Успенський собор в Охтирці

Успе́нський собо́р в Охти́рці – втрачений об’єкт архітектурної спадщини, Сумська область, Україна.

Успенський собор в Охтирці. Загальний вигляд з південного сходу. Фото початку 20 ст.
Південний фасад. Фото 1914
Інтер’єр. Фото 1914

Історична довідка

Дерев’яний Успенський собор збудовано 1654 в центрі спорудженої одночасно з ним Охтирської фортеці. 1728–1738 зусиллями охтирського козацького полковника О. Лесевицького (кінець 17 ст. — 1751; тепер Україна) на місці дерев’яного зведено мурований міський собор, у крипті якого влаштували родову усипальницю Лесевицьких. Представників цього роду тут ховали до 1910-х. На початку 20 ст. перед собором збудували муровану чотириярусну дзвіницю в еклектичних (див. Еклектика) архітектурних формах. Успенський собор зруйнували в кінці 1930-х, дзвіницю — 1970.

Характеристика

Собор належить до рідкісних в українській мурованій архітектурі поєднань різних типів храму: хрестовокупольного та хрещатого дев’ятидільного однобанного. Від хрестовокупольного типу запозичено облаштування чотирьох масивних опорних пілонів, поєднаних підпружними арками. Вони за посередництвом діагональних арочок несли світловий восьмерик із куполом і світловим ліхтарем. Середня нава і трансепт на фасадах виділено півкруглими виступами, увінчаними високими пластичними фронтонами. Фасади собору досить статичні й урівноважені, поділені горизонтальним гуртом на два яруси. Великі прямокутні вікна також розміщено у два яруси. Вінчала композицію восьмигранна двозаломна баня параболічних обрисів.

Значення

Успенський собор в Охтирці започаткував оригінальний слобожанський тип мурованих храмів, уплив якого поширився за межі регіону. Цей тип хрещатого дев’ятидільного чотиристовпного однобанного храму з півкруглими в плані виступами середньої нави і трансепта в середині 18 ст. розвинувся у двох регіонах України — Слобожанщині (Покровський собор в Охтирці) та Наддніпрянщині (Собор Різдва Богородиці та дзвіниця в Козельці, Антонія і Феодосія собор у Василькові).

Додатково

Поширена в літературі гіпотеза про авторство Успенського собору в Охтирці київського архітектора І. Григоровича-Барського є безпідставною.

Цитати


Г. Логвин:
«Успенський храм в наступному часто брали за зразок. Мистецькі концепції споруди по-своєму інтерпретували ті, хто будував межиріцький собор, Покровську церкву в тій же Охтирці, а також козелецький собор».

 (Цит. за кн.: Логвин Г. По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки. Київ : Мистецтво, 1968. С. 425).


Успенський собор в Охтирці згадує в одному зі своїх філософських діалогів Г. Сковорода, пояснюючи взаємозв’язок тварного і нетварного, тобто коду й інформації:
«Если видишь на старой в Ахтырке церкве кирпичь и вапну, а плана ея не понимаешь, как думаешь – усмотрел ли и узнал ея? – Никак! Таким образом, одну только крайнюю и последнюю наружность вижу в ней, которую и скот видит, а симметрии ея, или пропорции и размера, который всему связь и голова материалу, понеже в ней не разумею, для того и ея не вижу, не видя ея головы».

 (Цит. за кн.: Попович М. Нарис історії культури України. Київ : АртЕк, 1998. С. 263).


Література

  1. Таранушенко С. Пам’ятники архітектури Слобожанщини XVII–XVIII віків // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. Київ : Держбудвидав УРСР, 1959. С. 44–80.
  2. Логвин Г. По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки. Київ : Мистецтво, 1968. С. 423–425.
  3. Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури і містобудування, 2002. С. 321–322.
  4. Вечерський В. В. Регіональні особливості архітектури бароко на Слобожанщині // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. 2008. Вип. 5. С. 36–52.

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Успенський собор в Охтирці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Успенський собор в Охтирці (дата звернення: 18.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.10.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