Михайлівська церква в Білостоку
Миха́йлівська це́рква в Білосто́ку — колишній монастирський, тепер парафіяльний храм Православної церкви України, архітектурна пам’ятка національного значення, Луцький район, Волинська область, Україна.
Зміст
Розташування
Мурована церква стоїть на горі над перехрестям двох головних вулиць на околиці села, відомого від 1528. Перехресні вулиці за селом переходять у шляхи, які ведуть до історичних міст Луцька, Торчина, Локачів, Горохова. Церква посідає стратегічно вигідне становище як щодо можливості оборони від нападників, так і для контролю за рухом давніми шляхами. Вона є архітектурною домінантою у середовищі. Підніжжя гори, звідки витікають численні джерела, омиває струмок Чорногузка — ліва притока р. Стиру.
Історична довідка
31.01.1636 місцевий православний шляхтич Семен Гулевич-Воютинський (кінець 16 ст. — 1645; тепер Україна), член Луцького православного братства (див. Братства церковні) і родич Галшки Гулевичівни, відписав свої тутешні маєтності й кошти на створення у Білостоку православного монастиря з умовою, що він завжди буде православним під юрисдикцією Вселенського патріарха. Фундатор постригся у ченці під іменем Сильвестра і став першим ігуменом монастиря, після чого його висвячено на Перемиського православного єпископа. Муровану монастирську церкву Архангела Михаїла збудовано, найімовірніше, протягом двох будівельних сезонів 1636‒1637. Монастирську територію захищали по периметру земляні оборонні вали й рови. Тривалий час за монастир та його маєтності боролися православні, католики й уніати. Від 1736 монастир став греко-католицьким, ордену василіян, а також літньою резиденцією луцьких греко-католицьких єпископів. 1776 василіяни відкрили тут греко-католицьку школу та семінарію. У цей час до церкви прибудовано: із заходу — нартекс, фланкований двома вежами; зі сходу — ризницю з північного боку вівтаря й приміщення архіву — з південного боку вівтаря. У той період на території неподалік від храму зведено двоповерховий корпус келій (не збережено). 1795‒1796 василіянський монастир закрито й Михайлівську церкву перетворено на парафіяльну православну. 1843‒1863 поряд з нею містилося православне духовне училище. 1864 колишній монастирський архів вивезено з храму до м. Житомира.
1688‒1740 ченцем (від 1696 — ієромонахом) Білостоцького монастиря був видатний іконописець Йов Кондзелевич. Свої твори він підписував «Недостойний ієромонах Йов Кондзелевич, законник Білостоцького монастиря, рукою власною зробив». Помер у цьому монастирі й похований, найімовірніше, поряд із Михайлівською церквою. Створений ним для церкви бароковий іконостас не збережено, проте його ікони зберігають у Музеї волинської ікони та Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького.
Церкву у різні роки досліджували Г. Логвин, О. Годованюк.
Характеристика
Споруда має дещо незвичайну для православних українських храмів композицію: це купольна базиліка з трансептом. Середня нава вища й ширша, ніж бічні; їх перетинає трансепт, причілкові (див. Причілок) стіни якого виступають невеликими ризалітами на бічних фасадах. Середню наву й трансепт перекрито циліндричними склепіннями, причому у трансепті — з розпалубками. На перетині нави з трансептом влаштовано світловий восьмерик, увінчаний восьмигранним куполоподібним склепінням зі світловим ліхтарем угорі. Понижені бічні нави перекрито хрестовими склепіннями. Зі сходу виділяється видовжений гранчастий вівтар, обабіч якого — квадратні у плані пізніші прибудови з контрфорсами. Так само пізнішою прибудовою є нартекс, фланкований двома вежами з фронтоном між ними. Вежі увінчано восьмериками з банями, що за формою повторюють центральну, але дещо менші. Вівтар також увінчано глухою банею. Усі вони увінчані ліхтарями з маківками. Архітектурні форми пізніших прибудов настільки гармонують із первісною спорудою, що про їхнє пізніше походження стало відомо завдяки науковим дослідженням, які виконала О. Годованюк.
Збудовано з цегли на вапняно-піщаному будівельному розчині, ззовні та в інтер’єрі потиньковано (див. Тиньк) і побілено. Дахи й бані по дерев’яних кроквах і кружалах покрито оцинкованою покрівельною сталлю, маківки й хрести на них позолочено.
Значення
Церква належить до автентично (див. Автентичність) збережених визначних зразків волинської школи українського сакрального зодчества, що поєднує пізньоренесансні західноєвропейські впливи з традиціями Давньої Русі, що мають візантійське походження. Храм є початковою ланкою формування нових архітектурних типів мурованих православних храмів в Україні, які набули значного розвитку в історичну епоху після Хмельниччини. Як пам’ятка архітектури республіканського (тепер національного) значення від 1963 має охоронний № 142.
Цитата
Г. Логвин: «Село Білосток — дуже стародавнє, можливо, ще домонгольських часів. Там серед величезних валів і ровів, що подекуди добре збереглися (вони оточували відомий тут у XVI–XVIII ст. православний монастир), є одна з найважливіших пам’яток української архітектури — Михайлівська церква, збудована в 1636 р. Вона цікава тим, що тут вперше оригінально перетлумачена схема тринефного шестистовпового давньоруського храму (…) Волинський майстер, який збудував церкву в с. Білостоку, розпочав лінію в будівництві храмів, що на Придніпров’ї і на Чернігівщині привела до створення справжніх шедеврів, зокрема таких, як Троїцький собор у Чернігові, Богоявленський і Миколаївський в Києві, мгарський, полтавський Воздвиженський, гамаліївський і Троїцький глухівський. В утворі цього майстра, як у прототипі ще не всі архітектурно-мистецькі проблеми вирішені – несміливо поставлені бані, бо їх тільки дві, не розвинуто середній неф, не знайдено певних пропорціональних відношень з бічними нефами, по-волинському присадкуватими. І все ж у формуванні українського мистецтва XVII–XVIII ст. роль волинських митців важко переоцінити».
Цит. за: Логвин Г. По Україні. Стародавні мистецькі пам'ятки. Київ : Мистецтво, 1968. С. 156.
Література
- Логвин Г. По Україні. Стародавні мистецькі пам'ятки. Київ : Мистецтво, 1968. С. 156‒161.
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог. У 4 т. Київ : Будівельник, 1986. Т. 2. С. 89.
- Годованюк О. Типологія православних мурованих храмів Волині // Архітектурна спадщина України. Вип. 1. Київ, 1994. С. 75–92.
- Годованюк О. Церква св. Архангела Михаїла, с. Білосток // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ : Техніка, 2000. С. 88.
- Годованюк О. Монастирі та храми Волинського краю. Київ : Техніка, 2004. 176 с.
- Откович Т. Життя і творчість Йова Кондзелевича // Іконостас церкви Воздвиження Чесного Хреста з монастиря Скит Манявський : альбом-каталог. Львів : ДП УКРПОЛ-2, 2005. С. 37‒60.
- Чень Л. Архітектура монастирів Чину святого Василія Великого в Україні XVII–XX ст. Львів : Львівська політехніка, 2020. 308 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Михайлівська церква в Білостоку // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Михайлівська церква в Білостоку (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.01.2026
