Майнцький собор
Ма́йнцький собо́р (нім. Mainzer Dom) — кафедральний собор Святого Мартіна Турського і Святого Стефана католицької єпархії м. Майнца (федеральна земля Рейнланд-Пфальц, Німеччина).
Зміст
Розташування. Складники
Розташовано в історичному центрі міста на лівому березі р. Рейну. Навколо собору — 4 головні міські площі, серед них — ринкова. Завдяки високим вежам є головною архітектурною домінантою у забудові. З південного боку до собору прилягає клуатр, призначений для кафедрального духовенства. У його прямокутному дворі встановлено статуї Святого Боніфація і Діви Марії. На північ від соборного трансепта стоїть єпископська палацова каплиця Святого Готтарда.
Історична довідка
Муровану тринавову базиліку дороманської стилістики збудовано у 990-ті — 1009 за наказом місцевого архієпископа Віллігіса (940‒1011; тепер Німеччина) після того, як він став фактичним правителем (регентом, архіканцлером) Священної Римської імперії германської нації. Собор, створений як державний для коронації німецьких королів та імператорів, згорів у день урочистого освячення 29.08.1009. Відбудовано 1031‒1051. Тоді ж створено клуатр та колегіальні споруди. Собор зруйнувала пожежа 1081; відбудовано після 1100 за підтримки імператора Генріха IV. До справи залучено будівничих із Ломбардії, які привнесли характерні архітектурні форми, наявні також і в Шпаєрському соборі. По смерті імператора 1106 фінансування було припинено, тому Майнцький собор так і не дорівнявся до Шпаєрського за красою і величністю. Будівельні роботи поспіхом завершено 1125‒1130. Повсталі мешканці м. Майнца 1159 штурмом захопили собор, завдавши пошкоджень, а 1160 убили архієпископа. 1190‒1200 собор відбудовано і його нави перекрито кам'яними ребристими склепіннями під впливом французької ранньої готики. 1200‒1239 збудовано новий вестверк замість зруйнованого старого. Його велика західна вежа згодом зазнала кількох перебудов. Собор заново освячено 04.07.1239. Соборну ризницю зведено 1240. Вежі надбудовано 1361 та 1418‒1482, клуатр перебудовано на двоповерховий 1390‒1410.
Протягом 15 ст. під час добудов і перебудов собор набув багатьох ознак готики. Зазнав руйнувань від пожежі, спричиненої ударом блискавки 22.05.1767. Під час відбудови бароковий (див. Бароко) багатоярусний верх західної вежі створено 1769. Під час воєнних дій 1793 армія Пруссії поруйнувала собор артилерійським обстрілом. Тоді французи перетворили храм на склад і навіть пропонували знести його, проте цього не дозволив Наполеон І Бонапарт. 1813 армія Франції використовувала собор як свинарник і тифозний госпіталь.
1814‒1831 споруду відбудовано. Готичну соборну дзвіницю через її загрозливий технічний стан знесено 1870. Східну вежу перебудовано у неороманському стилі 1875. Археологічні дослідження виконано 1912. 1924‒1928 під споруду підведено бетонний (див. Бетон) фундамент замість струхлявілого на дерев’яних палях. Собор зазнав руйнувань внаслідок бомбардувань 1942, 1944, 1945. Реставрацію виконано 1945‒1975. 1000-річчя початку спорудження собору відсвятковано 1975 (дата сумнівна), а 1000-річчя його першого освячення — 2009. Останню реставрацію собору виконано 2001‒2017.
У середньовіччі протягом 11‒13 ст. у соборі відбулися коронації декількох німецьких королів і королев. Проте, згідно з тодішньою правовою традицією, це вважали процедурною помилкою, яка перетворювала майнцьку коронацію на юридично нікчемну.
Характеристика
Майнцький собор — збудована з каменю-пісковика тринавова базиліка з трансептом, вестверком, циліндричною східною апсидою й триконховою (див. Триконх) композицією західної вівтарної частини, увінчана шістьма вежами. З них 2 наймасивніші — над двома середохрестями. 2 пари інших фланкують вестверк та вівтарну частину. Незвичною є орієнтація головного вівтаря не на схід, а на захід, як у римських ранньохристиянських (див. Раннє християнство) базиліках. У цьому вбачають амбіцію фундатора — місцевого архієпископа — щодо створення у м. Майнці «другого Риму». На фасадах застосовано архітектурні форми, елементи й деталі, властиві романському стилю: вікно-роза, перспективні портали, аркові вікна, біфорії і трифорії, аркади й аркадні галереї, аркатуру. Споруда втілює архітектурний тип великого архієпископського (тепер єпархію у м. Майнці понижено до статусу єпископії) храму, характерний для регіону уздовж р. Рейну. Його композиція заснована на рівнозначності й візуальній рівновазі східної та західної частин споруди. Це підкреслено й симетричним розташуванням веж. Храм завдовжки 116 м, із середньою навою завширшки 13,6 і заввишки 28 м. Дві східні вежі заввишки 55,5 м, західна вежа над середохрестям — 83,5 м. Під собором є 2 поховальні крипти. В інтер’єрі є орга́ни, надгробки князів-єпископів та фрески в арках на бічних стінах угорі середньої нави, створені у 19 ст. під час реставрації.
|
Значення
Майнцький собор є одним із найважливіших зразків романської архітектури в Європі. Разом із Вормським і Шпаєрським соборами належить до невеликої групи так званих рейнських імперських соборів, що символізують середньовічну ідею «симфонії», тобто гармонійної взаємодії між світською та духовною владами. Для Німеччини імперські собори є одним із символів її державності.
Література
- Conant K. J. Carolingian and Romanesque Architecture (800‒1200). London : Puffin, 1959. 572 p.
- Kubach H. Romanesque Architecture. New-York : Harry N. Abrams, Inc. Publishers, 1972. 438 p.
- Mrusek H. Romanik. Leipzig : VEB E. A. Seemann Verlag, 1972. 234 p.
- Arens F., Binding G. Der Dom zu Mainz. Darmstadt : Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1988. 172 р.
- Winterfeld D. von. Die Kaiserdome Speyer, Mainz, Worms und ihr romanisches Umland. Regensburg : Schnell & Steiner; Zodiaque, 2000. 384 р.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 100‒102.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Майнцький собор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Майнцький собор (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.08.2026
