Іван Павло II

Перше Іван-Павло ІІ.jpg
Герб Івана Павла ІІ
Ioannes-paulus-vue.png

Іва́н Павло́ ІІ [Йоан Павло ІІ; лат. Ioannes Paulus PP. ІІ; світське ім’я — Войтила, Кароль Юзеф (польськ. Wojtyła, Karol Józef); 18.05.1920, м. Вадовиці, тепер Малопольське воєводство, Польща — 02.04.2005, Ватикан] — релігійний, політичний і дипломатичний діяч, філософ, богослов; 264-й Папа Римський (16.10.1978–02.04.2005), святий Католицької церкви.

Іван Павло II

(Ioannes Paulus ІІ)

Справжнє ім’я Войтила, Кароль Юзеф
Народження 18.05.1920
Місце народження Вадовиці, Польща
Смерть 02.04.2005
Місце смерті Ватикан
Напрями діяльності церковне управління, богослов'я, дипломатія
Традиція/школа християнство


Життєпис

Народився в сім’ї офіцера Кароля Войтили і вчительки Емілії Качаровської. В дитинстві втратив матір, підлітком — старшого брата. Середню освіту отримав у рідному містечку; очолював шкільну Марійську дружину (католицьке товариство з особливим пошануванням культу Діви Марії).

1938 вступив на філософський факультет Яґеллонського університету, переїхав до м. Кракова. Навчання перервала Друга світова війна.

У 1940–1944 працював на хімічній фабриці «Сольвей», у каменоломні, на водоочисній станції. Упродовж 1942–1944 навчався на підпільних курсах Краківської духовної семінарії.

01.11.1946 був висвячений на священика Католицької церкви, після чого продовжив навчання в Папському університеті св. Томи Аквінського (Анґелікум) у м. Римі. 1947 здобув ліценціат з богослов'я, навчався в університетах Фрібура (Швейцарія) та Лувена (Бельгія). 1948 захистив у Анґелікумі докторську дисертацію «Питання віри в працях св. Івана від Хреста».

Після повернення в Польщу працював у Краківській єпархії, був вікарієм в с. Неговіце та парохії св. Флоріана у м. Кракові.

У 1950-х розпочав роботу над докторською дисертацією «Оцінка можливості створення християнської етики на основі системи Макса Шеллера», яку захистив 1953 в Яґеллонському університеті, здобувши ступінь доктора морального богослов’я. Викладав у Яґеллонському та Люблінському католицькому університетах, Краківській духовній семінарії. У 1956–1978 — завідувач кафедри етики в Люблінському католицькому університеті.

1958 висвячений у сан єпископа (висвяту здійснив архієпископ-митрополит Львівський Е. Базяк), призначений вікарним єпископом м. Кракова і титулярним єпископом єпархії Омбі. З 1964 — митрополит Краківський, у 1967 — піднесений до чину кардинала.

Брав участь у роботі Другого Ватиканського собору (1962–1965) та укладанні його документів, зокрема в підготовці Пастирської конституції «Радість і надія» («Gaudium et Spes», 07.12.1965) та Декларації «Гідність людини» («Dignitatis Humanae», 07.12.1965). У світлі рішень Собору й наміченої програми реформ кардинал Войтила організовував проведення архієпископського Синоду в м. Кракові (1972).

1978 обраний конклавом на Святий престол. Відмовився від церемонії коронації, провівши тільки інтронізацію. Став першим в історії Католицької церкви папою слов’янського походження і першим папою не-італійцем від 1523. Узяв ім’я Іван Павло ІІ, задекларувавши тим намір продовжити курс, визначений попередниками — Іваном ХХІІІ і Павлом VI.

13.05.1981 на площі св. Петра в м. Римі на Івана Павла ІІ було скоєно замах, в результаті якого папа отримав серйозне поранення (згодом відвідав свого нападника у в’язниці та пробачив його).

