Розпір

Розпір. Рівнодійна розпору купола Софійського собору в Константинополі 12,5 т/пог. м; її зображено похилою стрілкою на фрагменті розрізу споруди

Ро́зпір — спрямований горизонтально тиск в архітектурних конструкціях споруд, спричинений як власною вагою конструкції, так і корисним навантаженням; горизонтальний складник опорних реакцій.

Конструкцію (конструкційну систему), в якій в опорах під дією вертикального навантаження виникають як вертикальні, так і горизонтальні (розпір) реакції, називають розпірною системою. Розпірні системи можуть бути площинними (арки, рами) або просторовими (склепіння, куполи, оболонки). До розпірних систем належать також системи підвісних конструкцій (див. Будівельні конструкції).

Найвідомішими розпірними системами є споруди, перекриті склепіннями й куполами, зокрема готичні (див. Готика) собори, купольні базиліки й хрестовокупольні храми. У розпірних системах рівнодійну сил розпору і суто вертикального навантаження спрямовано навскісно згори донизу (рівнодійна розпору купола Софійського собору в Константинополі, що становить 12,5 т/пог. м). Ця рівнодійна, якщо вона не компенсована масивністю опор, прагне зруйнувати конструкцію горизонтальним зміщенням її та перекиданням. Тому для сприйняття розпору в конструкції розпірних систем вводять спеціальні елементи (затяжки в арках, склепіннях, куполах) або доповнюють їх зовнішніми тримальними конструкціями (масивні стіни, пілони, контрфорси, аркбутани тощо). Для забезпечення надійності конструкції горизонтальна проєкція рівнодійної на рівні землі не повинна виходити назовні за контур споруди.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 246–247.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 364.