Архітектура Грузії
 | Стаття не входить до енциклопедії. |
Зміст
Загальні відомості
Територія Грузії прилягає з півдня до Головного Кавказького хребта, виходячи із заходу до Чорноморського узбережжя. Грузія має родючі річкові долини й межує з Вірменським нагір’ям, яке характеризується значно суворішими природними умовами. У добу середньовіччя Грузія і Вірменія тривалий час були єдиною державою. Це, а також перебування у колі культурного впливу Візантійської імперії, зумовило схожість основних рис їхньої архітектури. На формування національних традицій грузинської монументальної архітектури визначальною мірою вплинув прадавній центричний тип грузинського народного житла — дарбазі, що має дерев’яне центричне конусоподібне перекриття з отвором (опайоном) над вогнищем у центрі приміщення. Аналогічний національний тип житла відомий і у Вірменії, де він називається «ґлхатун».
Історичний огляд
Найважливішою хронологічною віхою є 337 — рік прийняття Грузією християнства. Від того часу налагоджено тісні зв’язки зі Східною Римською (пізніше — Візантійською) імперією, унаслідок чого середньовічна Грузія опинилася у сфері візантійської культури. Історичний процес у цьому регіоні зумовив таку періодизацію розвитку грузинської архітектури:
#Ранньохристиянська доба 4-7 ст.
- Доба арабського панування 8-9 ст.
- Раннє середньовіччя 10-11 ст.
- Розвинуте середньовіччя 12-13 ст.
- Пізнє середньовіччя 13-15 ст.
- Ранньомодерний час 16-18 ст.
- Новітній час 19-20 ст.
У ранньохристиянську добу сформовано фундаментальні архітектурно-містобудівні засади грузинського зодчества, а також основні функціональні й розпланувально-просторові типи будівель і споруд. Найдавніші міста Грузії — перша столиця Мцхета, Тбілісі (столиця від 6 ст.) та Уджарма як друга царська резиденція були оточені мурами з баштами й мали у своїй структурі виділений акрополь — окремо укріплене верхнє місто з резиденцією правителя. Найкраще збережено руїни тогочасних фортифікацій Уджарма — на активному рельєфі, проте регулярного розпланування з чотиригранними баштами й уфортифікованим царським палацом на акрополі.
Найдавніші християнські храми Грузії — тринавові базиліки з бічними відкритими галереями для оглашенних (базиліка Сіоні в Болнісі 478–493, так званий Болніський Сіон). Зразком архітектурного комплексу є характерний ранньосередньовічний монастир Зедазені високо в горах з архаїчною тринавовою базилікою 4 ст. без галерей. Вона має затемнений інтер’єр з огляду на наявність лише кількох вузеньких віконець і повністю позбавлена будь-якого декору. Розвитком такого архітектурного типу є купольні базиліки, в яких підкупольні підпружні арки спираються на внутрішні хрещаті в плані пілони (церква у Цромі 626–634).
Важливим явищем у формуванні національних рис монументальної архітектури стала поява храмів тетраконхового типу. У 5–6 ст. на християнському Сході, у межах Східної Римської імперії, яку ми звично називаємо Візантією чи Візантійською імперією, великого розвитку набуло будівництво мурованих купольних хрещалень — баптистеріїв. Саме тут і виникла вперше класична тетраконхова композиція, яка вже у 6 ст. дала такі грандіозні споруди, як тетраконхи у Босрі 513 і в Апамеї на р. Оронті середини 6 ст. Ці храми Північної Сирії через сторіччя змогли повторити вірменські зодчі; за цим зразком на Кавказі зведено ще кілька будівель, зокрема церква середини 7 ст. у с. Бана в Грузії. Ці колосальні ажурні тетраконхи з круговим обходом-зовнішньою галереєю справили значний вплив на розвиток сакральної архітектури всього Середземномор’я — від Константинополя до Ломбардії. Проте сам архітектурний тип ажурного висотного (заввишки до 38 м до зеніту купола) тетраконха з круговим обходом виявився архітектурно-конструктивною системою, надто складною в тектонічному плані й статично нестійкою, а понад те — небезпечною на території з високою сейсмічною активністю. На думку дослідника цих храмів, автора монографії про тектоніку й конструкції центричних будівель, архітектора-інженера Олександра Васильовича Кузнецова (1874–1954; тепер РФ), це конструктивне завдання «не було тектонічно розв’язане, і таке розв’язання логічно навряд чи можливе». Тож не випадково такі споруди поруйновано землетрусами ще у давнину, храм у с. Бана збережено у руїнах. Проте цей архітектурний тип на теренах Грузії зазнав трансформації і його розвитком є чи не найвагоміший внесок давньої Грузії у скарбницю світового зодчества — храмовий тип Джварі. Показово, що храми цього типу, на відміну від ажурних тетраконхів, збережено й не поруйновано землетрусами.
