Ложа

Ло́жа (від фр. loge — комірка, кімнатка, комірчина) — відгороджене приміщення з кріслами для невеликої кількості глядачів у театральному залі.

Ложа. Три яруси лож по периметру партеру в залі для глядачів оперного театру у м. Відні

Ложі виникли в італійських театральних спорудах доби Відродження і поширилися в Європі з 17 ст. Зазвичай ложі групують поярусно як довгий розділений перегородками простір навколо партеру. Ложі, розміщені обабіч партеру в рівні сцени, називають бенуаром. Перший ярус лож, влаштований над партером і бенуаром, називають бельетажем. Над ним може бути ще 2–3 яруси лож, вище яких — балкон (балкони). Застосування ярусів лож суттєво збільшує місткість театрального залу. Кожна ложа має окремий вхід із фоє, кулуарів чи внутрішніх коридорів театру. Перед ложею може бути невеликий передпокій — аванложа. Парапети огородження лож зазвичай декорують скульптурним ліпленням, орнаментами і живписним композиціями, що зумовлює репрезентативний вигляд інтер’єру театрального залу (Байройта маркграфський оперний театр).

Протягом 18–20 ст. у головних театральних спорудах столиць держав, адміністративних центрів регіонів/провінцій по центру тильної стіни театрального залу влаштовували окрему велику ложу для правителя, його родини, почету і гостей. Їх називали імператорськими, царськими, королівськими, князівськими, президентськими, урядовими ложами (Гранд-опера театру будівля в Парижі). У багатьох театральних залах є директорські ложі, влаштовані збоку від сцени й призначені як для театральної адміністрації, так і для почесних гостей (будівля Національного театру у м. Празі, Чехія).

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 152.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 256.