Бахчисарайський палац

Двір палацу. Акварель архітектора Дж. Кваренгі 1779. Джерело ілюстрації: Пилявский В. И. Джакомо Кваренги: Архитектор. Художник. Ленинград : Стройиздат, Ленинградское отделение, 1981. С. 42.
Генеральний план комплексу. Джерело ілюстрації: Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / За ред. А. П. Мардера та В. В. Вечерського. Київ : Техніка, 2000. С. 45.
Ханська кухня, корпус почету (графський) та вхід до палацу. Фото В. В. Вечерського
Головний двір. Фото В. Вечерського
Головний вхід. Вигляд з двору.
Фото В. Вечерського
Головний корпус. Фото В. Вечерського
Велика мечеть. Фото В. Вечерського
Інтер’єр Великої мечеті. Фото В. Вечерського
Північне і південне дюрбе. Фото В. Вечерського
Портал Алевіза. Фото В. Вечерського
Золотий фонтан. Фото В. Вечерського
Фонтан сліз з бюстом О. Пушкіна.
Фото В. Вечерського
Кримсько-татарське подружжя.
Фото В. Вечерського

Бахчисара́йський пала́ц (кримськотатар. Han Saray — ханський палац) — історична резиденція кримських ханів, ансамбль пам’яток архітектури національного значення, м. Бахчисарай, АР Крим, Україна.

Загальна інформація

Міститься в історичному центрі м. Бахчисарая в долині на лівому пласкому березі р. Чурук-Су. Головна архітектурна домінанта міста.

Перед входом до ансамблю облаштовано муровану з каменю набережну 16–18 ст. із трьома мостами. Загальна площа ансамблю 4,9 га; містить декілька відокремлених спорудами й мурами територій: Великий двір, Посольський дворик, Гаремний сад, Кухонний двір, Задній двір, Ханське кладовище. Розпланування близьке до регулярного: усі основні одно- та двоповерхові споруди розташовані навколо великого двору, витягнутого з півночі на південь. Головна брама на півночі з боку набережної влаштована між корпусами варти й почту (графський корпус). Із західного боку Головний двір обмежують (з півночі на південь) споруди Ханської кухні, комплекс Головного корпусу з двориками й Малою палацовою мечеттю, Гарем, Соколина вежа і Задній двір. Зі східного боку Головний двір обмежують (з півночі на південь) споруди Великої ханської мечеті, Північного й Південного дюрбе й Надгробної ротонди на Ханському кладовищі, корпуси стаєнь і бібліотечний, за якими на території саду містяться лазні «Сари-Гюзель» та дюрбе Діляри Бікеч. Усі споруди (крім дюрбе) мають невисокі чотирисхилі дахи великого виносу, укриті татарською черепицею.

Історична довідка

Будівництво розпочалося після перенесення резиденції кримських ханів із фортеці Кирк-Ор (тепер Чуфут-Кале) 1502 (за іншими даними, 1532–1551) спочатку в долину р. Ашлама-Дере, згодом — на теперішнє місце.

Ансамбль палацу створювали поступово, тому його план має складну конфігурацію, а споруди — різні стильові риси. Його будували італійські, іранські, турецькі, українські та російські майстри у 16–18 ст. Ансамбль є архітектурним літописом роду Ґераїв: багато хто з них зробив власний внесок у створення державної резиденції. Чи не за кожного нового правителя на території палацу зводили нові споруди та проводили капітальні ремонти.

За Девлета I Ґерая (1512–1577) з’явилося перше ханське дюрбе (гробниця), за Ісляма III Ґерая (1604–1654) — друге дюрбе й зал ради і суду, за Багадира I Ґерая (1602–1641) — додаткове приміщення для офіційних прийомів.

