Контрфорс

Контрфо́рс (фр. contre-force — протидія, від contre — проти та force — сила, міць) — вертикальна допоміжна підпірна мурована конструкція у вигляді виступу в стіні, короткої поперечної стіни, масивного стовпа тощо.

Контрфорс. Два прямі й два діагональні контрфорси готичної базиліки Святого Миколая в м. Трнаві

Один прямий і три діагональні контрфорси готичної каплиці
Святого Йосифа в м. Мукачевому

Два прямі й один охопний (затискальний) констрфорси Софійського собору в м. Києві

Історична довідка

Відомі з часів Стародавнього Риму. Їх використовували здебільшого під час спорудження субструкцій, на яких зводили великі громадські споруди та комплекси. Застосовували в архітектурі Візантійської імперії, як усередині споруд, так і зовні (Софійський собор у Константинополі). В архітектурі романського стилю контрфорси почали застосовувати для сприйняття сил розпору після того, як з 11 ст. великі базиліки почали перекривати важкими мурованими склепіннями замість легших дерев’яних балок і крокв. У готиці контрфорси набули найбільшого поширення, оскільки високі тонкі стіни споруд з великими вікнами були неспроможні витримати вагу склепінь. Зовнішні контрфорси застосовували разом із аркбутанами й пінаклями (невеличка вежа, яка увінчувала контрфорс і своєю вагою стабілізувала його) — собори у Бове, Нотр-Дам-де-Парі у Парижі, Святого Віта у Празі тощо. Радикально відмінна каталонська (див. Каталонія) готика, в якій контрфорси влаштовано не ззовні, а всередині базилік.

В Україні контрфорси широко представлені в готичних костелах Львова, Дрогобича, Виноградова, Берегового, Хуста, Мукачевого та інших міст Західної України. Контрфорси майже не застосовували в архітектурі ренесансу, бароко і класицизму, але стали обов’язковими в неоготичному (див. Неоготика) напрямі історизму, нерідко втрачаючи конструктивне значення (неоготичний Костел Святого Миколая в Києві).

Характеристика

Призначення

Контрфорси призначені для посилення тримальних конструкцій будівель і споруд включно з їхніми зовнішніми і внутрішніми стінами, а також оборонних мурів, підпірних стін, гребель тощо.

Різновиди

Зазвичай зовнішній контрфорс ставили на фасаді споруди в тому місці, де до стіни зсередини прилягала підпружна арка, що несла склепіння, і де навантаження на зовнішню стіну було найбільшим.

Відповідно до цього розрізняють види контрфорсів:

• прямі (встановлені в плані під прямим кутом до фасадної стіни: готична базиліка Святого Миколая в м. Трнаві, Словаччина);
• кутові або наріжні (два контрфорси, які підпирають кут споруди з двох боків);
• діагональні (підпирають кут споруди так, що в плані розташовані по бісектрисі цього кута: готична каплиця Святого Йосифа в м. Мукачевому Закарпатської області);
• охопні або затискальні (охоплюють з обох боків кутову (наріжну) частину споруди, як у Софійському соборі в Києві).

Контрфорси мають різні форми (ступінчасті, рівні вертикальні, похилі), але завжди розширюються донизу. Угорі, якщо немає пінаклів, завершуються похилими площинами з дахами для відведення опадів. Можуть бути декоровані відповідно до загальної стилістики споруди (романська, готична, неоготика).

Література

1. Виноградова М. Контрфорс // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 140.
2. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 227.
3. Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 113.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Контрфорс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Контрфорс (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.01.2024