Святого Павла собор у Лондоні
Свято́го Павла́ собо́р у Ло́ндоні (англ. St Paul's Cathedral, the Cathedral Church of St Paul in London) — кафедральний собор єпископа Лондона Англіканської церкви, архітектурна пам’ятка, Велика Британія.
Мурований собор стоїть в історичному центрі міста на найвищій точці Сіті на лівому березі р. Темзи. Завдяки активному силуету з монументальним куполом собор є головною архітектурною домінантою Лондона.
Історична довідка
На цьому місці перший дерев’яний християнський храм збудовано 604. Його знищила пожежа 675. За кілька років збудували новий дерев’яний храм, який згодом зазнав численних пошкоджень. Замість нього 1087 розпочато спорудження великого мурованого собору, освяченого 1300. Його нави завершили 1314 у стилі готики й він став одним із найбільших у Європі (завдовжки 179 м). Собор мав високу вежу, в яку 1561 ударила блискавка, знищивщи шпиль і завдавши значних руйнувань. Архітектору І. Джонсу 1634 доручили реставрувати собор. Він звів перед головним західним фасадом портик із 12 колон коринфського ордера, який не пасував готичній споруді.
Цей собор знищила Велика пожежа Лондона 1666. Архітектору К. Рену доручили розробити проєкт будівництва нового собору на місці зруйнованого. Спершу він запропонував центральнокупольний храм (див. Центральнокупольна система) із планом у вигляді рівнораменного (так званого грецького) хреста. Таку концепцію керівництво Англіканської церкви відхилило як незвичну для тодішньої Англії. Другий проєкт 1675 передбачав більш традиційний видовжений план тринавової споруди з трансептом й однією вежею у вигляді купола, увінчаного високим шпилем. Остаточний варіант проєкту сформовано після 1675 як органічне поєднання двох принципово різних архітектурних композицій: характерної для Заходу тринавової з трансептом та візантійської за походженням центральнокупольної, з одним грандіозним куполом. Після 1703 проєкт доповнено архітектурним вирішенням головного західного фасаду з двоярусним портиком і двома годинниковими вежами обабіч. Будівництво завершено 1710.
Під час Другої світової війни собор став для лондонців символом спротиву німецькій агресії після того, як у ніч на 17.04.1941 під час одного з наймасштабніших німецьких бомбардувань міста собор вистояв. У собор влучила авіабомба, пробивши перекриття крипти й утворивши вирву завглибшки 10 м. Раніше, 29.12.1940, німецька авіабомба влучила у східну частину собору, зруйнувавши головний вівтар. Реставрацію після воєнних руйнувань завершено 1967.
Характеристика
Собор у стилі англійського бароко, що належить до так званого класичного напряму цієї стилістики. Це тринавова купольна споруда з тринавовим трансептом. Від купольної базиліки, традиційної для решти країн тогочасної Європи, відрізняється однаковою висотою усіх нав та значним діаметром купола, що стоїть на середохресті, але спирається не на 4 опори (як було заведено раніше), а на 8. Це дозволило зарахувати храм до категорії центральнокупольних. За англійською традицією собор дуже видовжений (158 м завдовжки). Нави розділено пілонами, що несуть підпружні арки. У навах усі чарунки плану перекрито сферичними куполами на пандативах. Середня нава найвища, бічні — значно нижчі, але з галереями на другому ярусі. Це зумовило двоярусну структуру всіх фасадів, які (особливо бічні) більше схожі на палацові, ніж на церковні. Двоярусний головний фасад має по центру двоярусний портик зі спареними колонами: 12 колон коринфського ордера унизу та 8 колон композитного ордера угорі. Увінчує фасад трикутний фронтон зі скульптурною композицією у тимпані. Купол діаметром 34 м й заввишки 111 м є головною окрасою споруди і значним науково-технічним досягненням К. Рена. З огляду на високий професіоналізм у сферах математики й фізики, він не став повторювати чи вдосконалювати зразки раніше споруджених грандіозних куполів — римських Пантеона чи собору Святого Петра. Замість класичної купольної конструкції, яка своїм розпором намагається зруйнувати власну основу (і в цьому полягає суть її ненадійності), К. Рен створив тримальну конструкцію у вигляді ажурного зрізаного конуса, що спирається на циліндричний підбанник, який несуть 8 пілонів за допомогою підпружних арок. До конуса знизу підвішено полегшений внутрішній сферичний купол, освітлений завдяки горішній лантерні. Ззовні конуса утворено сферичну баню з функцією даху. За цим взірцем пізніше стали зводити так звані куполи з потрійною оболонкою у багатьох країнах світу (Франція, США, Російська імперія, Німеччина тощо). Фасади й інтер’єр собору вирішено відповідно до барокових принципів ордерної архітектури (див. Ордер архітектурний) із застосуванням спарених колон і пілястр, розкріпованих (див. Розкріповка) антаблементів і парапетів над ними.
У соборі відбуваються найважливіші публічні заходи й державні церемонії (зокрема похоронні церемонії В. Черчилля, М. Тетчер, вінчання принца Чарльза — теперешнього короля Карла ІІІ тощо). Це одна з найвідвідуваніших туристичних локацій Великої Британії: 2024 зафіксовано 1 490 000 відвідувачів. Собор є місцем поховання видатних британців, здебільшого військових і державних діячів, зокрема адмірала Г. Нельсона, герцога А. В. Веллінгтона, а також автора собору К. Рена.
Значення
Собор Святого Павла у Лондоні — один із найбільших храмів у світі, визначний твір архітектури доби розквіту англійського бароко, вершина творчості К. Рена. Поряд із Вестмінстерським абатством собор став духовним центром і символом державності та національної ідентичності британців.
Галерея
Головний фасад і план згідно з остаточним проєктом К. Рена
Загальний вигляд і план згідно з початковим проєктом К. Рена
Аксонометричний розріз
Схема конструкції купола
Головний фасад
Інтер’єр
Література
- Lang J. Rebuilding St Paul's after the Great Fire of London. Oxford : Oxford University Press, 1956. 270 p.
- Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 312–313.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 188–189.
- Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 171–173.
- Campbell J. W. P. Building St Paul's. London : Thames & Hudson, 2007. 176 p.
- Hollis L. London rising. The men who made modern London. New York : Walker, 2008. 400 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Святого Павла собор у Лондоні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Святого Павла собор у Лондоні (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.01.2026
