Святотатство

Святота́тство (від святий і церковнослов. тать — злодій, крадій, грабіжник) — з погляду певної релігії — свідома чи несвідома образа (словом або діями) її святинь, правил, обрядів, зневажливо-глузливе ставлення до священного, наруга над ним.

У Стародавньому Римі — зневага ритуалів і обрядодій, присвячених римським богам, відмова від участі в релігійних святах (лат. відповідник — sacrilegium). У цьому значенні термін вживали й щодо християн (до легалізації християнства). У Давній Русі термін був пов’язаний з уявленнями про крадіжку, майновий злочин, посягання на власність церкви (храмове начиння, ікони, реліквії тощо), богохульство, осквернення святих місць. Вживали також у значенні перекручення, спотворення віри.

Переносно — глузливе, знущальне ставлення до чогось глибоко шанованого, заповітного, ціннісного (витворів мистецтва, шляхетних учинків, пам’яті героїв, національних святинь).