Богемія

Празький град (резиденція королів Богемії, тепер — резиденція президента Чехії), гравюра 1607

Празький грош, Королівство Богемія (період правління Йоганна Любксембурзького, 1310–1346)

Боге́мія — історична область на заході сучасної Чехії.

Зміст

1 Назва
2 Кордони. Територія
3 Історична довідка
4 Література
5 Автор ВУЕ

Назва

Назву «Богемія» вживають щодо регіону лише як зовнішнє означення відповідної території. У чеській мові повним відповідником терміна є назва «Чехія» (чеськ. Čechy) у вузькому розумінні, як назва регіону. Натомість усю країну позначає словосполучення «Чеська Республіка», вона складається з історичних регіонів: Богемія (власне «Чехія»), Моравія і Чеська Сілезія.

Термін «Богемія» походить від лат. Bohemia, утвореної від назви кельтської народності «бої» (лат. Boii), яка до 4 ст. населяла територію сучасної Чехії, Австрії та частини Південної Німеччини і Швейцарії. Згодом бої мігрували до Західної Європи (до Франції включно), Італії та на Балканський півострів, де були асимільовані серед місцевого населення.

Від назви племені боїв утворено також назву «Баварія» (на території сучасної Баварії мешкала одна з гілок цього племені).

До більшості літературних мов назва «Богемія» потрапила під впливом німецької мови (нім. Böhmen), однак у латинській формі. Слово «Чехія» або похідні від нього у вузькому розумінні на позначення Богемії історично вживаються в мовах народів-сусідів Чехії та деяких інших мовах: словацькій («Čechy»), угорській («Csehország»), польській («Czechy»), естонській («Tšehhi»), словенській («Češka», рідше «Bohemija»), хорватській («Češka», рідше «Bohemija»), сербській («Чешка», рідше «Бохемија»), македонській («Чешка», рідше «Бохемија»), а також у верхньолужицькій («Čechi»), нижньолужицькій («Čechy») та малочисельних сілезькій і кашубській мовах. У 19 і на поч. 20 ст. окремі історики вживали назву «Богемія» на позначення всіх чеських земель, включно з Моравією й Чеською Сілезією, проте така практика не набула поширення.

Кордони. Територія

Розташування Богемії в межах Чеської Республіки з сучасними межами адміністративних регіонів.

Кордони Богемії сформувалися в середньовіччі як кордони Богемського курфюрства, а згодом королівства у складі Священна Римська імперія німецької нації. Богемські ділянки сучасних кордонів Чехії з Німеччиною, Польщею та Австрією, а також адміністративні межі богемських країв Чехії з моравськими краями Чехії збігаються з лінією середньовічних кордонів Богемського королівства. Ці кордони зберігали своє значення до 1918 як адміністративні кордони Королівства Богемія — однієї з коронних земель Австро-Угорщини. Під час утворення Чехословаччини (1918) її чеську частину утворили колишні Королівство Богемія і Маркграфство Моравія відповідно до кордонів цих коронних земель.

Площа Богемії становить понад 52 тис. кв. км. (близько 2/3 території сучасної Чехії). Історичний центр Богемії — м. Прага.

Історична довідка

Територія Богемії сформувалася у 12 ст. Остаточне здобуття статусу королівства — 1212. До 1306 Богемією правила чеська династія Пржемисловичів. Король Богемії Пржемисл Отакар II (1233–1278, правив із 1253) також був герцогом Австрії, Штирії, Каринтії й Крайни, що робило його найвпливовішим монархом у Священній Римській імперії (після смерті у 1250 імп. Фрідріха II імперська влада практично не існувала). Геополітичний вплив Богемії дещо послабився після відновлення імперської влади Рудольфом I Габсбургом (1218–1291, правив із 1273), хоча королівство й надалі залишалося одним із найвпливовіших в імперії.

Після припинення династії Пржемисловичів (1306) і початку правління династії Люксембургів значення Богемії знову зросло. У феодальну залежність від неї, крім Моравії, в сер. 14 ст. потрапили Бранденбург, Люксембург, Верхня Лужиця, Егерланд і Сілезія, а у 2-й пол. 14 ст. — також Нижня Лужиця й Верхній Пфальц.

У 16 ст. Богемія та залежні від неї землі стали частиною володінь Габсбургів.

