Садиба
Сади́ба — комплекс житлових, господарських та інших споруд із садом, городом, парком, що становлять єдине функціональне й архітектурне ціле на чітко визначеній території.
В Україні найдавнішими відомими садибами були міські й заміські боярські двори Давньої Русі. У пізньосередньовічні й ранньомодерні часи шляхетські садиби та садиби козацької старшини мали огороджену територію та розвинений набір будівель і споруд різного функціонального призначення – житлових, господарських, виробничих, допоміжних (житловий будинок, флігелі, кухня, стайні, возівні, хліви, стодоли, клуні, комори, кузні, вітряки тощо), а також земельних ділянок різного використання (парадний і господарський двори, сад, город, парк).
Селянська садиба зазвичай включала хату, комору й господарські споруди та поділялася на «чистий» і господарський двори, сад і город, на якому стояла клуня відокремлено від інших споруд (задля пожежної безпеки). Тепер традиційні садиби представлено в українських музеях просто неба, а також у меморіальних садибах (батьківська садиба І. Франка у с. Нагуєвичах Львівської області).
З другої половини 18 ст. поміщицькі садиби формують на засадах регулярного розпланування з прямою алеєю, що вела від в’їзної брами до парадного двору, утвореного головним будинком (палацом) і бічними флігелями. З середини 19 ст. набули поширення садибні пейзажні (ландшафтні) парки з мальовничим розплануванням, павільйонами й альтанками класицистичних форм, обелісками, статуями, вазами тощо, розміщеними серед груп дерев, часто по берегах річок, струмків, ставів і озер. Зразками збережених поміщицьких садиб є: Садиба в Качанівці, Садиба Ґалаґанів у Сокиринцях, Садиба Дараганів у Покорщині, Садиба Комарів-Чихачових у Мурованих Курилівцях, Садиба Лінтварьових на Луці, Садиба Стецьких у Великих Межирічах, Садиба Чечелів у Самчиках.
Тепер садибою називають ділянку землі з розміщеними на ній житловим будинком, господарськими спорудами, садом і городом, що перебувають у будь-чиїх власності чи користуванні. Вулиці й квартали, забудовані садибами, утворюють райони з садибним типом забудови, характерні для малих і середніх, а також околиць великих міст України.
Література
- Тищенко О. Садиба // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 294.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Садиба // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Садиба (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.06.2023