Мгарський Спасо-Преображенський монастир

Мга́рський Спа́со-Преображе́нський монасти́ркомплекс пам’яток архітектури та містобудування національного значення поблизу м. Лубен, Полтавська область, Україна.

Мгарський Спасо-Преображенський монастир. Кольорова літографія кінця 19 ст.
План: 1–собор; 2–дзвіниця; 3–келії; 4–будинок архімандрита; 5–готель
Мгарський монастир3.jpg
Собор
План собору
Янголи. Декор західного фасаду собору
Декор рослинного характеру на західному фасаді собору
Соборний іконостас.
Фото початку 20 ст.

Загальні відомості

Мгарський Лубенський Спасо-Преображенський чоловічий монастир займає вернє плато останця підвищеного правого берега р. Сули при впадінні в неї р. Ольшанки поблизу с. Мгара за 6 км на північний схід від центру м. Лубен. Завдяки розташуванню на пагорбі монастирські собор і дзвіниця є архітектурними домінантами в ландшафті.

Історична довідка

Засновано 1619 (за іншими даними 1624) Ісайєю (Копинським) та княгинею Раїною Вишневецькою (Могилянкою; 1589–1619; тепер Україна). У монастирі від самого заснування діяло братство. 1663 тут жив як чернець Гедеон Ю. Хмельницький. У 17–18 ст. у монастирі створено Мгарський літопис. З 1737 ігуменом, а з 1744 першим архімандритом був св. Іоасаф (Горленко; 1705–1754; тепер Україна). Тут були поховані два константинопольські патріархи — Афанасій (Пателарій, 1560–1654; тепер Греція — Україна) та Серафим (Анін, 1690-1779; тепер Албанія — Україна), а також митрополит Київський Йосиф (Нелюбович-Тукальський, початок 17 ст. — 1676; тепер Україна), інші церковні ієрархи.

Спершу всі монастирські споруди були дерев’яними. Мурований Спасо-Преображенський собор закладено 1684, коли з ініціативи гетьмана І. Самойловича розібрали старий (1628) дерев’яний собор. Після падіння І. Самойловича 1687 будівництвом опікувався гетьман І. Мазепа. Собор будували з перервами протягом 1684–1692. Автор проекту — архітектор Й.-Б. Зауер, йому допомагав М. Томашевський (17 ст., тепер Україна), а після смерті Й.-Б. Зауера 1700 опоряджувальні роботи закінчив майстер А. Пирятинський (17 ст., тепер Україна). Протягом 18 ст. собор зазнав значних змін: 1728 обвалилася центральна баня разом із частиною склепінь. Її відбудували 1729. 1736 пожежа пошкодила собор і знищила всі дерев’яні монастирські споруди, серед них — надбрамну Михайлівську церкву (1690). Собор відбудовано й заново освячено 1754. Кількість бань зменшено з семи до п’яти, перебудовано західний притвор, а фасади й площини стін в інтер’єрі декоровано барельєфним (див. Барельєф) штукатурним ліпленням з рослинним орнаментом. Перший соборний іконостас 1689 роботи С. Мутяниці (17 ст., тепер Україна) знищено пожежею 1736. 1762-1765 зроблено новий чотириярусний іконостас. Різьб’ярську роботу виконав майстер С. Шалматов, ікони писав київський лаврський іконописець І. П. Косачинський (18 ст., тепер Україна).

06.08.1919 більшовики розстріляли 17 ченців разом з ігуменом Амвросієм. У закритому монастирі розмістили різні радянські установи й військові частини. Соборний іконостас знищено в 1930-х. Від нього уцілів тільки один фрагмент — ікона празникового ряду «Різдво Богородиці» (зберігається в Національному художньому музеї України).

Чоловічий православний монастир відновлено 1993 (Української православної церкви Московського патріархату) й розпочато реставраційно-відновлювальні роботи. Відтворення соборного іконостасу передбачене Програмою відтворення видатних пам’яток історії та культури України, затвердженою Урядом 1999. Проектну документацію виконав інститут «Укрпроектреставрація»; 2005 розпочато виготовлення і поетапне встановлення у соборі частин відтвореного іконостасу. 17 убитих більшовиками ченців, похованих у монастирі, 2008 визнано святими Мгарськими преподобномучениками.

Характеристика

Монастирський комплекс включає різночасові муровані Спасо-Преображенський собор, дзвіницю, будинок архімандрита, готель, мур довкола монастиря з вежами, теплу Благовіщенську церкву. Корпус келій середини 18 ст. не збережено. Усі споруди збудовано з місцевої червоної цегли на вапняно-піщаному розчині, стіни потиньковано й побілено (крім фасадів Благовіщенської теплої церкви). Дахи й бані по дерев’яних кроквах і кружалах, укриті покрівельною сталлю, хрести позолочені.

Спасо-Преображенський собор у центрі монастирського двору хрестовокупольний, тринавовий, шестистовпний, з гранчастою апсидою і трансептом, що виступає на бічних фасадах ризалітами. Первісно семибанний: п’ять бань вінчали центральне дев’ятидільне ядро (як у храмах Давньої Русі); дві бані увінчували вежі, які фланкували звернений у бік головної брами західний фасад (як у тогочасних католицьких костелах). Між вежами західного фасаду був низенький вхідний притвор. Середню наву й трансепт перекрито циліндричними склепіннями, а бічні нави — хрещатими склепіннями. Над бічними навами у просторі від західного фасаду до початку трансепта влаштовано хори. У первісному декорі були застосовані ордерні (див. Ордер архітектурний) форми: пілястри іонічного ордера, антаблементи, трикутні фронтони тощо. В інтер’єрі поєднано риси базилікальності (див. Базиліка) з висотно-центричним вирішенням підкупольного простору.

