Національного музею будинок у Празі
Націона́льного музе́ю буди́нок у Пра́зі (чеськ. budova Národního muzea) — архітектурна пам’ятка, Чехія.
Монументальна будівля стоїть на східній межі Нового Міста, яке є складником історичного центру м. Праги. Посідає найвищий майданчик найбільшої у місті Вацлавської площі, замикаючи її перспективу. Перед головним фасадом — пам’ятник святому Вацлаву, який разом із будівлею композиційно організовує простір і забудову площі й формує архітектурно-художній ансамбль, що є символом м. Праги 20 ст.
Історична довідка
Музей засновано 1818 як Вітчизняний музей Богемії з ініціативи чеської аристократії. Основою музейної збірки стали колекції, подаровані приватними особами. Музейний заклад змінював назви: 1848–1854 — Чеський музей; 1854–1919 — Музей королівства Богемії; 1919–1922 — Державний музей; 1922–1939 — Національний музей; 1940–1945 (за німецької окупації) — Земельний музей у Празі, від 1945 — Національний музей.
Протягом 19 ст. музейні колекції зберігали у різних будинках м. Праги. Землю для спорудження значної музейної будівлі на місці знесеної Кінської брами Нового Міста 1876 подарувала міська управа. 1883 проведено архітектурний конкурс на кращий проєкт музею, як храму науки й мистецтва. Переміг проєкт празького архітектора Й. Шульца (1840–1917, тепер Чехія), згідно з яким споруду зведено 1885–1888 й музей урочисто відкрито 18.05.1891. Художні опоряджувальні роботи тривали до 1901. Їх виконали чеські художники, скульптори, дизайнери, майстри декоративно-ужиткового мистецтва, що належали до так званого покоління Національного театру (див. Національного театру будівля у Празі). Ремонти й реконструкції виконано 1901–1904 та у 1930-х. Під час Празького повстання у травні 1945 вестибюль пошкоджено бомбою, яка влучила, але не вибухнула. У 1960–1962 виконано ремонт фасадів. Фасади, інтер’єри та музейні сховища поруйновано внаслідок обстрілів танками радянської армії у серпні 1968 під час вторгнення СРСР до Чехословаччини (див. Празька весна). 1971–1973 виконано ремонт і фасади спеціально пофарбовано у чорний колір. У середині 1970-х у процесі спорудження підземного вестибюля станції метрополітену «Музей» будівля зазнала руйнувань і поступово стала аварійною. 2011–2018 виконано капітальний ремонт і реставрацію, під час якої 11–12.02.2016 сталася руйнівна пожежа. Експозиції музею у відремонтованій будівлі відкрито почергово протягом 2020–2021. Тепер тут розміщено постійні й тимчасові експозиції, присвячені природі та історії Чехії.
Характеристика
Чотириповерхова на підвалах будівля прямокутна у плані, з двома внутрішніми дворами, тепер перекритими скляними ліхтарями й перетвореними на експозиційні площі. Рустовані (див. Руст) цоколь і партер несуть два горішні поверхи, фасади яких прикрашено колонадами й пілястрами коринфського ордера й завершено антаблементом з балюстрадою. Головний фасад симетричний (див. Симетрія) з центральним шестиколонним портиком, увінчаним трикутним фронтоном з алегоричною скульптурою та вежею з чотиригранною банею. Баня отримала найменування Пантеону, оскільки перекриває центральну залу, в якій зібрано скульптурні зображення найвидатніших історичних і культурних діячів Чехії. Бічні ризаліти увінчано меншими вежами з гранчастими банями. Обабіч фронтону центрального портика розташовано скульптурні групи алегоричного (див. Алегорія) характеру. На фасадах викарбувано імена 72-х видатних осіб, які вплинули на історію та культуру Чехії.
В інтер’єрі найрепрезентативнішими приміщеннями є вестибюль із скульптурами історичної тематики та парадними сходами, а також центральна зала під великим куполом — так званий Пантеон із первісно 55-ма статуями й бюстами видатних діячів, перелік яких визначив чеський парламент. Упродовж 20 ст. кількість скульптур і персоналії часто змінювали: вилучали й знову повертали бюсти імператора Франца Йосифа І та його дружини, встановлювали, вилучали й знову повертали на місце постать Т. Масарика, встановлювали й вилучали бюсти Ю. Фучіка, З. Неєдли, додали бюст К. Чапека тощо.
Будівля має великий масштаб, активний силует, вирішена у стилі віденського неоренесансу з елементами необароко відповідно до творчих принципів учителів архітектора Й. Шульца, творців стилю Рінгштрасе Е. Ван дер Нюля і А. Зікард фон Зікардсбурга. Безпосереднім взірцем музейної будівлі стали ідентичні за архітектурним вирішенням споруди Музею природознавства у Відні та Музею історії мистецтв у Відні архітектора Г. Земпера.
Значення
Національного музею будинок у Празі — одна з найвизначніших громадських споруд колишньої Австро-Угорської імперії, уособлення чеського національного відродження з опорою на власні сили нації. Від 1962 — пам’ятка культури національного значення.
Література
- Poche E., Ehm J. Cechy. Umelecke pamatky. Praha : CTK-Pressfoto, 1982. 178 p.
- Porter T. Prague: Art & History. Prague : Flow East, 1995. P. 67–90.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 249.
- Binder H. Prag — Literarische Spaziergänge durch die Goldene Stadt. 2nd ed. Prag : Vitalis, 2017. 376 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Національного музею будинок у Празі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Національного музею будинок у Празі (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.06.2024