За час понтифікату (до 2004) відвідав 129 країн світу; здійснив 103 пастирські візити, зокрема у постсоціалістичні країни: Литву, Латвію, Естонію (4–10.09.1993), Грузію (5–9.11.1999), Україну (23–27.09.2001), Казахстан (22–25.09.2001), Вірменію (25–27.09.2001), Азербайджан (22–23.05.2003). Володів десятьма мовами, включно з українською.

Останні роки життя потерпав від фізичних недуг. 31 березня 2005 стан здоров’я Івана Павла ІІ критично погіршився, за 2 дні папа пішов з життя. Публічне прощання з понтифіком, на якому були присутні майже 2,5 млн. осіб та понад 200 міжнародних делегацій, відбулося 8 квітня 2005 на площі Св. Петра в м. Римі. Похований у крипті собору Святого Петра.

13.05.2005 папа Бенедикт XVI дав дозвіл на дострокове відкриття процесу беатифікації Івана Павла ІІ. Був зарахований до лику блаженних 01.05.2011, після чого перепохований в каплиці Св. Себастьяна. Процес канонізації завершено 02.07.2013, коли спеціальна комісія Ватикану визнала понтифіків Івана Павла ІІ та Івана ХХІІІ святими; 27.04.2014 Папа Римський Франциск офіційно підтвердив це рішення.

Діяльність і погляди

Папа Іван Павло ІІ вітає вірян у рідному м. Вадовиці під час візиту до Польщі, 1979
Іван Павло ІІ під час візиту в Голландію, 1985
Іван Павло ІІ і Любомир (Гузар)

Обрання кардинала Кароля Войтили на Святий престол сталося в епоху кризи комуністичної ідеології, його понтифікат припав на добу розпаду Радянського Союзу та посткомуністичні трансформації в Європі. У 1980-х активно підтримав масовий рух «Солідарність» у Польщі; набув авторитету як духовний провідник польського народу. Безкомпромісна позиція папи у засудженні комунізму, неосталінізму, політики диктаторських і тоталітарних режимів зробила його постать символом боротьби з авторитаризмом, захисту суверенності, незалежності, прав і гідності людини.

У царині внутрішньо-церковної політики Іван Павло ІІ продовжив курс аджорнаменто, накреслений ІІ Ватиканським Собором. Був укладений новий Кодекс канонічного права (1983) та Кодекс канонів Східних церков (1990); уперше після Тридентського собору виданий новий Катехизис Католицької церкви (1992). За час свого понтифікату Іван Павло ІІ скликав 9 консисторій, 15 синодів єпископів, провів реформу Римської курії (1988) тощо. За його понтифікату реабілітовано Яна Гуса, Дж. Бруно, Г. Галілея (1992), канонізовано 482-х святих, беатифіковано понад 1340 християнських подвижників і мучеників, переосмислено роль Католицької церкви за два тисячоліття її історії. Постійно здійснював публічні богослужіння, таїнства у соборі Св. Петра. За оцінками, публічні аудієнції папи, які проходили щосереди на площі Св. Петра, відвідало назагал понад 17 млн. прочан.

За 27 років понтифікату Іван Павло ІІ значно розширив і зміцнив міжнародні відносини Ватикану. Якщо на початок його служіння (1978) Ватикан підтримував дипломатичні відносини з 85-ма державами світу, то наприкінці — зі 144-ма. Були встановлені (або відновлені) дипломатичні відносини зі США (1984), Польщею (1989), СРСР (1990), Україною (1992) тощо. Протягом 1978–2004 папа провів 709 аудієнцій і зустрічей з урядовими делегаціями та приватними особами.

Іван Павло ІІ вів активну миротворчу діяльність, відвідував конфліктуючі країни або надсилав уповноважених представників із миротворчими місіями, суворо засуджував ескалацію військових дій (напр., Фолклендська війна 1982, війна в Перській затоці 1990–1991, Іракська війна 2003). Щорічно виступав зі спеціальними посланнями з нагоди Всесвітнього дня миру; під час аудієнцій, публічних виступів закликав світову громадськість до припинення воєн, військових конфліктів, зокрема на Балканах, Близькому Сході, Кавказі тощо.

