Причілок
Причі́лок (від при та чоло) — бічний фасад будинку.
В українській народній архітектурі головний фасад будинку (хати) називають чолом, бічний — причілком. Причілок був торцевою стіною прямокутного в плані зрубу або такої ж за формою каркасної (див. Каркас) конструкції. В українській традиції хата може бути звернена до вулиці як чолом, так і причілком, який мав зовнішнє опорядження таке ж, як і чоло.
Причілком також традиційно називають звис даху на торцевому фасаді будинку, влаштований на консолях зазвичай із великим виносом. Його призначення — захист від негоди широкої призьби, яку використовували для господарських і побутових потреб, а також регулювання інсоляції інтер'єру хати. Якщо будинок мав двосхилий дах, причілком часто називали трикутну площину щипця, фронтону, якою завершували торцевий фасад будинку.
У забудові середньовічних (див. Середньовіччя) і ранньомодерних міст Європи, заснованій на нормах Магдебурзького права, житлові будинки зазвичай виходили на червоні лінії вулиць і площ вузькими причілками, які були головними фасадами і мали найвиразніше архітектурне вирішення з декором, що відповідав стилістиці епох, послідовно: готики, ренесансу, бароко (Будинок Пяркунаса у м. Каунасі, Литва).
Література
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 344.
- Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства Національної академії наук України, 2006. С. 322–323.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Причілок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Причілок (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.01.2023