Таллінна історичний центр (Старе місто)
|
Таллінна історичний центр (Старе місто) | |
|---|---|
| Країна | Естонія |
| Місце розташування | Таллінн |
| Площа | 113 га, площа буферної зони 2 253 га |
| Рік внесення | 1997 |
| Критерії | (ii)(iv) |
Та́ллінна істори́чний це́нтр (Старе́ мі́сто) [ англ. Historic Centre (Old Town) of Tallinn) ] — архітектурне середовище середньовічного міста навколо замку (Естонія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1997, № 822).
Площа території пам'ятки 113 га; буферної зони 2 253 га.
Зміст
Розташування. Складники
Історичний центр міста міститься на південному березі Фінської затоки, частина якої, прилегла з півночі до міста, має назву Талліннської затоки. Старе місто включає замок на пагорбі Тоомпеа (Вишгород) та розташоване зі східного боку Нижнє місто. Як пам'ятка за типом належить до визначних місць. Основними складниками є історичні структура та розпланування, оборонні споруди міста й замку, забудова вулиць і площ, монастирі, храми, вежі, громадські й житлові будинки, а також парк довкола Старого міста.
Історична довідка
Виникнення Таллінна сягає 13 ст., коли лицарі-хрестоносці Тевтонського ордену розбудували тут замок на пагорбі Тоомпеа. Під його захистом інкастельоване (оточене оборонними спорудами) місто розвивалося як значний центр Ганзейського союзу (див. Ганза) під час основного періоду діяльності великого торгового і політичного об'єднання північнонімецьких міст у 13–16 ст. Місто тоді мало назви Ревал (Ревель) і Коливань. Назва Таллінн зафіксована у джерелах 1536 і стала єдиною офіційною від 1919. Багатство пізньосередньовічного міста демонструють розкішні громадські будівлі (зокрема церкви) і купецькі житлові будинки.
Від 1347 місто належало Лівонському ордену, який зосередив будівничі зусилля на панівному протягом усього середньовіччя архітектурному комплексі — орденському замку на Тоомпеа. Це був реконструйований (див. Реконструкція) давніший (першої чверті 13 ст.) данський замок, який пізніше неодноразово перебудовували. В основі його структури лежить тип конвента з найвищою циліндричною баштою «Довгий Герман». Муровані з каменю талліннські міські мури з баштами відомі від 1248, проте найдавніші зі збережених походять із 14 ст. Будівництво їх тривало протягом 15 ст., реконструкцію завершено у 1520-х. Було зведено 26 башт (збережено 18). Мури заввишки до 8 м, завтовшки 2,85 м. По низу внутрішньої частини муру влаштовано стрілчасту аркаду. Протягом 15–16 ст. у міру розвитку артилерії башти надбудовували, у них влаштовували гарматні амбразури. Найвищою є башта Кюстера (30 м), наймасивнішою — чотириярусна циліндрична бастея «Товста Маргарита» в комплексі Морської брами міста.
Талліннські житлові будинки 15 — початку 16 ст. належать до щипцевого типу, коли на вулицю виходить вузький фасад, увінчаний щипцем, що закриває двосхилий дах (купецькі будинки «Три сестри» першої половини 15 ст., будинки 15 ст. на вулиці Лай). Визначною пам'яткою цивільної архітектури є ратуша в Таллінні. Будинки гільдій відомі вишуканими інтер'єрами (готична зала Великої гільдії 1410, зала Олаївської гільдії 1424).
Серед готичних церков Таллінна незвичайною за композицією є Святодухівська 14 ст. Вона двонавова, зального типу, з вежею на причілковому фасаді й високим щипцевим дахом. Заплановану первісно третю наву не збудовано через брак земельної ділянки для цього. Традиційнішими є дві великі одновежеві тринавові базиліки 15 ст. — церква Олевісте та церква Нігулісте. Домська церква (собор Діви Марії) на Тоомпеа, реконструйована 1465, — коротка тринавова базиліка з гранчастим пресбітерієм і масивною західною вежею. Великим готичним комплексом був монастир домініканців початку 15 ст. із зальним тринавовим храмом і клуатром (збережено частково).