Каплан I Ґерай (1678–1738) увічнив пам’ять про себе будівництвом Золотого фонтана. Селямет II Ґерай (1691–1751) звів альтанку, названу його ім’ям. З його ж ім’ям пов’язані й інші споруди палацу (Велика ханська мечеть), відновлені після пожежі 1736. Кирим Ґерай звів дюрбе Діляри-Бікеч, Фонтан сліз та оздобив внутрішні покої головного корпусу. Ансамбль неодноразово руйнувався і горів: найбільших руйнувань зазнав 1736, коли його спалили за наказом російського фельдмаршала Бургарда-Крістофа Мініха (1683–1767) після завоювання Бахчисарая. Після 1737 палац поступово відбудували Селямет II Ґерай та його наступники. 1786 його капітально відремонтовано. Під Російською імперією ансамбль перебував у віданні Міністерства внутрішніх справ і був доступним тільки для обраних відвідувачів (російські імператори, О. Пушкін, А. Міцкевич та інші). Під час Кримської війни 1853–1856 тут містився військовий шпиталь. 1908 при палаці створено музей. 1917 зусиллями У. Боданінського весь палац став музейним закладом, який той очолював до 1934. Музей діяв і під час нацистської окупації. Після депортації кримськотатарського народу 1944 ансамбль як музейний заклад урятувала від знищення учениця У. Боданінського М. Кустова (1903–1990), яка очолювала його до 1960. Бахчисарайський палац-музей і Музей печерних міст об’єднано 1955 в Бахчисарайський історико-археологічний музей (з 1979 — Історико-архітектурний музей). 1991 на його основі створено Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник, який став великим музейним комплексом та центром наукових досліджень з античної, візантійської, золотоординської та османської тематики.

Теперішній вигляд палацу сформувався у 18 ст., коли орнаментальне і будівельне мистецтво Кримського ханату досягло досконалості. Проте подальші численні ремонти завдали значної шкоди: старі будівлі замість ремонту знищували, середньовічні розписи замальовували. У 1822–1823 під орудою архітектора І. Колодіна (1788–1838) після пожежі 1818 знищено три з чотирьох будівель гарему, Зимовий палац, великий комплекс лазень та інші споруди. Перші спроби реставрації датують початком 20 ст. (архітектор-реставратор П. Покришкін, 1870–1922) та 1930-ми (архітектор П. Голландський). Науково обґрунтовані реставраційні роботи розпочали 1960 (архітектор-реставратор Є. Лопушинська, 1920–1996). Наступний етап реставрації виконано 2003–2010.

Після окупації Криму 2014 РФ незаконно оголосила Бахчисарайський палац своїм «об’єктом культурної спадщини федерального значення». 2017 під виглядом реставрації розпочала варварські роботи з перебудови його споруд, що значно спотворили пам’ятку.

Характеристика

Загальне архітектурне вирішення Бахчисарайського палацу з його павільйонами, альтанками, садами, парками і фонтанами, мало втілювати образ Райського саду на землі. Збереглися такі споруди і об’єкти:

Головний корпус уперше згадано 1519. Він створювався поступово у 16–18 ст. Витягнутий з півночі на південь уздовж західного боку Головного двору, північним торцем виходить на набережну р. Чурук-Су, південним — у Гаремний сад. Двоповерховий, із внутрішнім Фонтанним двориком. Розпланування анфіладне (див. Анфілада). Зведений на кам’яному цоколі, стіни першого поверху кам’яні, другого фахверкові (див. Фахверк) — дерев’яний каркас із цегляним заповненням. Фасади потиньковані і побілені, між вікнами другого ярусу — арабески в техніці альфреско. Будівлю поділено на південну парадну половину і північну житлову.