Іконостас був тричастинним, заввишки 17 м, і займав усю ширину трьох нав собору. Його членували колонки композитного ордера й горизонтальні розкріповані антаблементи. У середньому пряслі горизонтальні тяги трансформувалися в архівольти, що облямовували отвір царських врат та ікону Спасителя над ними. Царські врата були виготовлені з міді й позолочені, мали накладні срібні прикраси загальною вагою понад 17 кг. Композицію іконостасу вінчала скульптурна група «Створення світу», розташована над центральною частиною. Іконостас відзначався оригінальною кольоровою гамою: тло зелене, всі різьблені елементи позолочені. Ікони були написані в пізньобароковій стилістиці, а різьблення витримане в стилістиці рококо без пластичних надмірностей. Цим Мгарський іконостас відрізняється від інших витворів С. Шалматова — іконостасів Хрестовоздвиженського монастирського собору в Полтаві, Покровської церкви в Ромнах та інших.

Монастирську надбрамну дзвіницю розпочали будувати 1785, але не завершили. Збудовано її 1839-1844 за проектом архітектора А. Карташевського в стилі класицизму за взірцем дзвіниці Хрестовоздвиженського монастиря у Полтаві. Включена в периметр муру. Слугувала головним входом на територію монастиря. Триярусна, увінчана сферичною банею на циліндричному підбаннику. Перший ярус у плані є квадратом із заокругленими кутами, інші яруси — циліндричні. Фасади першого ярусу акцентовані чотириколонними портиками римо-доричного ордера зі спареними колонами. Портики увінчано трикутними фронтонами. Верхні яруси прорізані високими арками, фланковані спареними колонами — іонічного ордера у другому ярусі і коринфського у третьому.

Будинок архімандрита споруджено 1738, перебудовано 1786 та у 19 ст. Він у стилі класицизму: двоповерховий, прямокутний у плані з чотирисхилим дахом. Улаштована вздовж головного фасаду двоярусна лоджія з балконом має чотири колони тосканського ордера.

Монастирський готель другої половини 19 ст. — видовжена, прямокутна в плані двоповерхова будівля під чотирисхилим дахом із простими, позбавленими декору фасадами.

Благовіщенську теплу церкву збудовано наприкінці 19 ст. у неовізантійському стилі. Вона хрещата в плані, двоярусна, однобанна, увінчана невисоким наметом на восьмигранному світловому підбаннику. Фасади декоровано численими нішами, біфоріями й трифоріями, пучками колон з візантійськими капітелями. Застосовано фронтони різної форми. В інтер'єрі збереглися залишки олійного монументального живопису початку 20 ст.

Значення

Мгарський монастир є одним із найстародавніших і найшанованіших на Полтавщині. Його собор — визначний твір стилістики українського відродження і бароко, де творча переробка традицій давньоруської архітектури 11-12 ст. поєднана з досягненнями постренесансної ордерної архітектури Західної Європи.

Додатково

  • Т. Шевченко в повісті «Близнецы» оповів старовинну легенду про заснування Мгарського монастиря. Княгині Вишневецькій приснився сон: нібито вона була в раю, але її звідти вивели янголи і сказали, що вона зможе потрапити до раю тільки тоді, коли власним коштом збудує храм Божий на своїх землях поблизу Лубен, на Мгарській горі. Тож княгиня заснувала православний монастир.
  • Зразком для монастирського собору став побудований незадовго цього І.-Б. Зауером собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. Взірець будівничим указав фундатор І. Самойлович, застерігши, що споруда розмірів Троїцького собору буде «завеликою махиною для місця Мгарського». Гетьман визначив точні розміри нового собору: довжина 57 ліктів, ширина 37 ліктів, висота 63 лікті. Тепер є безсумнівним, що габарити споруди вибрано правильно й вона органічно вписалася в ландшафт.
  • Соборним іконостасом захоплювався історик М. Костомаров як «чудовим старовинним іконостасом з пишним різьбленням», вказавши на поновлення його за архімандрита Мелетія (1826–1838).

Галерея

Література

  1. Грановский А. Полтавская епархия в ее прошлом и настоящем. Полтава, 1901. 418 с.
  2. Модзалевський В. Будування церков у Лубенському Мгарському монастирі в рр. 1682–1701 // Наше минуле. Київ, 1918. № 3. С. 49–80.
  3. Говденко М. Дві споруди зодчого Йоганна Баптиста // З історії української реставрації. Київ : Українознавство, 1996. С. 244–251.
  4. Косенко Н., Шепітько Н. Іконостас Спасо-Преображенського собору Мгарського монастиря // З історії української реставрації. Київ : Українознавство, 1996. С. 97–100.
  5. Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С, 2005. С. 232–237.
  6. Вечерський В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. С. 275–290.
  7. Филипп (Осадченко), митрополит Полтавский и Миргородский. Мгарский Спасо-Преображенский монастырь. Обзор истории и миссионерства, жизнеописание выдающихся деятелей, связанных с обителью. 2-е издание, исправленное и дополненное. Полтава : ФЛП Мирон И. А., 2013. 708 с.
  8. Юрченко С. Архітектор Антон Карташевський — автор проекту дзвіниці Мгарського монастиря // Сіверщина в історії України. Наукове видання. Вип. 12. Глухів–Київ : Центр пам'яткознавства НАН України та Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, 2019. С. 74–77.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Мгарський Спасо-Преображенський монастир // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мгарський Спасо-Преображенський монастир (дата звернення: 26.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
12.01.2022



Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