Джонс, Ініго
|
Джонс, Ініго (Jones, Inigo) | |
|---|---|
| Народження | 15.07.1573 |
| Місце народження | Лондон |
| Смерть | 21.06.1652 |
| Місце смерті | Лондон |
| Місце поховання | Лондон |
| Місце діяльності | Велика Британія |
| Напрями діяльності | архітектура, дизайн |
| Традиція/школа | бароко (архітектура) |
Джонс, І́ніго (англ. Jones, Inigo; 15.07.1573, м. Лондон, Велика Британія — 21.06.1652, там само) — архітектор, представник ренесансу, театральний художник і дизайнер епохи Відродження, автор низки споруд у м. Лондоні та околицях.
Життєпис
Народився у сім’ї ремісника-ткача Ініго Джонса-старшого у передмісті м. Лондона Смітфілді. Поширені версії (не підтверджені історичними джерелами) про валлійське (із Вельса) походження сім’ї та про надане на честь Ігнатія де Лойоли незвичне для Англії ім’я Ініго. 1588‒1595 навчався на теслю у майстра, котрий працював у соборі Святого Павла, після чого виїхав до Італії, де 1598‒1603, 1606, 1613‒1614 навчався рисунку, живопису, композиції, сценографії, архітектурі. Перебував у містах Венеції, Віченці, Генуї, Падуї, Римі, Сієні, Флоренції. Вільно володіючи латинською та італійською мовами ознайомився з архітектурним трактатом Вітрувія, придбав примірник «Чотирьох книг про архітектуру» А. Палладіо та кілька креслеників його проєктів. У м. Венеції зустрічався з учнем і послідовником А. Палладіо В. Скамоцці. Унаслідок цього повернувся з Італії переконаним «палладіанцем», започаткувавши палладіанство у Великій Британії. В Італії звертав найбільшу увагу не на тогочасну італійську художню моду, а на вивчення пам’яток римської античності. 1603‒1605 жив у Данії, виконуючи замовлення королівського двору у палацах Розенборг і Фредеріксборг. Завдяки успішній роботі і як наслідок — протекції Анни Данської (1574; Данія — 1619, Велика Британія) — сестри короля Данії Кристіана IV (1577‒1648; Данія) і дружини короля Англії Якова І Стюарта (1566‒1625; Велика Британія) від 1605 працював у м. Лондоні як сценограф, декоратор, від 1608 — як архітектор. 1609 відвідав Францію. 27.04.1613 його призначено інспектором королівських робіт, у вересні 1615 — генеральним інспектором королівських робіт (тобто головним у країні керівником у галузі будівництва та архітектури). Згодом це спричинило поширення перебільшеної інформації про нього як про автора близько 1000 будівель і споруд. Одночасно активно працював у сфері театрального мистецтва до 1642, коли розпочалася Перша громадянська війна в перебігу Англійської революції. Його, як наближеного до короля Карла І Стюарта (1600‒1649; Велика Британія) затримано під час воєнних дій 1645, оштрафовано й тимчасово ув’язнено з конфіскацією майна (майно повернули 1646). Був заможною людиною, мав власний будинок у центрі м. Лондона, який йому після конфіскації повернули 1649. Неодружений і бездітний, наприкінці життя мешкав і помер у лондонському палаці Сомерсет-гауз. Матеріальний і творчий спадок залишив своєму учневі й родичу — архітектору Дж. Веббу (1611‒1672; Велика Британія), котрий успішно продовжив палладіанство як стильовий напрям у британській архітектурі.
Похований поряд із батьками у церкві Святого Бенедикта поряд із собором Святого Павла. Надгробок і церкву знищила Велика лондонська пожежа 1666.
Діяльність
Був першим, хто ознайомив Англію з ренесансною архітектурою м. Рима та італійським мистецтвом доби Відродження загалом. Від нього у Великій Британії запроваджено правило, що перейшло у традицію: обов’язково їздити до Італії, щоб навчатися там мистецтву й архітектурі на кращих зразках античності й італійського ренесансу. Заснував і спопуляризував класичний, що походить від творчості А. Палладіо, напрям бароко, який став панівним у Великій Британії (на відміну від інших європейських країн, у яких запанувало динамічне бароко).