Активний поборник екуменічного діалогу, який вважав чи не єдиним шляхом до подолання міжконфесійних суперечностей та спільнодії розрізнених християнських церков; вважав екуменізм за стратегічну ідею розвитку сучасного християнства. Підписав спільні декларації з Патріархом Антіохійським і всього Сходу Ігнатієм Закка І Івасом (1983) та його наступником Ігнатієм IV (2001), Патріархом Константинопольським Димитрієм І (1989) та його наступником Варфоломієм І (1989), Архієпископом Кентерберійським Робертом Рансі (1989), Католикосом усіх вірмен Гарегіном І (1996) та його наступником Гарегіном ІІ (2000), Католикосом Великого дому Кілікії Арамом І (1997), Патріархом Румунським Теоктистом (1999), Архієпископом Афінським і всієї Еллади Христодулом (2001), а також спільну декларацію із Всесвітньою федерацією лютеранських церков (1995). Уперше в історії папства відвідав англіканський Кентерберійський собор (1982), лютеранський костел (1983). Питанням екуменізму Іван Павло ІІ присвятив енцикліку «Щоб усі були одно» («Ut unum sint», 25.05.1995). Планував відвідати Росію і зустрітися з очільником Російської православної церкви (тоді — Алексій II), але наміри лишилися нереалізованими, насамперед через небажання російської сторони.

Значну увагу приділяв українським вірянам. З нагоди 1000-ліття хрещення Русі папа склав апостольське послання «Ідіть по всьому світу» («Euntes in mundum universum», 1988); адресував спеціальне послання «Великий дар хрещення» («Magnum baptismi donum», 1988) українським католикам. 1995 оприлюднив апостольські послання «Світло Сходу» («Orientale lumen») та «З великою радістю» («Magno cum gaudio»), присвячене 400-й річниці підписання Берестейської унії.

Від початку понтифікату докладав максимум зусиль до міжрелігійного діалогу. Став першим папою, який відвідав синагогу в м. Римі (1986), мечеть у м. Дамаску (2001); ініціатором молитов за мир (м. Ассізі; 1986, 1993, 2003) за участю представників нехристиянських релігій. 1998 Святий престол оприлюднив документ «Ми пам’ятаємо: роздуми про голокост» («We remember: A Reflection on the Shoah»), де засуджував антисемітизм нацистської Німеччини і геноцид єврейського народу в роки Другої світової війни.

Іван Павло ІІ продовжив традицію Магістеріуму з публічного визнання історичних провин і помилок Церкви. Апостольське послання «Наближення третього тисячоліття» («Tertio millenіo advenita», 1994) містить ідею про каяття і примирення як важливі наслідки двотисячолітнього буття християнства. 12.03.2000 папа здійснив безпрецедентне публічне каяття за гріхи, здійснені Католицькою церквою в історії: нетерпимість, переслідування й насильство щодо інакодумців; страждання, завдані єврейському народу; порушення прав народів, дискримінацію інших рас і народностей; неповагу до інших культур і релігійних традицій; порушення прав бідних і знедолених та ін.

Визнав захист навколишнього середовища імперативом християнського буття і важливою темою католицького богослов’я. Присвятив низку документів різним аспектам соціальної доктрини Церкви. Зокрема, в енцикліці «З праці своєї» («Laborem exercens», 1981) визначив теологічні підходи до питань сенсу і гідності людської праці, приватної власності, ринкової економіки, прав особистості, соціальних умов і гарантій, масових рухів і профспілок тощо. Закликав Католицьку церкву залучатися до модернізаційних процесів, виступав за розвиток громадянського суспільства і досягнення науково-технічного прогресу, підтримував розбудову Європейського Союзу тощо.

