Зікард фон Зікардсбург, Август

Август Зікард фон Зікардсбург.
Фото 1860 р.

Зікард фон Зікардсбург, Август (Sicard von Sicardsburg, August)
Народження	06.12.1813
Місце народження	Будапешт
Смерть	11.06.1868
Місце смерті	Вейдлінг, Нижня Саксонія, Австрія
Alma mater	Віденський технічний університет, Віденська академія образотворчого мистецтва
Місце діяльності	Австрія
Напрями діяльності	архітектура, архітектурна освіта
Традиція/школа	історизм

Відзнаки
Ордени	Залізної Корони; Імператора Франца Йосифа І

План реконструкції центру м. Відня, затверджений імператором Францом Йосифом І 1860 р.

Проєкт оперного театру в м. Відні.
Головний фасад

Автори оперного театру в м. Відні
Зікард фон Зікардсбург і Ван дер Нюль

Оперний театр у м. Відні

Зі́кард фон Зі́кардсбург, А́вгуст (нім. Sicard von Sicardsburg, August; 06.12.1813; тепер м. Будапешт, Угорщина — 11.06.1868; м. Вейдлінг, федеральна земля Нижня Австрія, Австрія) — архітектор, педагог, представник історизму, один із основоположників стилю Рінгштрасе та Віденської архітектурної школи, автор низки споруд у м. Відні.

Життєпис

Народився у сім’ї банківського службовця Домініка Зікарда (1789–1857; Австрія), яка отримала шляхетство (див. Шляхта). Нобілітації з правом успадкування удостоєно 1820 його діда, котрий служив у Головному управлінні Імперської артилерії у м. Відні. Місце народження архітектора достеменно не з’ясовано (тодішні міста Пешт або Буда, тепер Будапешт). Після закінчення гімназії у бенедиктинському монастирі Мельк 1829–1832 навчався у Віденському політехнічному інституті (тепер Віденський технічний університет). 1833 відбув однорічну волонтерську службу в армії. 1833–1835 навчався у Віденській академії образотворчого мистецтва. 1835 працював асистентом викладача у Віденському політехнічному інституті. 1839 виграв трирічний грант для навчальної поїздки до Італії, Франції, Англії та німецьких земель для підвищення кваліфікації. Подорожував 1839–1842 разом із приятелем зі студентських років архітектором Е. Ваном дер Нюлем, дружба і творча співпраця з яким стали пожиттєвими. 1843–1847 — тимчасовий професор, 1847–1867 — професор архітектури у Віденській академії образотворчого мистецтва. Від 1846 працював у спільному з Е. Ваном дер Нюлем (також професором академії) архітектурному бюро. Разом вони виграли кілька важливих архітектурних конкурсів (серед них міжнародних), унаслідок чого сформували концепцію створення віденської вулиці Рінгштрасе та стилю Рінгштрасе, а також стали будівничими оперного театру у м. Відні. Пов’язані з цим негаразди спричинили передчасну смерть обох архітекторів: хворий на туберкульоз Зікард фон Зікардсбург помер через два місяці після самогубства Е. Вана дер Нюля.

Діяльність

Лекції з архітектури Зікарда фон Зікардсбурга у Віденській академії образотворчого мистецтва високо цінувалися. Одним із його учнів був О. К. Вагнер. Член комісії з розбудови м. Відня (від 1859), член Віденської міської ради (1862–1866). Від 1861 — член-засновник і перший президент Товариства художників Відня. У творчому й діловому партнерстві з Е. Ваном дер Нюлем Зікард фон Зікардсбург відповідав за організаційно-правові й технічні питання, а Е. Ван дер Нюль — за художньо-естетичні якості творів архітектури, їхні оздоблення, декор. Обоє створювали як унікальні об’єкти, так і пересічні — багатоквартирні будинки, заклади торгівлі, виставкові павільйони, школи, громадські лазні тощо.