У цю ж добу сформовано класичний тип невеликого хрещатого однокупольного храму (церква Самцеврісі 7 ст.). Тоді ж започатковано один із найстародавніших сакральних комплексів Грузії, який розбудовували понад тисячоліття — монастир Шіомгвіме у горах поблизу м. Мцхета поряд із доісторичними печерами. Його ансамбль формують купольний храм 560-х, церква зального типу 12 ст., перебудована у 17 ст., трапезна 14 ст.
До доби арабського панування і раннього середньовіччя належать: двокупольна базиліка Квелацмінда в Гурджаані 8-9 ст.; тринавовий, з розвиненим трансептом, багатоконховий храм в Ошкі 960; хрестовокупольний храм Самтавісі в Картлі 1030; храм Баграта в Кутаїсі 1003 (зруйнований турками наприкінці 17 ст., зберігся в руїнах і відбудований у 2000-х за розпорядженням президента Грузії М. Саакашвілі). Для тієї доби загалом характерне домінування храмів хрестовокупольного типу.
Розвинуте середньовіччя 12–13 ст. дало визначні монастирські комплекси за межами Мцхета: монастир Гелаті з головним храмом 1106 та монастир Бетанія кінця 12 — початку 13 ст. У центрі його — хрестовокупольний храм вертикальних витягнутих пропорцій із фресковим зображенням цариці Тамари в інтер’єрі. Цей храм — фундація царя Давида Будівничого і цариці Тамари. У цю добу найбільшого розвитку досягли два головні осередки грузинської архітектури — міста Мцхета і Тбілісі.
Мцхета
Мцхета — давня столиця Грузії. Розташована у місці злиття двох головних річок країни — Кури та Арагві. Над містом, що лежить у долині, й над усім ландшафтом домінує на високій горі храм Джварі (у перекладі — хрест), 587–604. Він є центральнокупольним храмом. Його восьмигранний купол на восьмерику підбанника спирається на 8 опор. Цей тип називають «вписаним тетраконхом». Це одна з найвизначніших пам'яток грузинської національної архітектури. Поблизу Мцхета є мурована фортеця Бебріс-Цихе 8–18 ст., що контролювала великий шлях через Кавказький хребет. У центрі Мцхета стоїть головний храм Грузії — кафедральний собор Светі-Цховелі 1010–1029, збудований зодчим Арсукісдзе. Його значення для Грузії можна порівняти хіба що зі значенням Софійського собору в Києві для України. Собор потерпів у 14 ст., відбудований на початку 15 ст. У 19 ст. під владою Російської імперії знищено зовнішні галереї на поздовжніх фасадах, унаслідок чого хрестовокупольний храм став схожим на купольну базиліку. Він є місцем поховання грузинських царів. Соборний двір оточено фортечними мурами з баштами 16–17 ст. Неподалік від комплексу Светі-Цховелі міститься більш камерний за масштабом царський храмовий комплекс Самтавро 11 ст., що включає хрестовокупольну церкву, двоярусну дзвіницю і унікальну маленьку капличку, мініатюрність якої підкреслює монументальність храму.
Тбілісі
Місто Тбілісі стало столицею завдяки цареві Вахтангу Горгасалу. Воно лежить у вузькій долині р. Кури на обох її берегах, затиснуте з обох боків високими схилами гірських плато. Така ландшафтна ситуація сприяла утворенню міста лінійного типу, що розвивалося уздовж річки. Над ним панує Нарі-Кала (стара фортеця), яку розбудовували протягом 4–18 ст. Вона має цитадель, нерегулярний ландшафтний план, подвійні стіни, муровані з каменю і цегли, пластичних форм башти. Храм Метехі на високому скелястому березі р. Кури — найвизначніший у місті. Збудований у 5 ст., у 1278–1289 відновлений після монголо-татарського руйнування; у 18 ст. купол зазнав реконструкції. Тож тепер храм має вигляд хрестовокупольного, триапсидного, однокупольного. Біля храму встановлено пам'ятник цареві Вахтангу Горгасалу, котрий переніс сюди столицю із м. Мцхета. Тбіліський собор Сіоні 6 ст. первісно був безкупольною базилікою. Пізніші перебудови перетворили його на хрестовокупольний. Дзвіницю 1425 перебудовано у 18 ст. Другу дзвіницю зведено 1812 — уже в стилі класицизму, що, попри родовід стилю, який сягає греко-римської античності, не надто пасує шляхетним формам традиційної грузинської архтектури. Базиліка Анчісхаті 6 ст., реконструйована в 18 ст., зберегла архаїчний базилікальний безкупольний тип. Ранньомодерний час представляє церква Норашен кінця 18 ст.
