Воскресенська церква в Лебедині
Воскресе́нська це́рква в Лебедині́ — православний храм, пам’ятка архітектури національного значення, Сумський район, Сумська область, Україна.
Зміст
Розташування. Складники
Дерев’яна семизрубна чотириверха церква міститься на пагорбі надзаплавної тераси правого берега р. Вільшанки (Ольшанки, лівої притоки р. Псла). Стоїть посеред центрального трикутного в плані майдану колишньої приміської слободи Кобища. Це єдина архітектурна домінанта північної частини міста. Поставлена на осях трьох вулиць, які сходяться до майдану, завдяки виразному силуету панує над одноповерховою садибною забудовою. У північній частині церковного подвір'я міститься одноповерховий дерев’яний будинок церковно-парафіяльної школи, зведений 1893.
Історична довідка
Збудовано 1789 коштом парафіян на замовлення священника Григорія Шкурського (дати народження і смерті невідомі, 18 ст.; тепер Україна) артіллю місцевих майстрів на місці однойменної дерев’яної церкви 1676, яка згоріла 1787. Матеріал для будівництва використано з розібраної 1788 Введенської трапезної церкви закритої владою Михайлівської Іоанно-Предтеченської пустині, яка містилася біля с. Михайлівки (тепер Сумського району Сумської області, Україна) неподалік від м. Лебедина. Первісно церква була тридільною, триверхою, з двозаломними верхами та окремо розташованою дзвіницею. 1867 церкву перебудовано за проєктом, затвердженим 1865. Під неї частково підвели цегляний підмурок, влаштували північний і південний бічні вівтарі (приділи) зі світловими верхами — в ім’я Преображення Господнього та в ім'я Святого Василія Великого. Обабіч головного вівтаря прибудували масивні прямокутні в плані жертовник і дияконник. Горішній світловий восьмерик центрального верху розібрали, влаштувавши замість нього маленький глухий ліхтарик з цибулястою маківкою. До бабинця прибудували притвор із високою двоярусною дзвіницею, увінчаною шатром. Так церква стала хрещатою в плані, п’ятиверхою. 1906 церковне подвір’я оточили мурованою огорожею із залізною ґраткою ковальської роботи.
1939 церкву намагалися розібрати за наказом радянської влади. Її частково збережено завдяки тому, що під час руйнування чоловік, котрий збив хреста з центрального верху, привселюдно упав із церкви і загинув. Вандалізм зупинився, проте встигли розібрати бабинець, західний притвор із дзвіницею та огорожу. Матеріал використали на будівництво свинарника місцевого колгоспу ім. Сталіна. Під час німецької окупації 1941–1943 парафіяни відремонтували храм, виготовили новий іконостас і відновили богослужіння. Протягом 1950–1960-х церкву знову закривали, влаштовували в ній склад. У 1970-х богослужіння остаточно відновлено і до центрального зрубу із заходу на місці втраченого бабинця прибудовано невеликий тамбур, а в раменах улаштовано пласкі стелі по дерев’яних балках. Церкву ремонтували зусиллями парафіян на початку 1990-х. 1991, 1997, 2010 виконано дослідження технічного стану пам’ятки. Їхні результати засвідчили необхідність виконанння ремонтно-реставраційних робіт (не реалізовано). Тепер це православна парафіяльна церква.
Характеристика
Церкву складено із соснового брусу. Під центральним зрубом частково збережено дубові стояни. Зруби, прибудовані 1867, — на цегляних підмурках. Первісними є центральний восьмигранний зруб (у плані — квадрат зі зрізаними кутами) та гранчастий вівтар. Їх вінчали двозаломні верхи. Тепер стелю вівтаря зашито дошками, тож світловий восьмерик є тільки над центральним зрубом. В інтер’єрі грані центрального восьмерика у рівні початку першого і другого заломів стягнуті в кутах різьбленими ригелями-затяжками, розміщеними попарно. Іншого декору, а також творів монументального живопису, в інтер’єрі немає. Іконостас історико-мистецької цінності не становить. Усі приміщення поєднано широкими арками-вирізами сегментної форми. Місця скріплення зрубів в інтер’єрі конструктивно підсилено приставними дерев’яними колонами. Прямокутні в плані бічні вівтарі, жертовник і дияконник мають пласкі стелі. Усі зруби ошальовані (див. Шалівка) вертикально з нащільниками. Вікна однакові: великі, прямокутні, облямовані лиштвою, з трикутними сандриками.
Значення
Воскресенська церква в Лебедині — характерний і унікальний витвір останнього етапу розвитку Слобожанської школи народної дерев’яної архітектури, створений безпосередньо перед тим, як українську національну традицію у сфері сакральної архітектури заборонила влада Російської імперії. З огляду на це від 1963 — пам’ятка архітектури республіканського (тепер національного) значення з охоронним № 631.
Джерело
- Филарет (Гумилевский) Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отд. 3. Москва, 1857. С. 441–462.
Література
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : А.С.С., 2005. С. 387–389.
- Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. 2-ге вид. Харків : Савчук О. О., 2017. С. 619–620, 817–818.
- Вечерський В. Лебедин. Воскресенська церква // Звід пам'яток історії та культури України. Сумська область. Київ : Інститут історії України НАН України, 2017. С. 668–669. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&Image_file_name=book/0013186.pdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=0
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Воскресенська церква в Лебедині // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Воскресенська церква в Лебедині (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.09.2025
