Браманте, Донато

Брама́нте, Дона́то (італ. Donato «Donnino» di Angelo di Pascuccio (Bramante); 1444, м. Ферміньяно, тепер регіон Марке, Італія — 11.04.1514, м. Рим, Італія) — архітектор епохи Відродження, основоположник Високого Ренесансу, автор низки споруд у містах Римі й Мілані, Італія.

Браманте Донато

Браманте, Донато

(Donato «Donnino» di Angelo di Pascuccio (Bramante))

Народження 1444
Місце народження Ферміньяно
Смерть 11.04.1514
Місце смерті Рим
Церква Санта Марія делла Грація у м. Мілані, Італія.
Фото Вечерського В. В.
Темп’єтто — каплиця у дворі монастиря Сан П’єтро ін Монторіо у м. Римі, Італія.
Гравюра 19 ст.
Палаццо Канчелерія у м. Римі.
Фото Вечерського В. В.
Вікно другого поверху Палаццо Канчелерія у м. Римі

Життєпис

Народився у сім’ї тосканця і мешканки м. Урбіно (тепер регіон Марке). Ранні роки (до 1476) провів у м. Урбіно, де, ймовірно, отримав початковий мистецький вишкіл у художника Фра Карневале (Бартоломео ді Джованні Коррадіні, 1420–1484; Італія). Архітектурну підготовку отримав там само у майстерні архітектора Лучано да Лаурана (1420–1479; Італія).

У той час у м. Урбіно при дворі герцога Федеріго да Монтефельтро (1422–1482) працювали художники П’єро делла Франческа (1420–1492), Мелоццо да Форлі (1438–1494), Лука Сіньйореллі (1445–1523), П. Перуджино, Пінтуріккіо (Бернардино ді Бетто Бетті, 1452–1513), Франческо ді Джорджо Мартіні (1439–1501), Джованні Санті (батько Рафаеля Санті; 1440–1494); усі — Італія. У цьому колі Браманте сформувався як художник — майстер перспективних зображень. 1477 виконував монументальні розписи в м. Бергамо (тепер регіон Ломбардія, Італія). 1478–1499 мешкав і працював у м. Мілані (тепер регіон Ломбардія). Там розкрився його талант поета й музиканта (збереглися його 25 сонетів). Під враженням грандіозності Міланського собору вирішив зосередитися на архітектурі. У м. Мілані заприятелював із математиком Лукою Пачолі (1445–1517; Італія) та Леонардо да Вінчі. Вважають, що Браманте втілив декілька ідей центричних храмів, розроблених Леонардо да Вінчі (зокрема й ідею центрично-купольного собору святого Петра в Римі). Тут він працював як архітектор над реконструкцією церкви Санта Марія прессо Сан Сатиро, комплексу базиліки Сант Амброджо, церкви й домініканського монастиря Санта Марія делла Граціє. У міланський період виконав проект і розпочав будівництво собору в м. Павії (тепер регіон Ломбардія), реконструкцію головної площі й замку в м. Віджевано (тепер регіон Ломбардія). 1499 після падіння герцога Лодовіко Моро (1452–1508; Італія), при якому Браманте був інженером, і захоплення м. Мілана французами, переїхав до м. Рима. Тут він 1502 збудував Темп’єтто — каплицю у дворі монастиря Сан П’єтро ін Монторіо та 1500–1504 — двір (клуатр) монастиря Санта Марія делла Паче. 1503 новий папа Юлій ІІ остаточно вирішив не ремонтувати й не перебудовувати стару ранньохристиянську базиліку святого Петра, а знести її, щоб збудувати новий собор. Браманте відтіснив папського архітектора Дж. да Сангалло (1445–1516; Італія) і першим запропонував Юлію ІІ збудувати велетенський центричний купольний храм на місці старої базиліки — собор святого Петра. Його проект схвалено, на місці знесеної базиліки 1506 розпочалося спорудження нового собору, що тривало до смерті архітектора 1514 і викликало багато нарікань. Одночасно 1503 розпочав спорудження Бельведера у Ватикані. Як папський архітектор, Браманте керував усіма архітектурними роботами, що виконували за папськими замовленнями 1503–1514. Його учнем був син давнього приятеля Рафаель Санті.

