Боданінський, Усеїн Абдурефійович

Бодані́нський, Усеї́н Абдурефі́йович (крим.-татар. Üsein Abdurefi oğlu Bodaninskiy; псевд.: Уссейн Б., Усейн Адель-Рефі; 01.12.1877, м. Сімферополь, за іншими даними с. Бадана, тепер Перове, Сімферопольського району, АР Крим, Україна — 17.04.1938, м. Сімферополь, тепер АР Крим, Україна) — тюрколог, історик, археолог, етнограф; діяч кримськотатарської культури, живописець, музеєзнавець. Член-кореспондент Державної академії художніх наук (від 1927). Засновник Державного палацу-музею тюрко-татарської культури в м. Бахчисараї (тепер Бахчисарайський історико-культурний заповідник).

Боданінський, Усеїн Абдурефійович (Üsein Abdurefi oğlu Bodaninskiy)
Псевдоніми	Уссейн Б., Усейн Адель-Рефі
Народження	01.12.1877
Місце народження	Сімферополь
Смерть	17.04.1938
Місце смерті	Сімферополь
Alma mater	Російський державний художньо-промисловий університет імені С. Г. Строганова
Напрями діяльності	тюрколог, історик, археолог, етнограф, діяч кримськотатарської культури, живописець, музеєзнавець

Життєпис

Народився в сімʼї викладача Сімферопольського народного татарського училища, товариша І. Гаспринського. Закінчив народну школу (1888), Сімферопольську татарську учительську школу (1895), Строгановське художньо-промислове училище в м. Москві (1905, майстерня К. Коровіна; тепер Російський державний художньо-промисловий університет імені С. Г. Строганова), отримав звання художника ужиткового мистецтва.

1905–1907 викладав графіку в Комерційному училищі в м. Сімферополі, згодом — у художньо-промисловій школі філії Строгановського училища.

1907–1909 стажувався в містах Стамбулі, Парижі, Мюнхені і Дрездені, удосконалював свою майстерність.

Від 1911 працював як художник-декоратор у м. Санкт-Петербурзі з архітектором І. Фоміним. 1912 вивчав монументальний живопис доби Відродження в містах Римі, Флоренції та Венеції. 1916 за його сприяння відбулося відкриття Бахчисарайського відділу (гуртка) Товариства захисту і збереження в Росії пам’яток мистецтва та старовини (1917−1920 — Татарський історико-археологічний гурток).

1917 повернувся до Криму, брав участь у суспільно-політичному житті, був делегатом Курултаю. За його сприяння відкрито перший кримськотатарський музей у м. Бахчисараї, від 04.10.1917 — керівник Бахчисарайського палацу-музею кримськотатарської культури (див. Бахчисарайський палац).

1918 створено Відділ у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи і народного побуту (Охріс) при Народному комісаріаті просвітництва (від 1920 — Комітет у справах музеїв і охорони пам’яток мистецтва, старовини, природи і народного побуту). Боданінський входив до вченої ради КримОхрісу.

За ініціативою Боданінського відкрито Меморіальний будинок-музей Ісмаїла-бей Гаспринського (1921).

Під час голоду 1921−1923 перехворів на висипний тиф.

1923 займався організацією Кримського павільйону Всесоюзної сільськогосподарської і кустарно-промислової виставки в м. Москві.

Учасник 3-ї Всекримської конференції музейних працівників (16−21.09.1924).

Узяв участь у Міжнародній виставці сучасних декоративних і промислових мистецтв у м. Парижі (квітень — жовтень 1925), експонував колекцію жіночих головних уборів, килими, шиття золотом, чеканний посуд, тощо. Представлена вишивка відзначена медаллю.

1924–1929 — організатор, керівник і учасник низки археологічних та етнографічних експедицій у с. Ескі-Юрт (тепер у межах м. Бахчисарая) та на мусульманському цвинтарі «Кирк-Азизлер» (поблизу м. Бахчисарая), у м. Старий Крим, Чуфут-Кале тощо.

1934 звільнений із посади завідувача музею, через наявність в експозиції матеріалів про діяльність партії Міллі-Фірка. Переїхав до м. Москви, згодом — до м. Санкт-Петербурга. 1935–1937 виконував декоративні й оздоблювальні роботи на будовах м. Москви та в Грузії.

У серпні 1937 заарештований у м. Тбілісі за звинуваченням в участі у контрреволюційній націоналістичній організації (див. Великий терор в СРСР). 1938 разом із групою кримськотатарської інтелігенції засуджений до страти. Розстріляний. Відомостей про реабілітацію немає.

Діяльність

Автор майже 20 публікацій з історії, археології, етнографії кримських татар, краєзнавства та охорони пам’яток: «Бахчисарайські пам’ятки» (рос. «Бахчисарайские памятники», 1916), «З історії кримської мусульманської культурно-історичної спадщини» (рос. «Из истории крымского мусульманского культурно-исторического наследия», 1918), «Археологічне та етнографічне вивчення татар у Криму» (рос. «Археологическое и этнографическое изучение татар в Крыму») та ін.