Найцікавіші об’єкти у парадній половині першого поверху:

  • Портал Алевіза, або Демір-Капу («Залізні двері»). Найдавніший об’єкт палацу, створений 1503 Алевізом Фрязіним. Невеликі одностулкові двері, оббиті смугами кованого заліза, облямовані ренесансним (див. Ренесанс) за стилістикою різьбленим поліхромним порталом коринфського ордера з фронтоном. До ремонту 1783–1787 портал був парадним входом палацу.
  • Канцелярія ханського дивана спочатку була відкритою терасою. Під час ремонту 1784 терасу оточили дерев’яними стінами з вітражами.
  • Зал ради і суду (диван) був офіційним місцем, де вирішували державні справи. Вхід оформлено кам’яною аркою, стіни пофарбовані під сірий граніт, стеля дерев’яна різьблена з падугами, розписаними орнаментом російськими майстрами під час ремонту 1784–1787. У верхньому ряду вікон — вітражі. Над входом — забрана дерев’яними ґратами галерея, звідки хан міг непомітно спостерігати за роботою дивана.
  • Фонтанний дворик складної в плані конфігурації, перекриття спираються на стіни і ряд дерев’яних стовпів. Тут містяться Золотий фонтан (обкладений мармуром, із різьбленими позолоченими орнаментом і двома написами) та Фонтан сліз (створений 1764 з мармуру іранським майстром Омером; саме про нього описано у поемі О. Пушкіна «Бахчисарайський фонтан»).
  • Літню альтанку побудовано Омером у середині 18 ст. із первісно відкритими арками по периметру, які потім закрили вітражами. Стеля різьблена, роботи російського майстра Василя Дорофеєва. Люстру 18 ст. виготовлено у м. Санкт-Петербурзі. У центрі альтанки — мармуровий фонтан турецької роботи, вздовж стін — широкі дивани з подушками.
  • Мала палацова мечеть прилягає до південної стіни Фонтанного дворика. Прямокутна в плані, видовжена зі сходу на захід. Центральна частина перекрита куполом на восьмигранному підбаннику. У південній стіні — різьблений міхраб.

Приміщення другого поверху парадної половини займали: Кавова кімната, Посольський зал та Золотий кабінет, пишно декорований розписами Омера. Житлова половина має коридорне розпланування першого поверху й анфіладне — другого. У кімнатах різьблені стелі, розмальовані двері й каміни художньої роботи.

Гарем 18 ст. — одноповерховий фахверковий корпус на високому кам’яному цоколі, з ризалітом і галереєю, анфіладного розпланування. В інтер’єрі зберігся декор, тут влаштовано музейну експозицію.

Корпуси почту (Графський) і варти зведені у 16 ст., 1736 загинули в пожежі, після якої відбудовані наново, 1774 перебудовані. Під час повторної перебудови в 19 ст. змінено фасад і план, надбудовано надбрамну вежу. Реставровано 1974–1980. Будівля фахверкова на кам’яному цоколі, складається з трьох частин: надбрамної вежі, обабіч якої — східне й західне рамена. Східне має двоярусну відкриту галерею з боку двору, західне — одноярусну. На дворових фасадах є картуші з геометричним і рослинним орнаментами.

Ханська кухня 18 ст. мурована, одноповерхова, прямокутна в плані, видовжена із заходу на схід, під чотирисхилим черепичним дахом, над яким височить кам’яна труба з верхівкою.

Корпус стайні 18–19 ст. мурований, видовжений з півночі на південь, у плані прямокутний. Центральна частина двоповерхова, з дерев’яною аркадою, що має кілеподібні арки. На першому поверсі — стайні, на другому — житлові кімнати. Її з боків фланкують одноповерхові житлові приміщення на високому цоколі з дерев’яними галереями на західному фасаді.

Бібліотечний корпус прибудований із заходу до південної надбрамної вежі у 19 ст. Мурований, двоповерховий з анфіладним розплануванням.

Соколина вежа 18 ст. двоярусна: перший ярус мурований кубічний, з контрфорсами; другий ярус — дерев’яний восьмерик, перекритий наметовим дахом із мідним шпилем. У горішній частині, куди ведуть дерев’яні сходи, влаштовано оглядовий майданчик із вікнами, закритими ґратами.

