Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври
Тро́їцька надбра́мна це́рква Ки́єво-Пече́рської ла́ври — архітектурна пам’ятка національного значення, складник об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра», внесеної 12.12.1990 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 527, м. Київ, Україна.
Мурована однобанна церква увінчує головні, або Святі ворота Києво-Печерської лаври. Входить до оборонного комплексу Монастирських мурів, зведеного навколо Печерського монастиря 1698‒1701 на кошти гетьмана І. Мазепи, акцентуючи його із заходу.
Зміст
Історична довідка
Церкву звів луцький князь Святослав Давидович (бл. 1080–1142), що прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі (чернече ім’я Микола Святоша), за зразком київських Золотих воріт та колишньої церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці над ними, побудованих великим князем Київським Ярославом І Мудрим у 1037. Будівництво церкви датують 1106–1108 на підставі свідчень Атанасія Кальнофойського — ієромонаха Києво-Печерської лаври, церковного, культурного діяча та письменника 17 ст. Церкву використовували ченці Троїцького Больницького монастиря. Це єдиний лаврський храм, що дійшов дотепер майже без змін, зберігши своє давньоруське ядро.
Зазнавши деяких реконструкцій за часів Петра Могили, остаточний архітектурний вигляд церкви сформувався у 1720‒1730-х. Будівлю було увінчано грушоподібною банею з маківкою та оздоблено хвилеподібними фронтонами. З північного фасаду, на місці дерев’яного притвору та дзвіниці, збудовано кам’яний притвор зі сходами, що вели в церкву. Фасади храму прикрашено властивими західноєвропейській архітектурі елементами ордерної системи, живописним та ліпним декором, який виконав скульптор Василь Стефанович у 1731.
Зовнішні розписи Троїцької надбрамної церкви неодноразово оновлювали. Одні з перших відомостей датують 1772–1776. У 1881–1883 на фасадах церкви було проведено капітальні ремонтно-відновлювальні заходи, під час яких все опорядження стін разом з ліпленням було збито до мурування. Ліпний декор відновив майстер Петро Іванов за попередніми шаблонами.
1900–1902 київський художник В. Сонін (1852; тепер РФ — 1942; тепер Україна) виконав нове живописне оформлення екстер’єру церкви.
Стінопис інтер’єрів Троїцької надбрамної церкви виконали у 1734 майстри київської малярської школи. Іконостас виготовили чернігівські сницарі І. Оветка та І. Опанасов, ікони виконано за участю лаврського іконописця Алімпія Галика (1703–1763; тепер Україна).
З 1926 церква входить до складу Всеукраїнського музейного городка (ВМГ), з 1944 — Державного історико-культурного заповідника «Києво-Печерська лавра» (тепер Національний заповідник «Києво-Печерська лавра»).
Після Другої світової війни на пам’ятці було проведено декілька циклів реставраційних робіт: 1956–1962, 1972–1977, 1979–1991 [керівник реставрації живопису І. Дорофієнко (1934–2023; Україна), художники-реставратори: А. Марампольський (1929–1999; Україна), А. Кравцов (1949–2005; Україна) та ін.]. Іконостас реставровано 1979–1982.
Характеристика
Основне композиційне ядро будівлі складає квадратний об’єм, розділений на два яруси. В нижньому по осі захід‒схід влаштовано в’їзну браму з металевими двостулковими воротами. Сама церква, що займає другий ярус, є зразком невеликого чотиристовпного храму з однією банею та трьома апсидами, прихованими в товщі східної стіни. Стіни давньоруської частини виконано у типовій для кінця 11 – початку 12 ст. техніці «opus mixtum» [змішана техніка кладки з плінфи (34х26х4,5-5 см) та валунів дикого каменю] на цем’яночному розчині. Кладку пізніших добудов виконано з червоної та жовтої цегли на вапняно-піщаному розчині. Три нави і трансепт церкви перекрито циліндричними склепіннями, вівтарні частини — конхами. Восьмигранний барабан з куполом спирається на пандативи, які підтримують підпружні арки. Всі склепіння викладені з цегли розміром 33х29х5 см, окрім надвівтарних, полегшених за рахунок суцільних рядів з овальних керамічних пустотілих голосників.
