Симетрія (архітектура)

Різновиди симетрії: а-дзеркальна (осьова); б-симетрія зі зрівноваженістю маси; в-повороту (центральна); г-дзеркальна з переносом; д-дзеркальна з поворотом

Симетрія архітектурної споруди: фасад і план

Симетрія твору народної дерев’яної архітектури

Симе́трія (від грец. συμμετρία – співмірність) — об’єктивна властивість форми, виявлена в однаковому розміщенні щодо центру, осі, площини рівних за масою і геометричною характеристикою елементів. Дві точки симетричні відносно прямої (осі), площини, точки, якщо вони лежать на одному перпендикулярі до цієї прямої (осі), площини або на прямій, яка проходить через дану точку, при цьому по різні боки і на однаковій відстані від цієї прямої (осі), площини або від цієї точки. Симетрію відносно прямої (осі), площини називають дзеркальною, відносно точки — центральною. Плоску або просторову фігуру називають дзеркально-симетричною або центрально-симетричною, якщо її точки попарно мають зазначені властивості.

Симетрія — одна з найпоширеніших закономірностей природного формоутворення — від симетрії кристалів до симетрії людського тіла. Як спосіб організації маси і простору симетрію широко використовують у штучному формоутворенні, конструюванні (компонуванні) штучних предметно-просторових форм, зокрема у побуті, архітектурі й декоративно-ужитковому мистецтві (в орнаментах).

У широкому сенсі під симетрією розуміють відповідність, закономірність розташування будь-яких об’єктів, процесів, явищ та їхніх частин у просторі й часі. При цьому розрізняють симетрію тіл, симетрію властивостей, симетрію відношень тощо.

В архітектурі симетрія є засобом організації елементів у єдину стабільну структуру. Симетрія стосується архітектурної форми на усіх рівнях — від знарядь праці й побутових предметів, будинків, споруд та комплексів їх до великих просторових містобудівних утворень, а також архітектурного декору, орнаменту тощо.

Суть симетрії полягає у можливості суміщення форм або частин однієї форми:

при дзеркальному відображенні (дзеркальна або осьова симетрія);
при повороті навколо центральної точки або осі (симетрія повороту);
при повороті навколо центральної точки або осі й дзеркальному відображенні (дзеркальна симетрія з поворотом);
при загальній зрівноваженості без строгої геометричної відповідності (симетрія зі зрівноваженістю маси).

Архітектурні форми, засновані на симетрії повороту, називають центричними (див. Центричні споруди). У будові архітектурної форми можна поєднувати різні типи симетрії. Симетрія як ефективний спосіб організації (упорядкування) маси і простору є найважливішим засобом архітектурної композиції. Відхиленнями від симетрії є асиметрія і дисиметрія.

Література

Мардер А. Симетрія // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 266-267.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 378.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Симетрія (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Симетрія (архітектура) (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.08.2024