Творчість

Архітектурна творчість Браманте ознаменувала початок стильової доби Високого Ренесансу (1500–1540). Завдяки переїзду Браманте до м. Рима центр розвитку не тільки італійської, а й назагал європейської архітектури перемістився із м. Флоренції до м. Рима й лишався тут до початку 18 ст. Браманте відмовився від інтимної та стриманої архітектури 15 ст., яка символізувала культуру маленького міста-держави. Торував шлях стилю, що унаочнив експансію політичної влади папства і значення м. Рима як світової столиці. Браманте був майстром грандіозних просторових композицій і споруд. Свідченням цього є частково реалізований його проект реконструкції папської резиденції у м. Римі з будівництвом Апостольського палацу, Бельведера та собору святого Петра, а також Палаццо Канчелерія в Римі. Найвизначнішу роль Браманте відіграв у започаткуванні головного архітектурного проекту епохи, міста і всього католицького світу — собору святого Петра в Римі. Зміни пап, архітекторів і архітектурних концепцій собору у 16–17 ст. не перекреслили, а тільки розвинули первісний проект Браманте. Відповідно до проекту собор мав невластивий католицизму план рівнораменного (грецького) хреста, масивний центральний купол, менші куполи, чотири великі екседри й чотири наріжні вежі. Тут проявилася політично значуща тенденція поєднання архітектурних типів сакральних споруд, властивих як Римо-католицькій церкві, так і Православній церкві. Архітектурне вирішення проекту та всіх інших споруд Браманте ґрунтується на гармонійній урівноваженості симетричної композиції з підкресленням її монументальності.

Твори

  • Вівтарна апсида з перспективним зображенням у церкві Санта Марія прессо Сан Сатиро у м. Мілані, 1482–1486.
  • Башта Браманте в замку м. Віджевано, 1492–1496.
  • Монастир Санта Марія делла Граціє у м. Мілані (середохрестя і пресбітерій собору), 1492–1497.
  • Реконструкція монастиря Сан Амброджо у м. Мілані, 1492–1499.
  • Двір (клуатр), оточений двоярусними галереями монастиря Санта Марія делла Паче у м. Римі, 1500–1504.
  • Храмик Темп’єтто — каплиця монастиря Сан П’єтро ін Монторіо у м. Римі, 1502; ротондальний храм із куполом, що відтворює античний тип фолоса (толоса).
  • Палаццо Канчелерія у м. Римі 1499–1513.
  • Бельведер у Ватикані, 1503–1514.
  • Собор святого Петра в Римі, 1506–1514.
  • Палаццо Капріні (названий будинком Рафаеля Санті, оскільки він тут мешкав і помер) у м. Римі, 1510 (не збережено).

Визнання

Браманте став головним майстром доби. З його іменем в архітектурі італійського ренесансу пов’язано перехід від площинних до об’ємних композицій (в історії архітектури названо «революція Браманте»). Вплинув на архітектурну творчість Мікеланджело Буонароті, Рафаеля Санті, А. Палладіо, Дж. Б. да Віньйоли.

Його споруди входять до складу двох пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: церкви і домініканського монастиря Санта Марія делла Граціє з «Тайною вечерею» Леонардо да Вінчі (м. Мілан) та Риму історичного центру володіння Ватикану, церкви Сан-Паоло-Фуорі-ле-Мура.

Додатково

Мікеланджело Буонаротті, який через конкуренцію ворогував з «інтриганом» Браманте, коли наприкінці життя став архітектором і завершував будівництво собору святого Петра в Римі, визнав, що Браманте був сильний в архітектурі, як ніхто інший від часів стародавніх.

Галерея

Література

  1. Николаев И. Профессия архитектора. Москва : Стройиздат, 1984. C. 208–214.
  2. Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 142–146.
  3. Guagliumi S. Donato Bramante. Pittore e sommo architetto in Lombardia e a Roma. L’uomo, le idee e l’opera. Cologno Monzese : Silvia editrice, 2014. 47 p.
  4. Kühl I., Lowis Kr., Thiel-Siling S. 50 Architects You Should Know. Munich : Prestel, 2017. 157 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Браманте, Донато // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Браманте, Донато (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.06.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