На відміну від готики як панівного архітектурного стилю доби середньовічного розквіту Таллінна, ренесанс і маньєризм тут оприявнено тільки у малих архітектурних формах та декорі, що прикрашав готичні за композицією і конструкціями будівлі (будинок братства Чорноголових — перебудована 1597 ґотична кам'яниця).
1561–1710 Таллінн у складі Швеції, 1710–1918 — у складі Московського царства та Російської імперії. У 1670-х шведська влада оточила Старе місто смугою потужних бастіонних укріплень (збережено тільки окремі бастіони). Протягом 19 ст. стиль класицизм проявлено тільки в архітектурних вирішеннях окремих будинків. У цю добу ліквідовано пояс бастіонних укріплень довкола Старого міста, натомість створено паркове кільце, яке й тепер як територія рекреації оточує середмістя по периметру. В останній третині 19 ст. запанувала стилістика історизму з основним напрямом — неоготикою у спрощених і схематичних формах (Карлівська церква 1870). Тутешній стиль модерн належить до його північного напряму, сформованого під впливом міст Санкт-Петербурга й Риги. Він близький до раціонального модерну, проте з мотивами національно-романтичних стилізацій. У цій стилістиці вирішено прибуткові будинки й вілли. До визначних громадських будівель цього стилю належать театри «Естонія» 1910–1913 та Німецький 1910.
Для Таллінна багато проєктував Еліель Саарінен (1873; тепер Фінляндія — 1950; США), батько архітектора Е. Саарінена. Саарінен-старший 1913 виграв конкурс на створення генерального плану м. Таллінна. Одним із кращих зразків раціонального модерну є його авторства будівля Кредитного банку 1912 (тепер його називають «Будинок Саарінена»).
Архітектурні пам’ятки міста зазнали руйнувань під час Другої світової війни. У повоєнну добу їх відреставровано. Постановою Ради міністрів Естонської РСР 1966 створено Заповідник Старого міста Таллінна, статус якого підтверджено 1996 Міністерством культури Естонської Республіки. Цей заповідник визнано національною пам’яткою Естонії. 2008 межі території Таллінна історичного центру (Старого міста) як пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО збільшено з 60 га до 113 га й приведено у відповідність до меж території заповідника. Після цього комплексній охороні підлягають Тоомпеа, Нижнє місто всередині середньовічних мурів, залишки смуги укріплень 17 ст., що оточують Старе місто, а також низка будівель, переважно 19 ст., вулиць і краєвидів, які тепер формують зелену зону навколо середньовічного міста. Ця модифікація забезпечила повноту та цілісність пам’ятки шляхом включення всіх основних елементів, що сприяють її видатній універсальній цінності. При цьому 2008 буферну зону також збільшено з 370 га до 2 253 га у бік моря. Тепер буферна зона включає 9 оглядових секторів і 5 оглядових коридорів, з яких візуально сприймається панорама Старого міста. 28.08.2008 ухвалено План розвитку Старого міста Таллінна на 2008–2013. 2010 створено Комітет з управління Старим містом Таллінна, який відповідає за реалізацію Плану управління пам'яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (менеджмент-плану). Відповідальність за дотримання встановлених правил і обмежень, за виконання необхідних заходів розподілено між Радою національної спадщини та міським урядом м. Таллінна. Загальний нагляд на державному рівні здійснює Управління національної спадщини, а Департамент культурної спадщини м. Таллінна на муніципальному рівні відповідає за безпосереднє виконання заходів і робіт. Рішення щодо планування та будівництва у межах пам’ятки всесвітньої спадщини ухвалюють консенсусом Рада національної спадщини та уряд м. Таллінна.