Спочатку Джонс став відомим як дизайнер костюмів та сценічних декорацій. Він зробив значний внесок у сценографію, працюючи театральним художником для декількох десятків вистав. Упродовж 15 років співпрацював із колегою В. Шекспіра, поетом і драматургом Б. Джонсоном (1572‒1637; Велика Британія). Дискутував із ним про те, що є найважливішим у театральному мистецтві: поетичне слово (позиція Б. Джонсона) чи візуальні образи: динамічні декорації, театральні машини, спецефекти, костюми акторів, їхні сценічні рухи, спеціальне освітлення, режисура з використанням сцени на всю її глибину та у кілька ярусів тощо. Остаточно розсварившись 1631, Б. Джонсон вивів Джонса у своїх комедіях сатиричним образом самовпевненого «генерала Вітрувія». Динамічна сценографія, яку практикував і обстоював Джонс протягом 1605‒1642, а також розроблена ним новаторська на той час розпланувальна схема театральної споруди вплинули на подальший розвиток театрального мистецтва в Європі.
Проєктував окремі споруди, комплекси й ансамблі їх, міські площі, заміські будинки. Більшість із них або перебудовано, або знищено пожежею 1666. Збережено Будинок королеви у Гринвічі (перша в Англії будівля у стилі високого ренесансу) та Банкетинг-гауз (бенкетний павільйон) як складник великого й амбітного, але не реалізованого палацового комплексу Вайтголл. Він — автор розпланування (за зразком італійської площі у м. Ліворно) площі Ковент-Гарден, яка стала першою регулярно розпланованою площею у м. Лондоні та взірцем для майбутнього розвитку лондонського району Вест-Енд. Архітектурне вирішення Банкетинг-гауза запозичено з творів В. Скамоцці та А. Палладіо. Відповідно до принципів цієї стилістики через кілька років після завершення споруди в її інтер’єрі створено унікальну стелю, розписану П. П. Рубенсом. Джонс також запроєктував площу Лінкольнс-Інн-Філдс з будинком Ліндсі-гауз на ній 1640. Його проєкт рустованого першого поверху з масивними пілястрами над ним, що підтримують антаблемент та балюстраду, надалі слугував моделлю для інших міських будинків у м. Лондоні.
Ще одним великим проєктом, який реалізував Джонс, була масштабна реконструкція готичного (див. Готика) собору Святого Павла у Лондоні. Він зробив ренесансне облицювання і створив 1634‒1642 новий західний фасад, що був головним у цій споруді. Там було поєднано великі волюти, запозичені з фасаду церкви Іль-Джезу в Римі, та велетенський колонний портик коринфського ордера, найбільший у Європі за межами Італії. Усе це загинуло під час Великої пожежі Лондона 1666, проте вплинуло на творчість наступних поколінь британських архітекторів.
Найважливіші твори (усі — у м. Лондоні та передмістях):
- будинок королеви у Гринвічі 1616–1619 (роботи призупинено 1619, завершено 1630–1635);
- Банкетинг-гауз у м. Лондоні 1619‒1622;
- каплиця королеви у Сент-Джеймському палаці 1623–1627;
- новий західний фасад та реконструкція нав і трансептів старого собору Святого Павла 1634–1642 (не збережено);
- проєктування великого палацового комплексу Вайтголл 1637–1639 (не реалізовано).
Визнання
1621–1622 був депутатом парламенту, 1630–1640 — мировим суддею графства Міддлсекс та лондонського району Вестмінстер. 1633 король Карл І Стюарт запропонував нобілітувати (посвятити у лицарі) його (від чого Джонс відмовився). Найвидатнішим творчим спадкоємцем Джонса в архітектурі та на адміністративній посаді є К. Рен.
Додатково
Приятелював із художником А. Ван Дейком, котрий виконав кілька портретів архітектора, що зберігаються у музеях різних країн. Показово, що начерки й ескізи до цих портретів, зроблені з натури, мають не меншу історико-мистецьку цінність, ніж закінчені живописні твори.
Література
- Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 149, 312–313.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 170–171.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 162.
- Worsley G. Inigo Jones and the European Classicist Tradition. London and New Haven : Yale University Press, 2007. 240 p.
- Anderson C. Inigo Jones and the Classical Tradition. Cambridge : Cambridge University Press, 2007. 272 p.
- Hart V. Inigo Jones. The Architect of Kings. London and New Haven : Yale University Press, 2011. 336 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Джонс, Ініго // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Джонс, Ініго (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.02.2026
