Ескоріал, монастир і комплекс, Мадрид
|
Ескоріал, монастир і комплекс, Мадрид | |
|---|---|
| Країна | Іспанія |
| Місце розташування | Мадрид |
| Площа | 94,11 га |
| Рік внесення | 1984 |
| Критерії | (i), (ii), (vi) |
Ескоріа́л, монасти́р і ко́мплекс, Мадри́д (англ. Monastery and Site of the Escurial, Madrid) — архітектурний ансамбль королівської резиденції і монастиря з колегіумом 16–17 ст.; пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1984), Іспанія.
Зміст
Розташування. Складники
Міститься на рівнинному плато біля підніжжя гірського хребта Сьєрра-де-Гвадаррама, на північ від м. Мадрида. Прямокутного плану ансамбль споруд включає розміщені довкола внутрішніх двориків і поєднані коридорами групи приміщень різного призначення: монастир з церквою і королівською усипальницею, королівський палац, заклади освіти (колегіум, школа, семінарія), бібліотеку, корпуси для урядовців і придворних. Тут є одинадцять головних дворів (серед них найголовніший — центральний Королівський) та три службові. Три найбільші комплексні складники — королівський палац, колегіум і монастир — мають самостійні входи на головному фасаді з королівським по центру його. Ансамбль оточено садами з басейнами. У великому південно-східному Капітульному дворі також влаштовано регулярний сад.
Площа території пам’ятки 94,11 га; буферну зону не визначено.
Історична довідка
Задум спорудження ансамблю монастиря, поєднаного з королівською резиденцією, виник у короля Іспанії Філіпа ІІ після його воєнної перемоги над Францією у битві при Сан-Квентіно 1557. Тоді іспанці знищили тамтешній монастир Святого Лаврентія — популярного у них християнського мученика, іспанця за походженням. Унаслідок цього побожний король дав обітницю збудувати новий монастир на честь шанованого святого. Пошуки відповідного місця розташування завершено 1561. Король 1559 призначив королівським архітектором викликаного з Італії Х. Б. де Толедо (1515–1567; тепер Іспанія). Він став відповідальним за проєктування і будівництво на теперішньому місці. Монастир Святого Лаврентія засновано тут 1563 як вотивний пам’ятник і пантеон іспанських монархів, починаючи з батька короля — імператора Священної Римської імперії германської нації Карла V Габсбурга. Поступово архітектурний задум розширив і реалізував 1567–1584 архітектор Х. Б. де Еррера. У проєктному вирішенні відчутний вплив ренесансної стилістики архітектури м. Рима епохи високого Відродження, зокрема авторської манери архітектора Д. Браманте. Це пов'язано не тільки з бажаннями замовника, котрий орієнтувався на світовий центр католицизму, а і з фаховим досвідом Х. Б. де Толедо, котрий до Ескоріала працював у м. Римі як помічник Мікеланджело Буонарроті на спорудженні собору Святого Петра в Римі. Завершений в цілому наприкінці 16 ст., ансамбль споруд став місцем постійного перебування слабкого здоров'ям короля-містика Філіпа II, а в останні роки його правління перетворився на центр наймогутнішої політичної сили того часу. Це яскраво виявлено в монументальній архітектурі ансамблю. Оригінальні споруди, зведені за часів правління Філіпа II — монастир, колегіум та корпуси обслуги — а також додаткові, збудовані за часів правління короля Карла III Іспанського у 18 ст., сформували цілісний ансамбль, збережений без змін і втрат. Єдина стилістика будівель часів Філіпа II залишена незмінною протягом наступних двох сторіч, зокрема й завдяки таланту і тактовності королівського архітектора-класициста (див. Класицизм) Х. де Вільянуеви (1739–1811; Іспанія), котрий тут працював. Пам'ятка була зразком для нього та для інших академічних архітекторів епохи Просвітництва і навіть у 20 ст. — для офіційної іспанської архітектури під час правління Ф. Франко. Поєднання в єдиному архітектурному ансамблі різноманітних суспільних функцій, започатковане ще його засновником, тривало й у наступні сторіччя й збережено дотепер. Тут співіснують монастир чернечого ордена августинців (від 19 ст.), освітній заклад — Королівський коледж, заснований королем Альфонсо XII Миротворцем 1875, музейні й наукові установи (музей архітектури, художня галерея тощо).
