Карташевський, Антон Іванович

Карташе́вський, Анто́н Іва́нович (поч. 1770-х, Полтавська губернія, тепер Україна — після 1839, там само) — архітектор, представник класицизму, автор низки споруд у містах Лівобережної України.

Брат сенатора Г. Карташевського (1777; тепер Україна — 1840, тепер Росія) — ученого-математика й педагога, вчителя М. Лобачевського.

Карташевський, Антон Іванович
Народження	початок 1770-х«початок» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1770.
Місце народження	Полтавська губернія
Смерть	після 1839
Місце смерті	Полтавська губернія
Alma mater	Харківський колегіум
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	архітектура

Фасад будинку магістрату в Ніжині за креслеником А. Карташевського

Фасад будинку магістрату в Чернігові за креслеником А. Карташевського

Карташевський, Антон Іванович. Будинок магістрату і Міської думи у Кременчуці

Обмірний кресленик плану садиби чернігівського полковника й наказного гетьмана П. Полуботка у м. Чернігові, відведеної для розміщення Чернігівської духовної семінарії, з підписом губернського архітектора А. Карташевського; під літерою А – мурований двоповерховий будинок П. Полуботка

Життєпис

Походив із сім’ї козацької старшини, яка отримала російське дворянство. У документах наявні кілька варіантів написання прізвища — Корташевський (власноручний підпис архітектора), Кардашевський, Карташевський. Освіту здобув, імовірно, у Харківському колегіумі. Був членом культурно-просвітницького гуртка О. Паліцина (1741; тепер Росія — 1816; тепер Україна) «Попівська академія» (кінець 18 ст. — 1810-і) на хуторі Попівка (тепер с. Залізняк Сумської області, Україна). Члени гуртка ініціювали заснування 1805 Імператорського Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). О. Паліцин, котрий сам проєктував у стилі класицизму церкви, садибні будинки, парки й паркові споруди, називав Карташевського своїм учнем. Перший підписаний Карташевським проєкт медико-хірургічної школи у м. Санкт-Петербурзі датовано 1790-ми. У 1797–1802 він очолював губернську креслярню Малоросійської губернії у м. Полтаві, з 1802 служив губернським архітектором у м. Чернігові. 1824–1830 — губернський архітектор у м. Полтаві. Мав чин колезького радника, нагороджений орденом. Останній підписаний ним проєкт датовано 1839.

Творчість

Разом із архітектором М. Амвросимовим розробив проєкти перепланування на засадах класицистичної регулярності губернських і повітових міст Малоросійської, Чернігівської, Полтавської губерній (Городні, Козельця, Конотопа, Кременчука, Кролевця, Лохвиці, Лубен, Миргорода, Ніжина, Новгорода-Сіверського, Остра, Полтави, Прилук, Ромен, Сосниці, Стародуба, Чернігова тощо), затверджені 1803 і 1805 й реалізовані різною мірою протягом першої половини 19 ст. Опрацював зразкові (типові) проєкти будівель губернських і повітових установ у Чернігівській і Полтавській губерніях: училищ, присутствених місць, богоугодних закладів (лікарень і притулків для убогих), поштових станцій, тюремних замків тощо. Керував переплануванням і забудовою центру м. Чернігова: за його проєктами збудовано комплекс споруд для мір і ваги в центрі Олександрівської площі, магістрат і торговельні ряди на Красній площі (усе не збережено); комплекс богоугодного закладу з 10 споруд (збережено частково, тепер областна лікарня); житлові будинки. Займався реконструкцією раніше зведених споруд, зокрема фортифікаційних і церковних: урятував від руйнування неякісно збудований Спасо-Преображенський собор Спасо-Преображенського монастиря у Новгороді-Сіверському, підвівши під його підпружні арки колони з антаблементами й опорами. Працював у стилі високого класицизму, як і його сучасники та колеги М. Амвросимов і А. Меленський.

Серед витворів Карташевського:

реконструкція з добудовою будинку магістрату в Ніжині 1798 — поч. 19 ст. (не збережено);
будинок магістрату в Чернігові 1799 (не збережено);
будинок магістрату і Міської думи у Кременчуці 1799–1803 (не збережено);
завершення за власним проєктом розпочатого у 18 ст. будівництва грецької Всіхсвятської церкви у м. Ніжині 1800–1805;
реконструкція будинку архієпископа у м. Чернігові й пристосування його для присутствених місць 1802–1806;
реконструкція Київської брами Глухівської фортеці 1804;
прибудова трьох капітальних тамбурів перед порталами Спасо-Преображенського собору в Чернігові 1818;
дзвіниця П’ятницької церкви в Чернігові 1818–1820 (не збережено);
реконструкція Спасо-Преображенського собору Спасо-Преображенського монастиря у Новгороді-Сіверському 1821;
комплекс Богоугодного закладу (лікарні) у м. Ромнах, тепер Сумської області 1822–1825 (разом з М. Амвросимовим);
завершення за власним проєктом розпочатого наприкінці 18 ст. будівництва надбрамної дзвіниці Мгарського Спасо-Преображенського монастиря 1839–1844

Галерея

Твори Карташевського

Грецька Всіхсвятська церква у м. Ніжині
Портик будинку архієпископа у м. Чернігові
Тамбур Спасо-Преображенського собору в Чернігові
Комплекс Богоугодного закладу (лікарні) у м. Ромнах
Додаткові колони, антаблементи й опори, влаштовані А. Карташевським у підпружних арках Спасо-Преображенського собору Спасо-Преображенського монастиря у Новгороді-Сіверському для врятування його від руйнування
Надбрамна дзвіниця Мгарського Спасо-Преображенського монастиря

Література

Тимофієнко В. Карташевський Антон Іванович // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 174–175.
Барабаш Н. Чернігівський зодчий Антон Іванович Карташевський // Сіверянський літопис. 2009. № 5. С. 52–57.
Юрченко С. Архітектор Антон Карташевський — автор проекту дзвіниці Мгарського монастиря // Сіверщина в історії України. 2019. Вип. 12. С. 74–77.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Карташевський, Антон Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Карташевський, Антон Іванович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.02.2024