Культурна спадщина
Культу́рна спа́дщина — сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.
Характеристика
Об'єкт культурної спадщини — визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Нерухомий об'єкт культурної спадщини — об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.
Терміном "культурна спадщина" позначають сукупність нерухомих об'єктів культурної спадщини, які разом із рухомими культурними цінностями, що зберігаються в музеях, архівах, бібліотеках, заповідниках, формують національне культурне надбання.
Класифікація
Об'єкти культурної спадщини класифікують за типами, видами й категоріями.
За типами об'єкти культурної спадщини поділяють на:
- споруди (витвори) — твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;
- комплекси (ансамблі) — топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини;
- визначні місця — зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
За видами розрізняють об’єкти культурної спадщини:
- археологічні — рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їхні залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;
- історичні — будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі); окремі поховання та некрополі; місця масових поховань цивільних і військовослужбовців (зокрема іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України; місця бойових дій; місця загибелі військових кораблів, морських і річкових суден, зокрема із залишками військової техніки, озброєння, амуніції тощо; визначні місця, пов’язані з важливими історичними подіями, з життям і діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;
- об'єкти монументального мистецтва — твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);
- об'єкти архітектури — окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються рисами певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;
- об'єкти містобудування — історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, зокрема поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей;
- об'єкти садово-паркового мистецтва — поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;
- ландшафтні — природні території, які мають історичну цінність;
- об'єкти науки і техніки — унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.
За категоріями (категоріями обліку) об'єкти культурної спадщини розподіляють на:
- щойно виявлені;
- місцевого значення;
- національного значення;
- всесвітньої спадщини.
Усі об'єкти культурної спадщини на території України, незалежно від їхнього типу, виду й категорії, охороняються державою — див. Спадщини культурної охорона.
Джерела
- Про охорону культурної спадщини: Закон України № 1805-III від 08 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 39. Ст. 333. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14.
- Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : Деснянська правда, 2011. 796 с.
Література
- Денисенко Г. Г. Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті. Київ : Інститут історії України НАН України, 2018. 318 с.
- Вечерський В. В. Культурна спадщина // Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / Упоряд. А. М. Киридон. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. С. 334–338.
- Вербицька П. В., Гнідик І. І., Годованська О. М. та ін. Культурна спадщина України: інноваційні підходи та сталий розвиток. Львів : Львівська політехніка, 2022. 148 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Культурна спадщина // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Культурна спадщина (дата звернення: 23.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.09.2023