Іван Павло ІІ безкомпромісно захищав інтереси християнської сім’ї і шлюбу, зокрема сприяв створенню Папської ради у справах сім’ї при Латеранському університеті (1982), оприлюднив Декларацію прав сім’ї та шлюбу (1983). Від 1994, який за ініціативою Папи був проголошений Роком сім’ї, започатковано регулярні Міжнародні конгреси з проблем сім’ї. Непохитно обстоював позицію Церкви щодо цінності й недоторканності людського життя з моменту його зачаття до природної смерті [енцикліка «Євангеліє життя» («Evangelium Vitae», 1995)]. Наголошував на ролі жінки і важливості формування її особистості: до жінок було адресовано понад 80 послань, зокрема й Апостольський лист «Гідність жінки» («Mulieris dignitatem», 1988). Предметом особливої пастирської уваги понтифіка були діти й молодь: від 1986 з ініціативи папи щорічно відбувається Всесвітній день молоді.

Відоме особливе ставлення Івана Павло ІІ до образу Діви Марії. Гаслом свого понтифікату обрав слова «Totus tuus» (букв. «Весь твій», тобто відданий Діві Марії). 13.05.1982 папа відвідав санктуарій Діви Марії в м. Фатімі (Португалія), де приніс подяку за спасіння свого життя під час замаху. 1987 видав енцикліку «Мати Спасителя» («Redemptoris Mater»); 2002 — апостольське послання «Розарій Діви Марії» («Rosarium Virginis Mariae»), у якому реформував молитву Розарію; запропонував присвятити Діві Марії третє тисячоліття. На поч. 21 ст. дозволив оприлюднити втаємничений зміст т. з. «третьої Фатімської таємниці».

Залишив по собі велику кількість богословсько-філософських праць, зокрема 14 енциклік, папські послання і повчання, поезії. Остання книга Івана Павла ІІ «Пам’ять та ідентичність», укладена як духовний заповіт християнам і людям доброї волі, вийшла в світ 23.02.2005.

Іван Павло ІІ і Україна

Візит Івана павла ІІ в Україну, 2001
Поштова марка України, присвячена візиту Івана Павла ІІ

За понтифікату Івана Павла ІІ східна політика Ватикану була спрямована на підтримку католицької спільноти в Україні, греко-католицького підпілля у західних областях УРСР, а також Української Гельсінської групи. Папа неодноразово зустрічався з греко-католицькими єпископами, зокрема з Верховним архієпископом Йосифом (Сліпим), порушував питання легалізації Української греко-католицької церкви.

1980 за пропозицією Синоду єпископів УГКЦ призначив Мирослава Івана (Любачівського) архієпископом-коад’ютором Йосифа (Сліпого), у 1985 — кардиналом. 1985 вручив відзнаки митрополита єпископу Мар’яну Яворському.

1989 уперше зустрівся з М. С. Горбачовим, на зустрічі обговорювалося становище греко-католиків у СРСР та справа легалізації УГКЦ. 1991 понтифік визнав усіх українських греко-католицьких єпископів, висвячених таємно протягом 1950-х—1980-х.

23–27 червня 2001 Іван Павло ІІ відвідав з офіційним візитом Україну. У церемоніях зустрічі і проводів папи взяв участь Президент України Л. Д. Кучма. Папа провів літургії (у латинському й візантійському обрядах) українською мовою в містах Києві та Львові, вшанував пам'ять жертв комуністичного й нацистського режимів, виголосив 11 проповідей і промов, оголосив беатифікацію 27 новомучеників УГКЦ. У виступах і промовах закликав Українську державу увійти повноправним членом до Європейської спільноти. Загальну кількість прочан, які були присутні на урочистих заходах, промовах, літургіях оцінюють у 3 млн. осіб.

Пам’ятники Івану-Павлу ІІ встановлені у багатьох українських містах, зокрема на території апостольської нунціатури в м. Києві, а також у Львові, Дрогобичі, Одесі, Тернополі, Житомирі, Немирові, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Вінниці, Трускавці тощо. На його честь названо площу в м. Львові, вулиці в містах Києві, Сумах, Івано-Франківську; Духовний римо-католицький центр на Львівщині.