Велика ханська мечеть 1740. Мурована споруда базилікального (див. Базиліка) типу, тринавова (див. Нава), з нартексом, прямокутна в плані. На східному і західному фасадах — відкриті кам’яні аркадні галереї. В інтер’єрі в південно-західному кутку — декорована кахлями і розписом ханська ложа, до якої ведуть зовнішні дерев’яні сходи. У південній стіні — міхрабна ніша, прикрашена різьбленням на камені. З північного боку мечеть фланкована двома мурованими мінаретами з балконами. До балконів вони восьмигранні, вище — десятигранні, з конусоподібним завершенням. Балкони мають тонкий різьблений геометричний орнамент. Дах мечеті наметовий, критий черепицею, увінчаний шпилем. Простінки горішнього ярусу вікон північного і західного фасадів зовні прикрашені орнаментальним розписом у вигляді картушів, виконаним у середині 18 ст. Омером.

Північне і Південне дюрбе — купольні гробниці 16–17 ст., містяться на території Ханського кладовища на південь від Великої ханської мечеті. Вони схожі: муровані, восьмигранні, зі сферичними куполами на низеньких глухих восьмигранних підбанниках, грані яких щодо основних об’ємів повернені на 45о. В інтер’єрах збереглося декілька кам’яних надгробків, прикрашених різьбленням: Північне дюрбе Девлета І Ґерая 16 ст. із шістьма похованнями та Південне дюрбе Ісляма III Ґерая 17 ст. — з дев’ятьма. На тому ж кладовищі між Південним дюрбе і корпусом стаєнь є Надмогильна ротонда Менґлі II Ґерая 18 ст., мурована з вапняка у вигляді восьмигранної відкритої аркадної ротонди зі стрілчастими арками на гранчастих колонах. Усередині ротонди надгробок Менґлі II Ґерая з білого мармуру, прикрашений різьбленням.

Лазня Сари-Гюзель стоїть у саду на схід від Великої ханської мечеті. Змурована 1533 за типом турецьких лазень, в основу яких покладено принцип римських терм. Над входом датуючий напис на мармуровій плиті. Складалася з чоловічого і жіночого відділень, до складу яких входили передпокій, роздягальні і приміщення для миття. Споруда має асиметричне розпланування. Усі приміщення (крім передпокоїв) — квадратні в плані, три з них перекриті сферичними цегляними куполами на пандативах, одне — циліндричним склепінням. Приміщення освітлювали денним світлом через круглі засклені отвори в куполах і склепінні. Опалення та водогін влаштовані під підлогою.

Дюрбе Діляри Бікеч 1764 належить до типу восьмигранних купольних гробниць-дюрбе. Мурована з вапняка, перекрита сферичним куполом на восьмигранному підбаннику. Архітектура споруди має класичні, притаманні дюрбе форми, але відрізняється від інших гробниць дрібними членуваннями форм.

Сади і паркові споруди 18–19 ст. Невід’ємною складовою ансамблю були сади, що дали назву місту Бахчисарай (у перекладі — палац у саду). Значну частину їх тепер утрачено. Із садів 18 ст. збереглися Басейний садок і Гаремний сад. У 19 ст. створено сад на території Головного двору з кількома фонтанами.

  • Басейний садок 18 ст. знаходиться зі східного боку Головного корпусу палацу й відділений від Головного двору муром, має регулярне розпланування. Тут влаштовано каскад: вода з пристінного фонтана, вирішеного аналогічно Фонтану сліз, збирається в чашу, з якої по лотках переливається в малий басейн, а потім у великий. У садку висаджено багато троянд різних сортів.
  • Гаремний сад 18 ст. із трьох боків оточено муром. У південній його частині — Гаремний корпус. Розпланування ландшафтне. Зелені насадження — дерева листяних і шпилькових порід, фруктові, кущі самшиту. У саду збереглося декілька фонтанів.
  • Сад у Головному дворі 19 ст. має регулярне розпланування. Доріжки обсаджені каштанами, є пірамідальні тополі, липи, клени. У саду — фонтан у вигляді альтанки в мавританському стилі та басейн, що контурами повторює в плані контури Чорного моря, і декілька невеликих фонтанів.
  • Сад Посольського дворика засаджено тополями і кущами самшиту, в ньому розміщено каскадний фонтан із різьбленого каменю і ще один невеликий фонтан у центрі саду.

