Мурування

Мурува́ння — багатозначний термін.

Види мурування: а – з каменю; б – з цегли; 1 – циклопічне; 2 – з великого неотесаного каміння; 3 – з тесаного каміння неправильної форми; 4 – з забутовкою; 5 – з тесаного каміння правильної форми; 6 – мішане з каменю і цегли; 7 – рядове; 8 – слов'янське; 9 – ґотичне; 10 – голландське

Види мурування з каменю, цегли, бетону, поширені в Римській імперії: 1 – мурування типу «opus incertum»; 2 – мурування типу «opus reticulatum»; 3 – мурування типу «opus testaceum»

1) Процес спорудження конструкцій з каменів, цеглин, бетонних блоків, що укладені на будівельному розчині в заданому проєктом порядку.

2) Сукупність робіт щодо зведення стін, склепінь та інших конструкцій з каменю або цегли.

3) Конструкція, утворена каменями або цеглинами, складеними у певному порядку і зазвичай скріпленими між собою будівельним розчином. Міцність конструкції та її монолітність забезпечуються перев'язкою мурування. З найдавніших часів відомі різні типи мурування з природного каменю:

циклопічне з необтесаних, але ретельно підігнаних один до одного великих каменів (кам’яних блоків), складених звичайно без будівельного розчину;
нерегулярне з каменів неправильної форми, складених на будівельному розчині;
мурування, в якому зовнішні поверхні утворюють обтесаними каменями, а внутрішня частина заповнена уламками каменів на будівельному розчині;
мурування регулярне з обтесаних каменів;
мурування змішане — з каменю та цегли.

У муруванні з обтесаних каменів використовують гладке (квадри) або рустоване опорядження (див. Руст) лицьових поверхонь.

Мурування з глиняної цегли, спершу сирцевої (необпаленої), пізніше — з обпаленої застосовувалося з найдавніших часів у Стародавніх Єгипті та Месопотамії. У будівництві Римської імперії застосовували комбіновані види мурування з каменю, обпаленої цегли й бетону, серед них найпоширенішими були: «opus incertum»; «opus reticulatum»; «opus testaceum»; «opus mixtum»; «opus isodos». У Візантійській імперії поширилося орнаментальне фасадне мурування з каменю й цегли. У середньовічному будівництві вироблено різні типи чи системи мурування з цегли; деякі з них застосовуються дотепер (ґотична, проста ренесансна, голландська, поперечикова).

Орнаментальне фасадне мурування з каменю й цегли, поширене у Візантійській імперії
Готична система мурування
Проста ренесансна система мурування
Поперечикова система мурування

У сучасному будівництві поширене суцільне мурування стін, товщина яких визначається довжиною цеглини: завтовшки 0,5; 1; 1,5; 2; 2,5 цеглини з однорядною (ланцюговою) та багаторядною системами перев’язки.

У спорудженні малоповерхових будинків застосовують полегшені (ефективні) системи мурування:

з утеплювачем або засипкою між зовнішніми поздовжніми стінами завтовшки в 0,5 цеглини;
з повітряним прошарком та утеплювачем всередині стіни;
з утепленням суцільного мурування теплоізоляційними плитами;
цегляно-бетонне мурування із заповненням з легкого бетону;
мурування з теплоізоляційними плитами, прикріпленими на внутрішню поверхню стіни.

Література

Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 123–124.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 286–287.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 117.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Мурування // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мурування (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.02.2023