Інші архітектурні пам'ятки Тбілісі 19–20 ст. є зразками регіонального варіанту стилістики класицизму. Це палац російського генерал-губернатора на проспекті Руставелі середини 19 ст. Історизм представлено будівлею оперного театру 1896, спроєктованого знаменитим архітектором В. Шретером у мавританському стилі. Невелика стилізована у старих грузинськихї традиціях церква кінця 19 ст. є домінантою Мтацмінди — пантеону видатних грузинів на уступі гори над Тбілісі. Тут містяться могили І. Чавчавадзе, Л. Гудіашвілі та багатьох інших осіб. Архітектуру радянської доби репрезентує шедевр архітектора О. Щусєва — будинок Інституту Маркса-Енгельса-Леніна (ІМЕЛ) 1938 на проспекті Руставелі. Остання третина 20 ст. у грузинській архітектурі позначилася надзвичайно високим рівнем архітектурної творчості, зокрема й реставрації пам'яток архітектури та реконструкції історичної забудови у Тбілісі. Тоді (1975–1991) грузинська архітектура заслужено посіла провідні позиції в усьому СРСР.
Батумі
Попри важливість Тбілісі як столиці країни, що впливає на розвиток усієї національної архітектури, для грузинського зодчества 19 — початку 21 ст. вельми важливим містом є Батумі. Забудова історичного центру міста представлена спорудами двох історичних епох у відповідних їм стилях: історизму кінця 19 — початку 20 ст. (численні вілли, чоловіча гімназія 1897, Вірменська церква Христа Спасителя 1887, католицький храм — тепер православний собор Богородиці 1898–1902, мечеть 1866, синагога 1904); радянського ретроспективізму 1930-х — 1960-х (готель «Інтурист» 1939, архітектор О. Щусєв; Драматичний театр 1952–1953, архітектор Л. Теплицький; Літній театр 1955–1956, архітектор К. Джавахішвілі; Музей Революції 1955, архітектор К. Джавахішвілі; кінотеатр «Тбілісі» 1964, архітектор Н. Абашидзе). Окрасою міста є набережна і Приморський парк. Від 2007 виконано регенерацію історичного центру міста і збудовано споруди сучасної архітектури, серед них хмарочоси: готелі «Шератон», «Леогранд», «П’яцца», «Гілтон» і «Редісон», так звана «Абеткова вежа» 145 м заввишки, що символізує грузинську писемність, а також офісну будівлю, в якій компактно розміщено державні служби. Від 2012 розпочато будівництво 47-поверхової «Вежі Трампа»: терміном відкриття було визначено 2015, проте спорудження її після 2017 припинено.
Найвизначніші досягнення грузинської архітектури
Найвизначнішими досягненнями грузинської архітектури є пам’ятки, включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО:
Гелаті, монастир (англ. Gelati Monastery) — ансамбль споруд православного монастиря 11–13 ст. (Грузія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1994.
Мцхети історичні пам’ятки (англ. Historical Monuments of Mtskheta) — середньовічні архітектурні пам’ятки стародавньої столиці Грузії (Грузія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1994.
Горішня Сванетія (англ. Upper Svaneti) — гірський культурний ландшафт, що збережено з доби Середньовіччя (Грузія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1996.
Галерея
Джерело усіх ілюстрацій: Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 45-53.
Фортеця міста Уджарма
План базиліки Сіоні в Болнісі
Церква в Цромі
Храм в Бана. План і розріз
Храм Джварі в Мцхета. Східний фасад і план
Храм у Самцеврісі
Храм в Ошкі
Храм Самтавісі. План і розріз
Храм Баграта в Кутаїсі
Ансамбль кафедрального собору Светі-Цховелі в Мцхета
Кафедральний собор Светі-Цховелі в Мцхета
Храм Метехі в Тбілісі
Оперний театр у Тбілісі
Література
- Цицишвили И. История грузинской архитектуры. Тбилиси, 1955.
- Джанберидзе Н. Памятники архитектуры Грузии. Тбилиси: Литература да хеловнеба, 1965.
- Беридзе В. Грузинская архитектура с древнейших времен до начала ХХ в. Тбилиси, 1967.
- Mjaor N. Geschichte der Architektur. Geschichte Kultur und Architektur vom Ende des 5. Jhd. bis zum Ende des 18. Jahrhunderts. Berlin, 1979. Bd. 2. S. 37–43.
- Закарая П. Памятники Восточной Грузии. Москва : Искусство, 1983.
- Квирквелия Т. Архитектура Тбилиси. Москва : Стройиздат, 1985.
- Квирквелия Т., Мгалоблишвили Н. Архитектура Советской Грузии. Москва : Стройиздат, 1986.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 45–53.
Автор
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.10.2025