Характеристика
Історичний центр (Старе місто) Таллінна є винятково завершеним і добре збереженим середньовічним північноєвропейським торговим містом на узбережжі Балтійського моря. Тут плекають характерний історичний краєвид, добре видимий як із моря, так і з суходолу. Поєднання Тоомпеа на високому вапняковому пагорбі та Нижнього міста біля його підніжжя з багатьма церковними шпилями утворює виразний силует, що став своєрідною візитівкою міста. Пагорб Тоомпеа із замком і собором завжди був адміністративним центром з репрезентативними функціями, тоді як Нижнє місто зберегло середньовічне міське середовище радіально розпланованих вузьких звивистих вулиць (багато з них зберегли середньовічні назви), забудованих громадськими та міщанськими будинками, з включенням міського оборонного муру з баштами. Парцеляцію (розподіл земельних ділянок домоволодінь) і розпланувальні обриси вулиць та площ збережено незмінними від 13–14 ст. На них височать ратуша, аптека, церкви й монастирі, будівлі купецьких і ремісничих гільдій та рядова забудова 14–16 ст., збережена так само добре, як і архітектурні шедеври. Крім архітектурної спадкоємності, Старе місто зберегло традиційні побутові, комерційні та релігійні функції як живе місто: на Тоомпеа міститься адміністративний центр країни, в Нижньому місті розосереджено інші види міської діяльності. Там історичні житлові будинки все частіше реконструюють для туристичного чи громадського використання з дотриманням підвищених вимог щодо безпеки та доступності. Територія пам'ятки всесвітньої спадщини включає архітектурні пам’ятки кінця 19 і початку 20 ст. (театри, школи, прибуткові та адміністративні будинки тощо), а також низку забудованих дерев’яними спорудами передмість, які є невід’ємним складником традиційного характеру середовища навколо Старого міста Таллінна.
Універсальна цінність історичного центру (Старого міста) Таллінна полягає в тому, що це — визначний, винятково довершений та добре збережений зразок середньовічного північноєвропейського торгового міста. Таллінн має характерні риси унікальної форми економічної та соціальної спільноти вільного ганзейського міста.
Значення
Історичний центр Таллінна — один із найвіддаленіших і найпотужніших форпостів колонізаційної діяльності Ганзейського союзу в північно-східній частині Європи 13–16 ст. Тут поєднано різноманітні культурні впливи: церковної культури як підсумку традицій таких чернечих орденів, як цистерціанці, домініканці, Тевтонський орден, зі світськими традиціями Ганзи. Сформований тут синтез культур вплинув на всю Північну Європу. План міста та будівлі в ньому є наочним відображенням співіснування резиденції феодалів і ганзейського торгового центру в межах загальної системи оборонних споруд. З огляду на це Таллінна історичний центр внесено 1997 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 822 за критеріями (ii)(iv).
Галерея
|
Додатково
Не відповідає дійсності інформація, поширена на офіційному вебпорталі ЮНЕСКО (UNESCO World Heritage Centre: Historic Centre (Old Town) of Tallinn. URL: https://whc.unesco.org/en/list/822/) про те, що створений 1966 Заповідник Старого міста Таллінна «був першим заповідником, створеним у колишньому СРСР» (англ. «was the first conservation area established in the former USSR»). Насправді перші в колишньому СРСР 10 заповідників було створено 1925–1929 в УРСР (тепер Україна) — див. Заповідник історико-культурний.
Джерело
- Historic Centre (Old Town) of Tallinn // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/822/
Література
- Pullat R. Brief History of Tallinn. Tallinn : Estopol, 1999. 176 p.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 176–184.
- Sepp V. Tallinn. The City of Legend and Tradition. Tallinn : Felistella, 2011. 72 p.
- Hallas-Murula K. Tallinn Architecture 1900–2020: Architecture Guide. Tallinn : Eesti Arhitektuurimuuseum, 2020. 175 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Таллінна історичний центр (Старе місто) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Таллінна історичний центр (Старе місто) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.11.2024
