Успенський собор у Межирічі

Успенський собор у Межирічі. Фото В. Бикова

План. Обміри й кресленик В. Вечерського

Вигляд з північного заходу
Фото. В. Вечерського

Успенський собор у Межирічі.
Фото 1928 р. С. Таранушенка.

Іконостас. Фото початку 20 ст.

Успе́нський собо́р у Межи́річі — православний храм, архітектурна пам’ятка, Сумський район, Сумська область, Україна.

Мурований однобанний собор міститься над селом на терасі біля підніжжя плато високого правого берега р. Псел. Архітектурний акцент у ландшафті.

Історична довідка

Засновано 1759 на замовлення і коштом місцевого уродженця Луки (Білоуса) (Білоусовича; 1706–1761; тепер Україна), архімандрита Києво-Печерської лаври, як мурований соборний храм тодішнього сотенного містечка Межиріч. За зразок узято Успенський собор в Охтирці. Завершену споруду освячено 1775. Первісно збудовано головний кубічний однобанний об’єм — хрестовокупольний, тринавовий, дев’ятидільний, чотиристовпний. Наприкінці 18 ст. до нього із заходу прибудовано прямокутний у плані видовжений бабинець, однакової ширини із середньою навою. Від решти споруди бабинець відділено осадовим швом. У 19 ст. до бабинця із заходу прибудовано масивну багатоярусну дзвіницю, а перед північними та південними дверима собору — відкриті двоколонні ґанки. 1928 Успенський собор за розпорядженням радянської влади почали руйнувати, але не довершили цього: знищено дзвіницю, баню, закомари на фасадах, північну стіну бабинця й іконостас. Тоді ж із 8 церков містечка знищено 7. Після Другої світової війни зруйновані стіни частково відбудовано: на причілках ризалітів та бабинця влаштовано трикутні фронтони, зашиті дошками.

Собор як об’єкт культурної спадщини дослідив В. Вечерський 1985, 1988; включено до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Сумська область»), поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 135-См. Тепер це православна парафіяльна церква.

Характеристика

Композиція храму характерна для групи культових споруд Слобожанщини середини 18 ст.: до основного об'єму зі сходу прилягає циліндрична вівтарна апсида, із заходу — бабинець. Собор хрещатий через те, що трансепт виступає із загального об'єму вперед у вигляді ризалітів на південному й північному фасадах. Кожен ризаліт увінчувала напівциркульна закомара, що закривала з фасаду циліндричне склепіння трансепта. У тимпані кожної закомари було кругле вікно-роза. Усі частини споруди однакової висоти під єдиним, бароковим за стилістикою масивним карнизом. Таким само пластичним був і між'ярусний гурт. Наріжні частини підкреслено широкими пілястрами. Великі прямокутні вікна влаштовано у два яруси. Їх обрамляють (див. Обрамлення) масивні наличники, над якими — лучкові сандрики. Храм вінчає світловий восьмерик бані, що первісно мала високе наметове завершення вишуканого барокового обрису (не збережено). Тепер восьмерик накрито невисоким восьмигранним наметовим дахом. Фасадна пластика характерна для пізнього етапу розвитку стилю українського бароко. Після руйнувань 1928 найкраще збережено первісні архітектурні форми й декор на східному фасаді, гірше — на південному й північному: там утрачено не тільки закомари, а й частково карниз, міжповерховий гурт, декор деяких вікон. Західний фасад у теперішньому вигляді виник після 1928, коли зруйнували дзвіницю. Високий арковий отвір по центру цього фасаду раніше з'єднував приміщення бабинця та дзвіниці.

І н т е р ’ є р . В інтер'єрі підкреслено центричність споруди. Чотири хрещаті стовпи за допомогою стрілчастих підпружних арок і пласких трикутних пандативів несуть світловий восьмерик, первісно увінчаний восьмилотковим купольним склепінням, а тепер зашитий фанерою. Завдяки восьми вікнам підбанний простір добре освітлено. Середня нава й трансепт мають однакову ширину й перекриті циліндричними склепіннями, які утворюють просторовий хрест. Бічні нави мають таку ж висоту, як середня, але вдвічі вужчі. Їхні наріжні частини перекрито хрестовими склепіннями. Апсида має конхове (див. Конха) склепіння з центральною розпалубкою. Бабинець перекрито стелею по дерев'яних балках. У ньому влаштовано просторі хори. Усі арки посилено парними залізними затяжками. Стіни побілено; під побілкою виявлено олійний живопис 18–19 ст., що потребує спеціальних досліджень.

В т р а ч е н и й і к о н о с т а с. Головним мистецьким акцентом соборного інтер'єру був іконостас, створений 1775. Він займав усю ширину трьох нав, а його верх сягав верху підбанника. Іконостас тридільний, ламаний у плані, п’ятиярусний, динамічної композиції, яка контрастувала з пуританським інтер’єром. За стилістикою — перехідна ланка від пізнього бароко (рококо) до класицизму. Він ще по-бароковому заламаний у плані, але в пластичному його вирішенні вже домінують великі білі площини, з якими контрастують позолочені накладні деталі, іконні рами й рокайлеві картуші. Різьблення площинного характеру застосовано вкрай обмежено. Теперішній іконостас, створений після Другої світової війни, не має історико-мистецької цінності.

Значення

Успенський собор у Межирічі є визначною пам’яткою української національної архітектури доби бароко. Належить до рідкісного реґіонального храмового типу, властивого регіону Слобожанщини у 18 ст. Попри руйнування і втрати, яких храм зазнав упродовж 20 ст., він зберіг свою унікальність й історико-архітектурну цінність.

Джерела

Филарет (Гумилевский) Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отд. 3. Москва, 1857. С. 498–500.
Вечерський В. Межирич (Лебединського р-ну). Успенський собор // Звід пам'яток історії та культури України. Сумська область. Київ : Інститут історії України НАН України, 2017. С. 726–727. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&Image_file_name=book/0013186.pdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=0

Література

Логвин Г. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки. Київ : Мистецтво, 1968. С. 418–419.
Вечерський В. До питання типології української церковної архітектури доби Гетьманщини // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 8. Київ : Українська асоціація маркетингу, 2001. С. 129–136.
Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 312–313.
Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : А.С.С., 2005. С. 408–410.
Вечерський В. Православні святині Сумщини. Київ : Техніка, 2009. С. 79–83.
Биков В. Храми Сумщини. Київ : Наш час, 2012.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Успенський собор у Межирічі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Успенський собор у Межирічі (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.10.2025