Голландський, Павло Іванович
|
Голландський, Павло Іванович | |
|---|---|
| Народження | 26.12.1861 |
| Місце народження | Аксай |
| Смерть | 06.02.1939 |
| Місце смерті | Сімферополь |
| Місце поховання | Сімферополь |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, пам’яткознавство, музеєзнавство |
| Традиція/школа | історизм |
Голла́ндський, Павло́ Іва́нович (26.12.1861, м. Аксай, тепер Ростовської області, РФ — 06.02.1939, м. Сімферополь, тепер АР Крим, Україна — архітектор, педагог, пам’яткознавець, музеєзнавець, представник історизму, автор низки споруд у м. Києві.
Життєпис
Народився у сім’ї унтер-офіцера козачого полку (див. Донське козацтво). Після закінчення Новочеркаської чоловічої гімназії 1885–1892 навчався в Інституті цивільних інженерів (тепер Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет); здобув кваліфікацію цивільного інженера і чин 12-го класу. 1892–1897 працював у м. Санкт-Петербурзі, 1898 переїхав до м. Києва, де працював в Управлінні Південно-Західної залізниці та на будівництві корпусів Київського політехнічного інституту (тепер Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»). У Києві вів активну проєктну, будівельну, дослідницьку й педагогічну діяльність до 1919, коли виїхав до м. Новочеркаська (не доїхав через воєнні дії). По дорозі затримався у м. Балаклаві, на 2 місяці з’їздив до м. Стамбула, після чого 1919–1923 проживав у м. Севастополі й працював науковим співробітником Херсонеського музею (тепер Національний заповідник «Херсонес Таврійський»). 1923–1939 проживав у м. Сімферополі. 1923–1927 працював у Центральному музеї Тавриди як головний зберігач та завідувач художньої галереї. 1924 перебував під арештом, безпідставно запідозрений у зловживаннях у музейній сфері. Унаслідок поганого технічного стану Бахчисарайського палацу, доведеного радянською владою до руйнування, Голландського, котрий погодився був консультувати виконання там ремонтних робіт після Кримського землетрусу 1927, облудно звинувачено 1936 у «злочині кримінальному й політичному», проте репресій йому вдалося уникнути. 1928–1931 — архітектор Управління Кримконсервтресту, 1931–1938 — архітектор, керівник архітектурної майстерні Кримдержпроєкттресту. 1938–1939 — завідувач навчальною частиною Кримської філії Московського інституту інженерів комунального будівництва. Похований на міському кладовищі у м. Сімферополі, могилу не збережено.
Діяльність
Працював у стилістиці історизму із застосуванням форм необароко, неокласицизму, неовізантійського стилів. Брав участь в архітектурних конкурсах. Виконував казенні та приватні замовлення. Протягом перебування у м. Києві був архітектором родини підприємців і меценатів Терещенків, створивши для них будівлі, споруди, інтер’єри, малі архітектурні форми, парки тощо.
Активно працював як пам’яткознавець — дослідник старожитностей, реставратор і діяч музейної справи. Брав участь в архітектурно-археологічних дослідженнях: у м. Києві — Десятинної церкви, Золотих воріт, церкви Спаса на Берестові, Михайлівського собору Видубицького монастиря, території Софійського собору; у Криму — території Неаполя Скіфського, а також пам’яток міст і містечок Солхат (тепер м. Старий Крим), Карасубазар (тепер м. Білогірськ), Євпаторії, Севастополя, Алупки, Судака, Бахчисарая, Феодосії.
1918 у м. Києві очолив групу архітекторів, які за дорученням митрополита Антонія (О. Храповицького; 1863; тепер РФ — 1936; тепер Сербія) розробила проєкт так званої реставрації Софійського собору «у візантійському стилі». На засіданні Софійської комісії 21.11.1918 Голландський представив проєкт і зробив ґрунтовну доповідь, у якій з численними застереженнями пропонував знести всі історичні нашарування і добудови 17–18 ст., відтворивши гіпотетичний первісний вигляд собору. Проти цього виступили М. Біляшівський, Ф. Ернст, В. Модзалевський, Г. Нарбут, Г. Павлуцький. Вони зазначили згубність подібних проєктів і убогість уявлень про минуле як основу цих пропозицій. Ухвалене тоді й підтримане урядом П. Скоропадського рішення про заборону «капітальної реставрації» собору зберегло його для майбутніх поколінь в усій повноті історично цінних нашарувань як живу хроніку історії України протягом останнього тисячоліття.
Значущим є особистий внесок Голландського у дослідження, фіксацію та порятунок кримськотарських та вірменських архітектурних пам’яток у Криму. Від 1926 був науковим спеціалістом з охорони пам’яток старовини та мистецтва при уповноваженому Головнауки у Криму. Підготував інструкції з технічних питань збереження та фіксації пам’яток.
Був членом і входив до керівництва професійних товариств: Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва (до 1918), Таврійського товариства історії, археології та етнографії (від 1923). Очолював Кримське відділення Спілки радянських архітекторів. Цій організації передав свою фототеку, в якій зафіксовано численні кримські пам’ятки, зокрема й ті, які дотепер не збережено.
Проєктну й наукову діяльність поєднував з педагогічною, викладаючи навчальні курси архітектурних, будівельних, культурологічних дисциплін в Інституті шляхів сполучення у м. Санкт-Петербурзі (1893–1897), Київському політехнічному інституті (1898–1918), Таврійському (Кримському) університеті (тепер Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського), Кримській філії Московського інституту інженерів комунального будівництва, Сімферопольському будівельному технікумі.
Як фаховий архітектор був добрим рисувальником, умів фіксувати архітектурну спадщину не тільки фотографічно й креслениками, а й рисунками — документально точними й художньо досконалими. Альбоми його рисунків, датованих 1927 та 1932, удова архітектора передала в музей 1971. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України 2022 оцифрував особистий фонд архітектора.
Серед основних архітектурних творів:
- жіноча торговельна школа імені Пелагеї Терещенко у м. Києві (тепер корпус Київського столичного університету імені Бориса Грінченка) 1901-1902;
- училище імені Миколи Терещенка у м. Києві (тепер корпус Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого) 1905-1907, у співавторстві з П. Альошиним;
- палац родини Терещенків у с. Денеші Житомирської області (збережено в руїнах) 1910-1912;
- садибний будинок графині Н. Уварової (Терещенко) у м. Києві 1912;
- постамент пам’ятника І. Айвазовському у м. Феодосії 1930.
Праці
- К вопросу об охране исторических памятников // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1927. Т. 58. С. 38–45.
- Каменные работы. Краткое руководство для студентов строительных техникумов, десятников и мастеров-каменщиков. Симферополь : [б. и.], 1932. 24 с.
Галерея
Рисунки П. Голландського 1927 р.
|
Джерело
- Голландський Павло Іванович (1861–1939), український архітектор, археолог і педагог // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. URL: https://ksi-csamm.archives.gov.ua/fonds/516/?fbclid=IwAR38jdvcXjf9yhAw14I7jHX_4svFgfb0S3ev6edWf0If20YMJpYbR71Kyyc
Література
- Сольський Б. Видатний майстер архітектури // Архітектура радянської України. 1940. № 11. С. 21–25.
- Тимофієнко В. Голландський Павло Іванович // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 100–101.
- Божук А. Зруйноване часом — збережене олівцем: кримська епопея Павла Голландського // Пам’ятки України: національна спадщина. 2019. № 4–6. С. 119–123.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Голландський, Павло Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Голландський, Павло Іванович (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.06.2025
