Вірменський собор у Львові

Вірме́нський собо́р у Льво́ві — комплекс пам’яток архітектури та містобудування національного значення, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів — ансамбль історичного центру», внесеної 1998 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за № 865, Україна.

Кафедральний собор Української єпархії Вірменської апостольської церкви.

Вірменський собор у Львові. Графічна реконструкція станом на 14 ст.

План за Т. Маньковським

Південний дворик з аркадою

Вигляд зі східного дворика

Інтер’єр центральної частини

Розташування

Міститься в північній частині історичного центру міста у прямокутному в плані кварталі між вулицями Краківською, Вірменською і Лесі Українки. Собор є архітектурним центром комплексу, навколо якого згруповано інші споруди (дзвіниця, будинки архієпископа, капітулу з вірменським банком), утворюючи три замкнені дворики — південний, східний і північний. Архітектурною домінантою є дзвіниця, акцентом — собор. Південний дворик відділений від вулиці Вірменської огорожею з арками, брамою і залізними ґратами. Цей дворик з’єднано зі східним брамою у стилі бароко. У центрі східного дворика стоїть кам’яна пам’ятна колона Святого Христофора 1726. Усі споруди комплексу муровані з каменю і цегли.

Історична довідка

Собор Діви Марії (Успіння Пресвятої Богородиці) збудував 1363–1370 зодчий Дорінг (Дорхе; початок 14 ст  — 1374; тепер Україна) коштом вірменських купців Якова з Кафи і Паноса з Гайсараца. 1364 собор став кафедральним вірмено-григоріанської архієпископії. У 15 ст. прибудовано бічні апсиди. 1437 до собору з трьох боків прибудовано аркаду-галерею, яка збереглася тільки з півдня у зміненому вигляді: після 1527 її перебудували в стилі ренесанс. 1630 архітектор А. Келар (кінець 16 ст.;тепер Німеччина — 17 ст.;тепер Україна) замість західної галереї прибудував до собору залу-наву. Галерею з північного боку 1670 перебудовано на захристію (ризницю). 1723–1726 собор зазнав найґрунтовнішої реконструкції у стилі бароко. 1908–1927 його реставровано з видаленням значної частини нашарувань 17–18 ст. 1908–1910 за проєктом архітектора Ф. М. Мончинського (1874–1947; Польща) для розширення собору знесено два прилеглі будинки на вулиці Краківський, проте завершенню робіт перешкодила Перша світова війна. Новий декор інтер’єру включив мозаїки та вітражі за проєктом художника Ю. Мегоффера (1869; тепер Україна&nbsp–1946;Польща), фрески й орнаменти художника Я. Г. Розена (1891;тепер Польща – 1982;США).

Надбрамну дзвіницю з боку вулиці Вірменської збудував 1571 архітектор П. Красовський коштом Андрія з Кафи. Перебудови після пожеж 1676 і 1778 змінили її вигляд. Сучасне завершення зроблено у 19 ст. Реставровано 1958. Будинок (палац) вірменського архієпископа, звернений фасадом на вулицю Вірменську, збудовано поряд із дзвіницею наприкінці 17 ст. Після пожежі 1778 відбудовано і 1802 розширено. У глибині двору в другій половині 17 ст. споруджено будинок капітулу з вірменським банком (засновано 1640), перебудований 1799. 1877 збудовано муровані огорожі з брамами південного і північного двориків, у яких встановлено скульптури роботи Т. Дикаса (1850;тепер Польща –1910;тепер Україна): у південному — «Христос, що несе хрест» 1889; у північному — «Богоматір» 1881.

Протягом радянської доби в соборі було фондосховище Львівського музею українського мистецтва (тепер Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького). 25.06.2001 в соборі молився Папа Римський Іван Павло ІІ. 2003 Верховний Патріарх і Католікос усіх вірмен Гарегін ІІ (1951 р. н., Вірменія) освятив храм як кафедральний собор Вірменської апостольської церкви.

Характеристика

Вірменський собор збудовано відповідно до традицій вірменської сакральної архітектури: пам’ятка має спільні риси з монастирською церквою Сурб Аствацацин у Одзуні (Вірменія). Це характерна для візантійського культурного кола хрестовокупольна тринавова, триапсидна, чотиристовпна, однокупольна споруда з широкою середньою навою і вузенькими бічними. Зовні підвищені середня нава і трансепт виділені трикутними щипцями. Дванадцятигранний світловий підбанник над середохрестям несе ребристий купол, мурований із пустотілих керамічних горщиків і накритий наметовим дахом. В інтер’єрі збережено й реставровано дві фрески кінця 14 — початку 15 ст. у віконних відкосах. На центральних стовпах збереглися характерні для вірменської культури різьблені хрести-хачкари, найдавніші з них датовано 14–15 ст. Стіни з білого тесаного каменю мають товщину 1,4 м.

Дзвіниця триярусна: нижні яруси в плані квадратні, горішній восьмигранний з круглими наріжними вежами. Завершена банею з ліхтарем і маківкою та чотирма наріжними декоративними верхами. У ній поєднано стильові риси готики і ренесансу. В інтер’єрі першого ярусу зберігся ренесансний портал з датою 1570.

Будинок вірменського архієпископа Г-подібний у плані, двоповерховий з боку вулиці Вірменської, а з двору триповерховий. Головний фасад розчленовано лопатками й завершено хвилястим фронтоном з ліпною гірляндою.

Галерея

Інтер’єр Дзвіниця

Значення

Комплекс Вірменського собору був громадським і релігійним центром львівських вірмен протягом багатьох сторіч. Це унікальна пам’ятка вірменської архітектури в Україні.

Література

1. Трегубова Т. Комплекс Вірменського собору // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 144–146.
2. Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ–ХХІ ст. Львів : Центр Європи, 2008. С. 60–61.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вірменський собор у Львові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вірменський собор у Львові (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.04.2022