Ансамбль споруд від 1982 адмініструє Рада національної спадщини Іспанії. Цей орган створено для охорони та управління спадщиною іспанського королівського дому та утримання найважливіших пам'яток так званого Королівського фонду. Рада відповідає за збереження цілісності та автентичності пам'ятки в цілому та її складників, контролює використання традиційних матеріалів та технологій під час реставрації залежно від кожного конкретного випадку. З цією метою Рада реалізує різноманітні проєкти, включно з тими, які спрямовано на збереження природного довкілля. План охорони навколишнього середовища лісів Еррерія — основний інструмент планування захисту безпосереднього природного оточення Ескоріала. Ансамбль разом із його оточенням символізує ідеологічне та художнє оприявнення Іспанської католицької монархії в часи її найбільшої могутності 16–17 ст.
Характеристика
Ансамбль має прямокутний у плані замкнутий периметр розмірами 206×161 м з виступом зі східного боку та наріжними вежами на кутах. Більшість корпусів на високому цоколі чотириповерхові, зі стрімкими мансардними (див. Мансарда) дахами. Наріжні вежі на чотири поверхи вищі й увінчані банями зі шпилями. Загальне прямокутно-прямолінійне розпланування з прямокутними та квадратними в плані внутрішніми аркадними (див. Аркада) дворами та корпусами, що перетинаються під прямим кутом — це відсилання до прямокутно-прямолінійних ґрат, на яких, за легендою, спалили мученика Лаврентія (у творах сакрального живопису його завжди зображують із цими ґратами). Ще одне джерело такої розпланувальної символіки — Єрусалимський храм, відповідно до його опису в Біблії. Сувора архітектура комплексу із застосуванням форм тосканського та римо-доричного ордерів була нехарактерною для Іспанії раніше, коли полюбляли пишний і різноманітний декор. Тож цей «мало прикрашений стиль» назвали іменем автора-архітектора Ерререско. Це був розрив із національною традицією, що справив глибокий вплив на іспанську архітектуру протягом наступних історичних епох. Незважаючи на це, деякі інтер'єри палацу мають багате й вишукане оздоблення. Центральною, ідейно найважливішою спорудою і архітектурною домінантою всього комплексу є монастирський храм. Це велика тринавова з трансептом купольна базиліка з двома високими вежами, що фланкують головний фасад, перед яким влаштовано Королівський двір. Має розвинений пресбітерій, за яким влаштовано королівські покої з прямим доступом до вівтаря. Ця особливість спричинена бажанням хворого монарха слухати літургію зі свого ложа.
У крипті під вівтарем поховано 26 королів і королев Іспанії, а також інших членів династій Габсбургів і Бурбонів. Найбільший внутрішній двір — Капітульний; розташований у південно-східній частині комплексу й призначений для ченців. Його займає ренесансний сад з басейнами й ротондальним (див. Ротонда) храмиком Євангелістів, що є вільною реплікою храмика Темп'єтто у римському монастирі Сан-П'єтро-ін-Монторіо авторства Д. Браманте.
Значення
Ескоріал — головна пам'ятка стилю ренесанс епохи Відродження в Іспанії. З огляду на це її занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 318 за критеріями (i), (ii), (vi). Відповідність критеріям колегіально сформулювали члени Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, відзначивши універсальну цінність пам'ятки.
- Критерій (i): Це шедевр людського творчого генія, де велика колективна робота видатних митців була підпорядкована волі та наказам історичної постаті — короля Філіпа II.
- Критерій (ii): Ансамбль оприявнює важливий обмін людськими цінностями та символізує ідейні та художні вартості, які вплинули на розвиток архітектури, монументального мистецтва та садово-паркового мистецтва епохи іспанського «Золотого віку». Ансамбль є прикладом поєднання палацу з монастирем, створеного за єдиним проєктом відповідно до уявлень європейського християнського монарха. Його розпланування, довершене у 18 ст., є зразком придворного поселення, створеного монархією як резиденція правителя та репрезентація влади.
- Критерій (vi): Ансамбль безпосередньо пов'язаний із дуже важливими історичними особистостями європейської та світової історії, такими як імператор Священної Римської імперії Карл V та всі його нащадки з Австрійського та Бурбонського домів, які посідали іспанський престол, зокрема Філіп II. Він яскраво втілював ідеологію суспільства та сувору пишноту й церемонність, з якою представляли божественну та мирську велич Іспанського королівства.
Внутрішній дворик
Інтер’єр собору
Інтер’єр бібліотеки
Джерело
- UNESCO World Heritage Centre: Monastery and Site of the Escurial, Madrid. URL: https://whc.unesco.org/en/list/318/
Література
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 162–163.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 160–161.
- Kamen H. The Escorial. Art and Power in the Renaissance. New Haven : Yale University Press, 2010. 336 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ескоріал, монастир і комплекс, Мадрид // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ескоріал, монастир і комплекс, Мадрид (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.04.2026