Займався вивченням, систематизацією пам’яток тюркської культури. Зібрав значну кількість експонатів для Державного палацу-музею тюрко-татарської культури в м. Бахчисараї: предмети побуту, сільськогосподарські та ремісничі знаряддя праці, традиційний одяг кримських татар, рукописні тексти тощо.

1925 очолював етнографічний загін комплексної наукової експедиції в степову частину Криму. Учасники експедиції відвідали понад 60 населених пунктів. За 42 дні зібрали майже 150 етнографічних, 50 епіграфічних пам’яток у вигляді рукописів, записали 1000 зразків народного фольклору, сфотографували 200 та замалювали 300 пам’яток.

Під час етнографічних експедицій і під час надходження експонатів до музею ретельно фіксував дані у щоденниках, робив професійні замальовки олівцем, записував кримськотатарські назви елементів одягу, способи декорування тощо.

1925–1927 як художник-декоратор та консультант брав участь у культурно-просвітницьких проєктах та в підготовці документального фільму «Алім: повість про кримського джигіта у 8-ми частинах» (1926, заборонений 1937, режисер Г. Тасін).

Займався живописом та графікою. Заставки його авторства додано до путівників «Бахчисарай», «Бахчисарай. Чуфут-Кале. Салачик» (усі — 1924, П. Нікольського [1891; тепер Україна — 1940; невідомо]). У середині 1920-х створив низку жанрових замальовок на тему кримськотатарського народного побуту.

Нагороди та визнання

I премія за ескіз меблів на Всеросійському конкурсі (1909).

До 2013 в Бахчисарайському історико-культурному заповіднику відбувалися «Наукові читання пам’яті Усеїна Боданінського».

Праці

Бахчисарайские памятники // Записки Крымского общества естествоиспытателей и любителей природы, 1916 г . 1917. Т. 6. С. 125–129.
Памятники крымскотатарской старины: Эски-Юрт // Новый Восток. 1925. № 8–9. С. 291–311.
Экскурсионный план для г . Бахчисарая и его района, предложенный Бахчисарайским дворцом-музеем и одобренный конференцией Главполитпросвета НКП РСФСР в январе 1926 года // Крым. 1926. № 2. С. 169–176. (у співавт.)
Этнографические экспедиции в Крыму // Этнография. 1926. № 1/2. С. 305.
Татарские «Дурбе» — мавзолеи в Крыму. Симферополь : Государственный Дворец-музей татарской культуры в Бахчисарае, 1927. 7 с.
Производства из шерсти у крымских татар // Крым. 1928. № 1 (6). Вып. 2. С. 67–75.
Археологическое и этнографическое изучение крымских татар в Крыму Симферополь : Государственный Дворец-музей татарской культуры в Бахчисарае, 1930. 31 с.
Собрание сочинений : в 3 т. Казань; Симферополь : Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, 2019–2020.

Література

Козлов В. Ф. Директор музея // Йылдыз. 1987. № 4. С. 112–125.
Урсу Д. П. З історії сходознавства в Криму // Східний світ. 1996. № 2. С. 106–122.
Урсу Д. П. Очерки истории культуры крымскотатарского народа (1921–1941). Симферополь : Крымучпедгиз, 1999. С. 63–73.
Сеттаров М. Э. Усеин Боданинский — исследователь народов Крыма // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали і дослідження. 2002. Т. 3. С. 208–209.
Мусаева У. К. Подвижники крымской этнографии, 1921–1941. Симферополь : Таврия, 2004. 212 с.
Хлівнюк О. В. Охорона і вивчення культурної спадщини кримських татар (20–30-ті роки ХХ ст.) // Праці Центру пам’яткознавства. 2006. Вип. 10. С. 82–93.
Мусаева У. К. Народный учитель: документальный очерк деятельности выдающегося крымскотатарского просветителя Усеина Боданинского. Симферополь : СГТ, 2007. 240 с.
Асанова У. К. Державний палац — музей тюрко-татарської культури в м. Бахчисараї: нові дані з архівів Російської Федерації // Записки історичного факультету. 2009. Вип. 20. С. 91–103.
Урсу Д. Боданінський, Усеїн Абдурефійович // Сходознавство і візантологія в Україні в іменах / Упоряд.: Е. Г. Циганкова, Ю. М. Кочубей, О. Д. Василюк. Київ : Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, 2011. С. 48–49.
Грушецька В. О. Традиційний костюм кримських татар у науковій спадщині У. А. Боданінського // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Історичні науки. 2014. № 7 (284). С. 152–157.

Автор ВУЕ

Н. А. Гаврилишина

Покликання на цю статтю: Гаврилишина Н. А. Боданінський, Усеїн Абдурефійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боданінський, Усеїн Абдурефійович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.05.2025