Їхньою наймасштабнішою спільною роботою була реконструкція центру м. Відня, розпочата 1860 згідно з розробленою ними проєктною концепцією, реалізація якої тривала до початку Першої світової війни. Рішення про знесення оборонних валів, бастіонів і ровів навколо середньовічного центру м. Відня ухвалено 1857 й незабаром реалізовано. На місці їх, а також колишніх гласиса й еспланади розчищено вільний простір завширшки кількасот метрів, що огинав середмістя по периметру, впираючись у берег каналу, відведеного від р. Дунаю. На проєкт реконструкції цієї території оголосили міжнародний конкурс, у якому взяли участь 426 учасників, а перемогу здобули Е. Ван дер Нюль і Зікард фон Зікардсбург. Суть їхньої ідеї полягала у прокладенні міської кільцевої магістралі, пізніше названої Рінгштрасе, посередині гласиса, а не по трасі колишнього фортечного рову. Це уможливило застосування у м. Відні принципово іншого, більш цивілізованого підходу, ніж за одночасної з цим реконструкції м. Парижа. Історично сформоване місто не прорізували новими магістралями, а залишили в його традиційному вигляді. Натомість навколо розпланували обхідну магістраль-бульвар завдовжки 5,5 км і завширшки 60 м. Великі земельні ділянки обабіч відводили для будівництва найпрестижніших споруд загальнодержавного значення, першою з яких став оперний театр.

Крім цього, Зікард фон Зікардсбург (разом із Е. Ваном дер Нюлем):

є основоположником авторитетної і впливової Віденської архітектурної школи 2-ї половини 19 ст., заснованої на принципі свободи художнього самовираження, не скованої канонами жодного з відомих в історії архітектурних стилів;
створив архітектурний стиль Рінгштрасе як еклектичний (див. Еклектика) віденський варіант загальноєвропейського історизму на основі неоренесансу з включенням елементів інших історичних стилів (ця стилістика вплинула на зодчество багатьох країн Центральної, Східної та Південної Європи), а також перший взірець цього стилю — споруду оперного театру в м. Відні, яку тепер вважають однією з кращих у світі.

Серед найзначніших творів — вілла барона фон Гюгеля у Гітцінгу у м. Відні 1838.

У співавторстві з Е. Ваном дер Нюлем:

фонтан «Ангел-хранитель» 1843–1846 у м. Відні;
Карлтеатр 1846–1847 (не збережено) у м. Відні;;
купальні «Римські терми» у м. Бадені біля м. Відня 1847–1848;
Арсенал 1849–1856;
будинок Лібіха 1855–1858;
проєкт розпланування і забудови Рінгштрасе 1858–1859;
оперний театр 1860–1869 (усі — у м. Відні);
німецька гімназія у м. Брно (тепер Чехія) 1862;
палац графа Ларіш-Менніха у м. Відні 1867–1868

Визнання

Лицар Ордена Залізної Корони 3-го класу 1857.

Орден Імператора Франца Йосифа І.

Вулицю у м. Відні названо на його честь, а в інтер’єрі Оперного театру встановлено портрет. На будинку, в якому містилося архітектурне бюро обох архітекторів, установлено меморіальну таблицю. Його витвори у м. Відні є складниками пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Відня історичний центр».

Галерея

Усі фотографії — Вечерського В. В. (2009)

Галерея першого поверху оперного театру в м. Відні
Інтер’єр вестибюля Оперного театру в м. Відні
Галерея другого поверху Оперного театру в м. Відні

Джерело

UNESCO World Heritage Centre: Historic Centre of Vienna // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1033

Література

Hoffmann H., Krause W., Kitlitschka W. Das Wiener Opernhaus. Wiesbaden : Verlag Steiner, 1972. 473 s.
Кілессо Т. Відень // Пам’ятки України: історія та культура. 1997. № 3. С. 2–7.
Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 185–192.
Vienna: Art and Architecture. Vienna : H. F. Ullmann, 2008. P. 144–215.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Зікард фон Зікардсбург, Август // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зікард фон Зікардсбург, Август (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.03.2026