Цитата

«Нехай Господь дасть мир тобі, український народе, бо ти з наполегливою й одностайною відданістю нарешті привернув собі свободу і розпочав віднаходити своє істинне коріння та докладаєш великих зусиль, щоб стати на шлях реформ і дати всім можливість жити та сповідувати власну віру, власну культуру й власні переконання в рамках свободи та справедливості!
Хоч болять ще незагоєні жахливі рани, отримані протягом нескінченних років пригноблення, диктатури і тоталітаризму, під час яких заперечувались та зневажались людські права, ти, український народе, з довір’ям дивись у майбутнє. Це час сприятливий! Це час надії та відваги!...
Єдність та злагода! Ось таємниця миру та умова справжнього й стабільного соціального прогресу. Завдяки цій взаємодії намірів та дій Україна, батьківщина віри та діалогу, зможе побачити визнаною свою гідність у колі інших народів…»

 «Україно, увійди як повноправний член до Європи, яка охопила увесь континент від Атлантичного океану до Уральських гір» (промова під час прощальної церемонії, Львів, аеропорт, 27 червня 2001 р.) // Прочанин миру та надії: пастирський візит в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ в 2001 р. Київ : МБФ «Східно-Європейський екуменічний культурно-просвітницький центр», 2004. С. 72–73.


Праці

Енцикліки

  • Енцикліка Evangelium Vitae Святішого Отця Йоана Павла ІІ до єпископів, священників і дияконів, ченців і черниць, світських католиків та до всіх людей доброї волі про вартість і недоторканність людського життя / Пер. з польськ. та нім. К. Демчук, В. Паскевич, В. Дивнич. Liberia Editrice Vaticana, 1995. 160 с.
  • Енцикліка Fides et Ratio Святішого Отця Івана Павла ІІ до єпископів Католицької Церкви про співвідношення віри й розуму. Київ : Кайрос; Львів : Свічадо, 2000. 152 с.
  • Сотий рік. Centesimus Annus. Енцикліка Вселенського Архієрея Івана Павла ІІ з нагоди сотої річниці енцикліки Rerum Novarum. Київ : Кайрос, 2001. 104 с.
  • Апостоли слов’ян. Slavorum Apostoli. Енцикліка Вселенського Архиєрея Івана Павла ІІ. Львів : Місіонер, 2008. 44 с.
  • Енцикліка Вселенського Архиєрея Івана Павла ІІ «Бог багатий милосердям ― Dives in Misericordia». Львів : Місіонер, 2008. 63 с.
  • Енцикліка Sollicitudo rei socialis. Турбота про соціальні справи Вселенського архиєрея Івана Павла II. / Пер. Г. Підлісної. Львів : Свічадо, 2011. 70 с.
  • Місія Відкупителя. Redemptoris missio : про постійну актуальність місійного послання : Енцикліка Вселенського архиєрея Івана Павла II / пер. з італ. о. Романа Безпалька. Жовква : Місіонер, 2011. 108 с.
  • Енцикліка Veritatis Splendor Верховного Архієрея Папи Йоана Павла ІІ до всіх єпископів Католицької Церкви про деякі фундаментальні питання морального вчення Церкви. Київ : Кайрос, 2013. 140 с.