Від пізнього середньовіччя Богемія мала змішане чесько-німецьке населення, причому німецьке суттєво переважало на півночі й заході (Судети), а також уздовж вузької смуги південної частини регіону. В окремих муніципалітетах цих регіонів чеське населення було практично відсутнє до депортації судетських німців до Німеччини 1945, тоді як в інших — відсутнє німецьке населення. У м. Празі німці становили близько половини мешканців (відносна більшість) до сер. 19 ст. Унаслідок міграції сільського чеського населення до міста під час індустріалізації регіону в 2-й пол. 19 ст. частка німців тут скоротилася до бл. 5 % (на 1915), причому етнічні німці компактно проживали в середньовічному Старому місті, а чехи переважали в довколишніх районах із пізнішою забудовою.

Попри окремі конфлікти, у часи Австрії / Австро-Угорщини мирне співіснування громад забезпечували:

створені паралельні системи освіти [чесько- та німецькомовні школи, заклади вищої освіти, чеське та німецьке відділення Університету Карла-Фердинанда (тепер Карлів університет), які з 1882 мали окреме керівництво й бюджети і зберігали лише номінальну єдність];
паралельне співіснування наукових центрів (окремі чеське та німецьке королівські наукові товариства у м. Празі, Чеська королівська академія наук і мистецтв);
окрема преса та видавництва.

На відміну від сусідньої Моравії, де межі виборчих округів на виборах до місцевого земського сейму (парламенту коронної землі) приблизно відповідали межам місцевостей із переважанням чехів і німців, у Богемії межі виборчих округів не враховували етнічну структуру населення.

Після поділу Австро-Угорщини існування великої німецької меншини, що становила більшість у частині країни, стало одним із чинників конфлікту з Німеччиною. Чехословаччина провадила цілеспрямовану політику на забезпечення прав німецького населення (збереження окремої системи освіти, остаточний поділ Карлового університету на два окремі заклади — чеськомовний Карлів університет і Німецький університет у Празі з повним бюджетним фінансуванням тощо). Попри це, після здобуття влади нацистами (1933) теза про «утиски» німецького населення Чехословаччини посіла центральне місце в німецькій античеській пропаганді — як у Німеччині й Австрії, так і серед судетських німців. Цьому сприяли силові сутички між німецькими та чеськими студентами у м. Празі. Вони погострішали на поч. 1930 х через конфлікт щодо права на використання історичної символіки середньовічного Карлового університету, а також комплексу історичних будівель Каролінуму — на них претендували як німецькомовний університет, так і чеськомовний Карлів університет.

Обвинувачення в «утисках» німецького населення Богемії та несправедливості кордонів, встановлених після розпаду Австро-Угорщини, використовували представники нацистської Німеччини для дипломатичного тиску на перемовинах 1938 у м. Мюнхені (див. Мюнхенська угода 1938).

За Мюнхенською угодою в жовтні 1938 частини Богемії, Моравії та Чеської Сілезії з переважно німецьким населенням були анексовані (див. Анексія) Німеччиною. На цих землях було утворено райхсгау Судетенланд. Ліквідовано 1939: Богемська частина Судетенланду відійшла до райхсгау Байройт, Обердонау і частково Нідердонау, моравська — до райхсгау Нідердонау та частково до провінції Сілезія, чеськосілезька — до складу провінції Сілезія.

14.03.1939 А. Гітлер висунув президенту Чехословаччини Е. Гасі ультимативну вимогу перейти під протекторат Німеччини, після чого німецькі війська зайняли решту території Богемії й Моравії, Словаччина проголосила незалежність (як маріонеткова держава, підконтрольна Німеччині), а Закарпаття було анексоване Угорщиною. 16.03.1939 було утворено протекторат Богемія і Моравія у складі частин Богемії й Моравії з переважно чеським населенням.

Після відновлення незалежності Чехословаччини 1945 уся територія Богемії знову опинилася в її складі. Основна маса німецького населення Богемії, а також Моравії й Чеської Сілезії була депортована до Німеччини.

Під час усіх адміністративних реформ адміністративний поділ чеської частини Чехословаччини міжвоєнних років, 1945–1993, а також адміністративний поділ сучасної Чехії враховував історичні межі між Богемією, Моравією й Чеською Сілезією.

Література

Agnew H. The Czechs and the Lands of the Bohemian Crown. Stanford : Hoover Institution Press, 2004. 441 р.
Pánek J., Oldřich T. et al. A History of the Czech lands. Prague : Karolinum Press, 2018. 729 р.
Rulership in Medieval East Central Europe. Power, Rituals and Legitimacy in Bohemia, Hungary and Poland / Ed. by G. Vercamer and D. Zupka. Leiden; Boston : Brill, 2022. 534 р.