Парапет
Парапе́т (фр. parapet, італ. parapetto, від parare — захищати і petto — груди) — невисока глуха стінка, що огороджує ґанок, терасу, міст, набережну, басейн, дах будинку, частину оборонної споруди тощо.
Парапет, що огороджує дах будинку, — горішня частина зовнішньої стіни цього будинку вище рівня карнизу. Має вигляд невисокої (на противагу аттику) суцільної (на відміну від балюстради) огорожі, яка проходить краєм даху. Конструкція і висота парапету залежать від улаштування водостоків із даху. Якщо стіни муровано із дрібнорозмірних виробів (цегла, камінь, дрібні блоки), парапети роблять із того ж матеріалу.
У 20–21 ст. в будинках із залізобетонних блоків чи панелей для влаштування парапетів виготовляють спеціальні панелі чи великі блоки. Для покриття парапетів з метою захисту їх від руйнування атмосферними опадами застосовують збірні залізобетонні плити, блоки або покрівельну сталь.
В архітектурі стилів ренесанс, бароко, класицизму та історизму глухі площини парапетів декорували (див. Декор) рельєфами й увінчували ритмічно розставленими скульптурами й декоративними вазами (парапет палацу Віляновського палацово-паркового ансамблю у Варшаві).
Парапети як невисокі глухі огорожі інженерних споруд — набережних, підпірних стінок, терас, мостів, естакад, пандусів, басейнів тощо споруджують із обробленого природного каменю, бетону, залізобетону, іноді — з цегли.
Якщо парапет є частиною оборонної споруди, його називають бруствером. .
Література
- Дехтяр С. Парапет // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 208.
- Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 152–154.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Парапет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Парапет (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.08.2023
