Шпаєрський собор

Шпаєрський собор
Країна	Німеччина
Місце розташування	Шпаєр
Площа	0,558 га
Рік внесення	1981
Критерії	(ii)

Ситуаційний план

План

Поперечний розріз

Головний фасад

Шпа́єрський собо́р (англ. Speyer Cathedral) — кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії та Святого Стефана католицької єпархії Шпаєра зі статусом малої папської базиліки (від 1925) у м. Шпаєрі (федеральна земля Рейнланд-Пфальц, Німеччина); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (від 1981).

Розташування. Складники

Розташовано в історичному центрі міста на підвищенні лівого західного берега р. Рейну. Завдяки високим вежам є головною архітектурною домінантою у забудові. Перед головним західним фасадом є невелика Кафедральна площа, а з південного й східного боків прилягає Кафедральний сад.

Площа території пам’ятки 0,558 га; буферну зону не визначено.

Історична довідка

Муровану тринавову базиліку романського стилю заснував Конрад ІІ 1030 невдовзі після своєї імператорської коронації. Соборну крипту освячено 1041, собор — 1061. Генріх IV після примирення з Папою Римським 1077 розбудував собор 1082‒1106 як символ імператорської влади й місце поховання (протягом 3-х сторіч) королів Німеччини, імператорів Священної Римської імперії германської нації та інших правителів. Храм (разом із соборами у містах Вормсі й Майнці, тепер Німеччина) належить до невеликої групи 3-х так званих імперських соборів у межах регіональної Саксонської архітектурної школи романської епохи. Їхні надмірно монументальні архітектурні форми оприявнювали велич влади середньовічних імператорів у змаганнях їх із папством. Створення велетенської культової споруди в містечку, яке тоді налічувало лише 500 мешканців, пояснюється намаганням світської влади протиставитися найбільшій у тогочасному світі третій базиліці Клюнійського абатства, яка уособлювала могутність і багатство Католицької церкви.

Початково середня нава храму мала пласку стелю по дерев’яних балках (не збережено), а вужчі бічні нави було перекрито кам’яними склепіннями. На початку 12 ст. середню наву перекрито кам’яними склепіннями. Протягом 13‒16 ст. з’явилися прибудови (каплиці) й архітектурні деталі у стилі готики. Під час війни із Францією військо короля Людовика XIV захопило м. Шпаєр 31.05.1689, спалило його і собор та сплюндрувало поховання в ньому. Західну тринавову частину споруди було зруйновано, всі готичні елементи знищено. Після тривалого занепаду відбудову у стилі бароко виконано 1748‒1772. Військо революційної Франції 1792 захопило місто й поруйнувало собор. Під час воєн Наполеона І Бонапарта тут 1803‒1815 містився склад, у 1813 — військовий госпіталь. Французи планували 1806 знищити собор вибухівкою, але цього не дозволив зробити Наполеон І Бонапарт, зваживши на прохання місцевого католицького єпископа.

Після включення м. Шпаєра 1815 до складу королівства Баварії за королівським розпорядженням собор відремонтовано, а стіни в інтер’єрі 1846‒1853 розмальовано фресками у стилістиці романтизму. Західну частину — вестверк — перебудовано 1854‒1858 у неороманському стилі, що стало яскравим прикладом так званої стилістичної реставрації, поширеної в Європі у середині 19 ст.

Археологічні дослідження започатковано 1900. Реставрацію собору виконано 1957‒1972 та 1996‒2015.

Характеристика

Споруда повторює загальне розпланування церкви Святого Михаїла у м. Гільдесгаймі (див. Гільдесгаймський собор Святої Марії та церква Святого Михаїла) та втілює архітектурний тип великого храму, характерний для регіону уздовж р. Рейну. Така композиція заснована на рівнозначності й візуальній рівновазі східної та західної частин споруди. Це підкреслено симетричним розташуванням веж обабіч нав із західного боку і трансепта – зі східного. Тринавова базиліка з трансептом, вестверком, циліндричною вівтарною апсидою, 4-ма вежами має 2 гранчасті куполи — над середохрестям і над середньою частиною вестверка. Муровано горизонтальними смугами з каменю 2-х барв: жовтої і червоної вохри. На фасадах застосовано архітектурні форми, елементи й деталі, властиві романському стилю: вікно-роза, перспективні портали, аркові вікна, біфорії і трифорії, аркадні (див. Аркада) галереї угорі та аркатура.

Шпаєрський собор є першою відомою спорудою з горішньою зовнішньою галереєю, що периметрально оточує всю будівлю. Розмірами та скульптурним декором, частково створеним італійськими майстрами, храм вирізняється серед тогочасних та пізніших романських церков Німеччини. Він справив глибокий вплив на характер церковного зодчества Священної Римської імперії германської нації. Після зруйнування головного храму Клюнійського абатства Шпаєрський собор залишився найбільшою романською церквою у світі. Його крипта — найбільша колонна зала романської епохи (розміри в плані 35×46 м, заввишки 6,5 м). Там було поховано не менше 8-ми (не всі поховання збережено) середньовічних імператорів та королів, від Конрада II до засновника Габсбурзької династії на австрійському престолі Альбрехта Габсбурга (1255‒1308; Швейцарія). Храм завдовжки 134 м, з тринавовою частиною завширшки 37,62 м, із середньою навою завширшки 14 м і заввишки 33 м. Дві східні вежі заввишки 71,2 м, дві західні — 65,6 м.

Більша частина середньовічної споруди є оригінальною, окрім 7-ми західних прогонів нав та вестверка, зведених наново у 18‒19 ст. після руйнувань 1689. Їх вважають достеменною копією оригінальної споруди. Під час комплексної реставрації 1957‒1972 оригінальний романський інтер'єр відновлено шляхом видалення переробок та доповнень стилістичних епох бароко 18 ст. та історизму 19 ст.

Фрагмент
Інтер’єр
Шпаєрський собор. Гравюра 19 ст.

Значення

Шпаєрський собор з історичної, художньої та архітектурної точки зору є одним із найважливіших зразків романської архітектури в Європі. Це найбільший із збережених романських соборів у світі. Цим обумовлено його визначну універсальну цінність. З огляду на це храм занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 168 за критерієм (ii). Його цінність Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегально сформулював так:

К р и т е р і й (ii): Шпаєрський собор справив значний вплив не тільки на розвиток романської архітектури в 11 та 12 ст., а й на становлення принципів реставрації у Німеччині, Європі та світі від 18 ст. дотепер.

Джерело

UNESCO World Heritage Centre: Speyer Cathedral. URL: https://whc.unesco.org/en/list/168

Література

Conant K. J. Carolingian and Romanesque Architecture (800-1200). London : Puffin, 1959. 572 p.
Kubach H. Romanesque Architecture. New-York : Harry N. Abrams, Inc. Publishers, 1972. 438 p.
Mrusek H. Romanik. Leipzig : VEB E. A. Seemann Verlag, 1972. 234 p.
von Winterfeld D. Die Kaiserdome Speyer, Mainz, Worms und ihr romanisches Umland. Regensburg : Schnell und Steiner, 2000. 384 p.
Schober U. Kirchen und Kloster in Europa. Koln : DuMont monte Verlag, 2002. P. 38-43.
Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 99‒101.
World Heritage Sites: A Complete Guide to 1073 UNESCO World Heritage Sites. Buffalo; Richmond Hill : Firefly Books, 2018. 980 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Шпаєрський собор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Шпаєрський собор (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.07.2026