Послання

  • Покликання і місія мирян ― Christifideles laici. Післясинодальне апостольське повчання Святішого Отця Івана Павла II. Львів : Місіонер, 1998. 156 с.
  • Послання Папи Івана Павла ІІ / Пер. з англ. М. Зубрицька [та ін.] ; ред. Г. Дидик-Меуш. Львів : Літопис: Центр гуманітарних досліджень Львівського національного ун-ту, 2001. 287 с.
  • Гідність жінки: про гідність і покликання жінки. Mulieris dignitatem : апостольський лист Вселенського архиєрея Івана Павла ІІ. 2-ге вид. Львів : Місіонер, 2008. 88 с.
  • Лист до українців католиків Вселенського Архиєрея Івана Павла ІІ Великий дар Хрещення з нагоди Тисячоліття Хрещення Київської Русі Magnum Baptismi Donum. Львів : Місіонер, 2008. 15 с.
  • Світло Сходу: апостольський лист Вселенського архиєрея Івана Павла II / Пер. з іт. 2-ге вид. Львів : Місіонер, 2008. 48 с.
  • Сімейне співжиття ― Familiaris Consortio. Апостольське Післясинодальне повчання Вселенського Архиєрея Івана Павла ІІ. Львів : Місіонер, 2008. 120 с.
  • Апостольське послання Святішого Отця Йоана Павла ІІ до єпископів, духовенства і вірних про святий Розарій Rosarium Virginis Mariae. Київ : Кайрос, 2009. 92 с.
  • З нагоди 400-річчя Берестейської Унії: апостольський лист Вселенського архиєрея Івана Павла II. 2-ге вид. Львів : Місіонер, 2009. 21 с.

Твори

  • Дар і Таїнство. У п’ятдесяту річницю моїх ієрейських свячень / Пер. з польськ. о. І. Козовика. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1998. 103 с.
  • Войтила Кароль. Веслуючи в небо: Поезії / Пер. з польськ. С. О. Шевченка. Бровари : Українська ідея, 2001. 125 с.
  • Войтила К. Святиня. Вибрані поезії / Пер. з польськ В. Грабовського. Київ : Дніпро, 2001. 150 с.
  • Вставайте, ходімо! / Пер. с польськ. М. Безпалько. Львів : Місіонер, 2005. 168 с.
  • Пам'ять та ідентичність. Бесіди на зламі тисячоліть / Пер. М. Прокопович. Львів : Літопис, 2005. 168 с.
  • Римський триптих. Київ : ТОВ «Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ», 2011. 112 с.

Джерела

  • Переступити поріг надії. Іван Павло ІІ відповідає на питання Вітторіо Мессорі / Пер. з польськ. Н. Попач. Київ : Кайрос; Львів : Свічадо, 1995. 171 с.
  • Прочанин миру та надії: пастирський візит в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ в 2001 р. Київ : МБФ «Східно-Європейський екуменічний культурно-просвітницький центр», 2004. 80 с.
  • Пам'ять та ідентичність : бесіди на зламі тисячоліть / Пер. з іт. М. Прокопович. Львів : Літопис, 2005. 167 с.

Література

  1. Kwitney J. Man of the Century: The Life and Times of Pope John Paul II. New York : Henry Holt and Co, 1997. 768 р.
  2. Понтифікат Папи Івана Павла ІІ / Пер. з іт. Р. Безпалько. Львів : Місіонер, 2007. 60 с.
  3. Красюк О. Папа і Україна. Київ : Дуліби, 2005. 151 с.
  4. Юраш А. В. Папа Іоанн Павло ІІ. Харків : Фоліо, 2005. 350 с.
  5. Lasota M. Donos na Wojtyłę: Karol Wojtyła w teczkach bezpieki. Kraków : Znak, 2006. 351 s.
  6. Вайґель Дж. Свідок надії: Життєпис Папи Івана-Павла ІІ / Пер. з англ. Р. Скакуна. Львів : Вид-во Українського католицького університету, 2012. 1062 с.
  7. Андрій (Сапеляк). Три ювілеї України з Іваном Павлом II. Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2013. 119 с.
  8. Вайґель Дж. Кінець і початок. Папа Іван Павло ІІ: перемога свободи, останні роки, спадщина / Пер. з англ. Р. Скакуна та М. Прокопович. Львів: Вид-во Українського католицького університету, 2013. 584 с.
  9. Присухін С. І. Поліфонія культури життя: філософсько-богословська спадщина Йоана Павла ІІ в сучасному дискурсі. Релігієзнавчий аспект. Київ : КНЕУ, 2017. 475 с.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Іван Павло II // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Іван Павло II (дата звернення: 28.11.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
30.12.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