Значення

Бахчисарайський палац — головна резиденція правителів Кримського ханату з першої половини 16 ст. до кінця 18 ст., єдиний у світі збережений об’єкт кримсько-татарської палацової архітектури і палацовий комплекс династії Чингізідів. Для кримсько-татарського народу він є головним національним і сакральним символом. Як визначний ансамбль пам’яток двічі (2003, 2012) внесений від України у Попередній список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Цитата

Е. Аблялімова, координаторка проектів Кримського інституту стратегічних досліджень:

«Найбільш кричущим прикладом порушення норм міжнародного гуманітарного права у сфері захисту культурної спадщини є ситуація у Бахчисарайському ханському палаці. Дивом збережений Бахчисарайський ханський палац став для кримських татар, у період їхнього повернення на батьківщину, не тільки символом зародження, розвитку на цій території державності, а й символом відродження на рідній землі. Тому, знецінюючи (навіть шляхом перебудови) історичну значущість об’єкта, що є головним символом для цілого народу, окупаційна влада реалізує довгострокову програму, спрямовану на знищення історичної пам’яті, зміну світогляду та асиміляцію кримськотатарського народу. Саме тому і саме зараз питання захисту культурної спадщини, що залишилася на окупованій території Криму, потребує більшої уваги; треба посилювати міжнародно-правовий та інституціональний контроль за збереженням об’єктів культурної спадщини та використовувати всі можливі інституціональні та договірні механізми її захисту».

(Цит. за виданням: Аблялімова Е. Бахчисарайський ханський палац: реставрація чи реконструкція // Пам’ятки України: національна спадщина. 2019. № 4–6. С. 80–82)

Додатково

У складі палацового ансамблю в саду на південь від Великої мечеті міститься палацове, або Ханське кладовище (Мезарлик) 16–18 ст. Збереглося 98 надгробків, виготовлених із мармуру і вапняку. Тут поховані 9 ханів: Девлет І Ґерай (1512–1577), Гази ІІ Ґерай (1551–1607), Іслям ІІІ Ґерай (1604–1654), Мехмед IV Ґерай (1610–1674), Хаджі Селім І Ґерай (1631–1704), Менглі ІІ Ґерай, Селім ІІ Ґерай (1708–1748), Арслан Ґерай, Кирим Ґерай. Збереглися надгробки Мехмеда IV Ґерая, Менглі ІІ Ґерая, Селіма ІІ Ґерая, Арслана Ґерая і Кирим Ґерая.

Окрім того, тут поховано 45 членів ханських родин, а також представники вищої придворної знаті, загалом понад 320 осіб. Надгробки виконано у вигляді саркофагів із двома стелами по боках. Головна стела, залежно від статі, увінчана чалмою (в чоловічих похованнях), або фесом (у жіночих). Багато стел прикрашено орнаментальним різьбленням, на окремих є епітафії.

Література

  1. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В. В. Вечерський, О. М. Годованюк, Є. В. Тиманович та ін.; За ред. А. П. Мардера та В. В. Вечерського. Київ : Техніка, 2000. С. 55–59.
  2. Історико-культурні заповідники: Номінаційні досьє об’єктів культурної спадщини, що запропоновані Україною для занесення до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО / За ред. Т. А. Бобровського. Київ, 2014. С. 125–139.
  3. Аблялімова Е. Бахчисарайський ханський палац: реставрація чи реконструкція // Пам’ятки України: національна спадщина. 2019. № 4–6. С. 79–82.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бахчисарайський палац // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бахчисарайський палац (дата звернення: 26.02.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