Стецьких садиба у Великих Межирічах
Сте́цьких сади́ба у Вели́ких Межи́річах — комплекс споруд з парком, пам’ятка архітектури національного значення, Рівненський район, Рівненська область, Україна.
Зміст
Розташування. Складники
Комплекс споруд міститься на північній околиці села на пагорбі над р. Стави (ліва притока р. Случ) серед старого парку площею 7 га. Головною спорудою є палац, центральний корпус якого разом із симетрично (див. Симетрія) розташованими флігелями утворює курдонер, звернений на північний схід. Парковий фасад палацу звернено на південний захід. Крім палацу до складу садиби належали будинки для челяді, стайні, псарні (не збережено), а також парк з ботанічним садом (збережено частково), оранжереями (не збережено) і ставом.
Історична довідка
Панський маєток із замком у цьому населеному пункті, що до 1939 мав назву Межиріч Корецький, відомий від середини 16 ст. Волинський шляхтич (див. Шляхта), згодом великий коронний хорунжий Речі Посполитої Я. К. Стецький (1734–1820; тепер Україна) став власником маєтку від 1773. На місці знесених оборонних споруд замку він 1789–1793 збудував палац за проєктом Д. Мерліні (1730; тепер Італія — 1797; тепер Польща), придворного архітектора короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського. Палац оточував парк, створений за проєктом варшавського архітектора Ш. Г. Цуга (1733; тепер Німеччина — 1807; тепер Польща). Це посприяло плутанині з визначенням авторства, оскільки нащадки Стецьких у 19 ст. помилково вважали Цуга автором усього комплексу, включно з палацом. Унаслідок причетності Стецьких до Польського повстання 1830–1831 маєток у них конфіскувала російська влада і він став казенною власністю. Після амністії, дарованої імператором Олександром ІІ, Стецькі володіли маєтком до 1939. Після завершення німецько-радянської війни 1941–1945 тут розміщено школу-інтернат. Від 2019 це комунальний заклад «Великомежиріцька спеціальна школа І–ІІ ступенів» Рівненської обласної ради (забезпечує реалізацію прав дітей з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку).
Характеристика
Відповідно до стильових засад класицизму комплекс, витриманий у цій стилістиці, має симетричні розпланування і загальну композицію. Палац прямокутний у плані розмірами 45,2×19,6 м, двоповерховий, накритий вальмовим дахом. До його причілків обабіч прилягають одноповерхові галереї — переходи до двох бічних флігелів. Галереї чвертьциркульні у плані і з боку курдонера мають по три прямокутні отвори, фланковані колонами тосканського ордера. Тильні стіни галерей укріплено контрфорсами. Бічні флігелі прямокутні у плані, двоповерхові, під двосхилими дахами. Головний фасад палацу має по центру чотириколонний портик іонічного ордера, увінчаний трикутним фронтоном, над яким влаштовано невеликий чотиригранний бельведер. Портик складається з двох рядів колон: зовнішнього (чотири колони) і внутрішнього (шість колон). У двох симетрично розташованих на кінцях фасаду ризалітах влаштовано сходи на другий поверх, пов’язані з галереями. Центр паркового фасаду акцентовано шестиколонним портиком коринфського ордера (капітелі колон втрачено) з балконом другого поверху, що відповідає парадній залі; тимпан його фронтону було прикрашено ліпним гербом Стецьких. Нижній поверх паркового фасаду ризалітів оформлено рустом. Прямокутні вікна обрамлено (див. Обрамлення) простими наличниками, що мають підвіконні полички на кронштейнах на другому поверсі й замкові камені на першому. Усі фасади завершено антаблементом.
Внутрішнє розпланування палацу поєднує два принципи — коридорний (див. Коридор) та анфіладний (див. Анфілада). Коридорний переважає на першому поверсі, анфіладний — на другому, парадному. Коридори першого поверху було перекрито хрестовими склепіннями, які частково збережено в одному з ризалітів. Парадна зала міститься на другому поверсі у центрі палацу й зберігає у своїй структурі певний відгомін пластичних форм попереднього стилю — бароко. У приміщеннях другого поверху збережено первісне класицистичне скульптурне декоративне оздоблення, що має історико-мистецьку цінність.
Усі споруди муровано з цегли на вапняно-піщаному будівельному розчині, потиньковано (див. Штукатурка). Фасади двобарвні із застосуванням жовтої вохри й білого вапна. Дахи по дерев’яних кроквах укрито шифером.
Значення
Садиба Стецьких у Великих Межирічах — один із кращих зразків провінційної садибної архітектури доби класицизму на Волині. Його унікальність полягає в тому, що створили палацово-парковий комплекс два провідні столичні (з м. Варшави) архітектори. Як пам’ятки архітектури республіканського (тепер національного) значення споруди від 1979 мають єдиний охоронний № 1504. Парк має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення від 2005.
Джерела
- Loza St. Architekci i budowniczowie w Polsce. Warszawa : [b. w.], 1954. 424 s.
- Aftanazy R. Materialy do dziejow rezydencji: W 11 t. Warzsawa: PAN; Instytut Sztuki, 1988–1993. T. V a : Dawne wojewodstwo Wolinskie. 769 s.
Література
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог. В 4 т. Київ : Будівельник, 1985. Т. 3. С. 314–315.
- Годованюк О. Садиба графів Стецьких, с. Великі Межиричі // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін.; За ред. Мардера А. П. та Вечерського В. В. Київ : Техніка, 2000. С. 202–203.
- Михайлишин О. Палацово-паркові ансамблі Волині 2-ї половини XVIII–XIX століть. Київ : Науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури та містобудування, 2000. С. 174–177.
- Обарчук А. Межиріч Корецький : нариси історії волинського містечка. Рівне : Дятлик М. С., 2010. 326 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Стецьких садиба у Великих Межирічах // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Стецьких садиба у Великих Межирічах (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.02.2026
