Лантерна
Ланте́рна (лат. lanterna — ліхтар) — циліндричний або гранчастий вертикальний світловий барабан на верхівці купола, вікна якого є джерелом денного світла для підкупольного простору.
Історична довідка
У Стародавньому Римі лантерною називали ліхтар, який раб ніс перед патрицієм, освітлюючи йому шлях у темну пору доби. За схожістю форми так стали називати світлопрозорі надбудови над горішніми отворами великих куполів, які забезпечували не тільки краще освітлення, а й вентиляцію перекритих куполами приміщень, водночас захищаючи їх від атмосферних опадів. Відомі окремі приклади влаштування лантерн у великих репрезентативних спорудах (храми, баптистерії) романського стилю і готики. Лантерни набули широкого поширення в епоху Відродження як активні силуетні завершення найважливіших споруд (собор Санта-Марія-дель-Фйоре у Флоренції). Лантерни ззовні декорували (див. Декор) пілястрами, колонами, напівколонами ордерів архітектурних, вертикально розташованими волютами, увінчували банями, шатрами з кулями й хрестами на них (у християнських храмах), іноді — скульптурними зображеннями (каплиці Боїмів у м. Львові). У стилі бароко декор лантерн включав балюстради, декоративні вази й ліхтарі (собор Святого Юра у Львові). Лантерни як вінчання куполів стали у Європі від 17 ст. настільки звичними й популярними, що їх стали масово застосовувати навіть там, де в них не було практичної потреби: ними увінчували суцільні, без горішніх отворів, куполи та бані (костел Домініканського монастиря у Львові). У таких випадках застосовують парадоксальне, внутрішньо суперечливе поняття «глуха (або сліпа) лантерна».
Лантерни поширені у купольних спорудах стилів ренесанс, бароко, класицизм (Троїцький євангелістський костел у м. Варшаві), історизм (домова церква Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в Черніцях), модерн, ар-деко до 20 ст. включно.
Характеристика
Форма лантерни зумовлена формою купола, який вона увінчує (костел Святого Лаврентія в Жовкві). Тож вона може бути циліндричною, овальною в плані (у спорудах стилістики динамічного бароко), але найчастіше це правильна вертикальна призма: 4-, 6-, 8-, 12-, 16-, 24-гранна з вікнами різних форм (прямокутними й арковими) у кожній грані. Лантерна не мала підлоги, її простір переходив безпосередньо у простір купола (собор Святого Петра в Римі). Провітрювання приміщення, особливо необхідне у культових спорудах, де горіло багато свічок, відбувалося шляхом відкривання вікон у лантерні.
В Україні
В Україні лантерни поширено як у мурованій, так і в монументальній дерев’яній архітектурі, переважно сакральній (церкви, дзвіниці, каплиці). Проте цей термін вживають нечасто й переважно щодо споруд, виконаних у загальноєвропейських архітектурних формах стилів від ренесансу до класицизму. Щодо мурованих і дерев’яних споруд стилю українського бароко замість лантерни вживають термін «ліхтар» і зменшувальний — «ліхтарик». Їх застосовують і тоді, коли ці складники верхів церков, дзвіниць і каплиць від самого початку не мають тих функцій, з якими пов’язана їхня назва (освітлення і провітрювання); у цьому разі їх називають «глухими (сліпими) ліхтарями (ліхтариками)».
Галерея
|
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 297.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 250.
- Тарас Я. Українська сакральна дерев'яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. С. 244.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Лантерна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лантерна (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.02.2025
