за загальний прямокутний контур храму; їх тільки розділено глибокими трикутними у плані нішами на всю висоту споруди. Із заходу є понижений нартекс, перед яким — ще нижчий вхідний притвор. Утрата понижених бічних галерей зробила цей хрестовокупольний храм схожим на купольну базиліку. Фасади вирішено мотивом глухої аркади та прикрашено аркатурою. В 11 ст. інтер'єр було розмальовано фресками, від яких залишилися фрагменти в західній частині собору. Фрагментарно збережено фрески 13 ст. та пізніші розписи 16–18 ст.
Значення
Це найбільший і найкраще збережений старовинний християнський храм Грузії. Водночас він — один із найдовершеніших із мистецького погляду. Як провідний складник культурного ландшафту давньої столиці Грузії від 1994 є пам’яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі номінації: «Мцхети історичні пам’ятки» (англ. Historical Monuments of Mtskheta) під № 708.
Джерела
- Натроев А. Мцхета и его собор Свэти-Цховели : Историко-археологическое описание. Тифлис : Издание Комитета по реставрации Мцхетского собора. Типография К. П. Козловского, 1900. 464 с.
- UNESCO World Heritage Centre. Historical Monuments of Mtskheta. URL: https://whc.unesco.org/en/list/708/
- Вечерський В. В. Архітектура Грузії // Велика українська енциклопедія. Простір знань. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%93%D1%80%D1%83%D0%B7%D1%96%D1%97
Література
- Джанберидзе Н. Памятники архитектуры Грузии. Тбилиси : Литература да хеловнеба, 1965. 120 с.
- Беридзе В. Грузинская архитектура с древнейших времен до начала ХХ в. Тбилиси : Литература да хеловнеба, 1967. 92 с.
- Mjaor N. Geschichte der Architektur. Geschichte Kultur und Architektur vom Ende des 5. Jhd. bis zum Ende des 18. Jahrhunderts. Bd. 2. Berlin, 1979. 668 с.
- Квирквелия Т., Мгалоблишвили Н. Архитектура Советской Грузии. Москва : Стройиздат, 1986. С. 24–31.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 50–51.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Светіцховелі кафедральний собор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Светіцховелі кафедральний собор (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.05.2026