Монументальні розписи інтер’єрів виконані в техніці олійного живопису. Ідейно-художній зміст розписів, заснований на послідовності богослужінь за релігійним календарем, вбудований в декілька тематичних циклів та налічує більше ста композицій. Внутрішні стовпи, площини пандативів та підкупольного простору оздоблені карнизами, тягами з елементами декоративного ліплення з позолотою.
Іконостас храму дерев’яний, налічує п’ять ярусів, виконаний в техніці наскрізного різьблення з позолотою в стилістиці, характерній для доби зрілого бароко. Основою різьблення стало використання мотиву гілки аканта, що вказує на активне звернення до окремих напрацювань європейської традиції. Ікони вміщені в складнопрофільовані обрамлення, що різняться як розміром так і конфігурацією. Вздовж південної та західної стін храму та притвору розміщені лави-стасидії, оздоблені різьбленням та декоративним розписом в олійній техніці.
Архітектурно-декоративне оформлення фасадів (окрім південного) виконано у стилі українського бароко. Кожний фасад має індивідуальне пластичне вирішення. Фасади розчленовано пілястрами з багатим профілюванням, увінчані капітелями та завершеними рипідами у верхніх ярусах. Західний та східний фасади оздоблені монументальними розписами та декоративним ліпленням. Свій первісний вигляд, збережений до наших днів від давньоруського періоду, зберігся на південному фасаді пам’ятки. Пласкі лопатки, що розділяють фасад на три частини, завершені трьома округлими арками, які відповідають склепінчастим перекриттям інтер’єру церкви.
Монументальний живопис фасадів церкви виконаний в техніці олійного живопису з використанням золочення на ділянках німбів. Частина розписів виконана на штукатурній основі (вінцеві фронтони, верхній регістр фасадів, відкоси вікон та акротерії східного фасаду), інша — на металі, з вертикальним розміщенням на ділянках прясел та пілястр стін загальною кількістю: 11 зображень на західному фасаді та 19 — на східному.
Завершують живописний ансамбль Троїцької церкви композиції з зображенням двох Соборів преподобних Печерських Ближніх та Дальніх печер (1900‒1902; художники І. Їжакевич, В. Сонін), розміщених на укосах оборонного муру перед брамою, утворюючи невеличку парадну площу.
Значення
Церква відіграє роль важливої домінанти в силуеті Києво-Печерського монастиря, що разом з Успенським собором визначає головну вісь архітектурного простору всього ансамблю. Натепер унікальний стінопис та іконостас Троїцької надбрамної церкви — єдиний цілком збережений малярський ансамбль першої третини 18 ст., виконаний кращими представниками київської школи живопису.
Галерея
|
Додатково
Троїцька надбрамна церква зображена на відомому плані А. Кальнофойського «Тератургіма» (1638), де будівля ще зберігала свій первісний барабан та баню і була покрита по закомарах. Серед інших будівель Києво-Печерської лаври графічне зображення церкви міститься на панегіричній гравюрі І. Мигури «Теза на честь І. Мазепи» (інша назва «І. Мазепа серед своїх добрих справ»; 1705). Джерелом для створення малярського ансамблю Троїцької надбрамної церкви стали зразки графічних творів західноєвропейського мистецтва 16‒17 ст. (гравюр та лицевих листах Біблій). Деякі копії гравюр та естампів з західноєвропейських видань 17 ст., переважно німецького, французького, голландського, англійського походження — «кунштів», представлена у збережених альбомах малюнків учнів та викладачів лаврської малярні — «кужбушках», датованих 1728–1760.
Література
- Уманцев Ф.С. Троїцька надбрамна церква. Київ: Мистецтво, 1970. 216 с.
- Звід пам’яток історії та культури України. Енцикл. вид.: у 28 т. Київ: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2011. Кн. І, Ч. 3. С. 1324–1330.
- Історія українського мистецтва: у 5 т. / НАН України, І-90 ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Київ, 2011. Т. 3: Мистецтво другої половини XVI-XVIII століття. 1088 с.
- Монументальний живопис Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври: Каталог / автор-упор. Кондратюк А.Ю. Київ: Видавництво «КВІЦ», 2005. 252 с.
- Зайцева В. О. Досвід реставрації монументального живопису інтер’єрів Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври в період 1979–1991 рр. // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2020. №3. С. 104‒109.
- Зайцева В. О. Іконостас Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври. Дослідження та реставрація. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. Дрогобич : Гельветика, 2021. Вип. 43, Том 1. С. 104–110.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зайцева В. В. Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.10.2026
