Київ: собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра
Ки́їв: собо́р Свято́ї Софі́ї та приле́глі монасти́рські буді́влі, Ки́єво-Пече́рська ла́вра (англ. Kyiv: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pechersk Lavra) — два ансамблі архітектурних пам’яток (Україна); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1990).
|
Київ: собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Місце розташування | Київ |
| Площа | 28,52 га; площа буферної зони 476,08 га. |
| Рік внесення | 1990 |
| Критерії | I, II, III, IV |
Зміст
Складники
Пам’ятка складається із двох відокремлених архітектурних ансамблів, які містяться в історичному центрі міста на високому правому березі р. Дніпра за 4 км один від одного. Це Софійський монастир і Києво-Печерська лавра із церквою Спаса на Берестові. Обидва ансамблі є провідними архітектурними домінантами, які формують силует, панорами та архітектурний образ Києва як історичного міста.
Загальна площа пам’ятки 28,52 га; площа буферної зони 476,08 га.
Історична довідка
Обидва ансамблі пам’яток культурної спадщини сформовано за середньовіччя та у ранньомодерну добу (періоди Давньої Русі та Гетьманщини).
Софійський собор є провідною пам'яткою архітектури, монументального мистецтва першої половини 11 ст. Його звели як головний християнський храм столиці Давньої Русі майстри, запрошені з Візантійської імперії, на замовлення князя Ярослава І Мудрого. У соборі збережено стародавні інтер'єри, а комплекс мозаїк і фресок 11 ст. є унікальним за цілісністю. Архітектура і монументальне мистецтво собору справили великий вплив на архітектуру і оздоблення храмів Давньої Русі. Навколо собору розташовано монастирські споруди 17–18 та 19 ст. (див. Софійський монастир у Києві). Первісно Софійський собор був відкритий для широкого огляду зусібіч, пануючи над довколишньою забудовою. Протягом 19 ст. підвищено висоту й поверховість прилеглої міської забудови, що дещо знизило композиційний вплив пам'ятки. Роботи з реставрації Софійського собору відзначено «Європейською золотою медаллю з охорони історичних пам’яток» (1987).
Києво-Печерська лавра міститься біля краю високого плато, схили якого поросли деревами. Ансамбль формували й розбудовували протягом багатьох сторіч в органічному поєднанні з унікальним природним ландшафтом. Заснований в 11 ст., монастир став визначним духовним і культурним центром, який зробив вагомий внесок у розвиток освіти, літератури, мистецтва та медицини.
Ансамбль лаври складається з наземних і підземних храмів 11–19 ст., у комплексі з печерами протяжністю понад 600 м, а також побутових і господарських споруд 17–19 ст. Сучасного вигляду ансамбль набув унаслідок розбудови 17–18 ст. у період розквіту українського бароко. Ансамбль наочно демонструє зміни стильових напрямів в архітектурі, а також процес удосконалення інженерних споруд. Цей монастир, у печерах якого поховано мощі святих, протягом сторіч був одним із найважливіших християнських паломницьких центрів у світі. Цілісність ансамблю Києво-Печерської лаври зазнала втрат під час Другої світової війни, коли Успенський собор було зруйновано. 1999–2000 його відбудовано в архітектурних формах українського бароко.
Києво-Печерську лавру оголошено історико-культурним заповідником 1926, Софійський собор — 1934. Тепер це національні заповідники, відповідно, «Києво-Печерська лавра» і «Софія Київська». Обидва у державній власності; їх підпорядковано Міністерству культури України, яке відповідає за єдине оперативне управління всією пам'яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Софійський собор і прилеглі будівлі використовують як музейний комплекс та для проведення державних заходів, Києво-Печерську лавру — як для музейних потреб, так і для релігійної діяльності, що відповідає її первісному призначенню
Обидві частини єдиної пам’ятки мали визначені буферні зони, які Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО визнав недостатніми. Тому 2005 буферну зону собору Святої Софії та прилеглих монастирських будівель розширено за рахунок включення Майдану Незалежності, а 2021 затверджено єдину буферну зону, що охоплює обидві частини пам’ятки та правобережні наддніпрянські схили (так званий монастирський ландшафт) між ними.
Відповідно до національного законодавства затверджено Плани організації територій обох заповідників, якими визначено актуальні межі та режими використання територій і зон охорони заповідників, плани заходів щодо реставрації, збереження використання пам'яток. Ці національні документи відповідають міжнародному, який називається «План консервації пам'ятки всесвітньої спадщини». Крім того, щорічні плани реставрації пам'яток, упорядження територій та інженерних мереж затверджують на загальнодержавному рівні. Керівні документи Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО вимагають наявності затвердженого єдиного Плану управління (менеджмент-плану) для обох частин пам'ятки. Таку роботу розпочато 2013, проте станом на 2024 остаточно не завершено.
2009 з ініціативи України у Попередній список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Tentative List) внесено номінацію «Київ: собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Кирилівська та Андріївська церкви, Києво-Печерська лавра» як розширення і доповнення уже наявної пам'ятки «Київ: собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра». Проте станом на 2024 відповідні державні органи України не забезпечили підготовку на належному рівні номінаційного досьє щодо розширення пам'ятки, тож перспективи її внесення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є непевними.
З огляду на російсько-українську війну, під час якої м. Київ від 2022 зазнає руйнувань внаслідок ударів російських ракет і безпілотних літальних апаратів, 25.01.2023 на 18-й позачерговій сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, попри опір делегації Російської Федерації, «Київ: собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра» внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що перебуває під загрозою (List of World Heritage in Danger).
У ніч на 15.06.2026 прицільними ударами російських безпілотних літальних апаратів завдано руйнувань і спричинено пожежі на території і пам’ятках Києво-Печерської лаври (уражено Успенський собор) та у буферній зоні пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (уражено Мистецький арсенал – пам’ятку національного значення). ICOMOS (Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць) наполагає на кваліфікацї цього як злочину проти людства, тобто найтяжчого, що не має терміну давності.
Характеристика
Софійський собор за визначенням Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — унікальна пам’ятка архітектури та монументального мистецтва першої половини 11 ст., що має найбільший збережений комплекс мозаїк і фресок того часу. Первісну архітектуру собору органічно доповнюють прибудови у стилі українського бароко. Монументальне оздоблення собору формує унікальний за концептуальним задумом ансамбль, що відображає основні богословські ідеї того часу і є видатним зразком візантійського мистецтва. Сонм християнських святих, зображений у соборі, є неперевершеним за різноманітністю серед тогочасних візантійських пам'яток. Серед настінних розписів собору — комплекс рідкісних світських фресок сходових веж, виконаних у традиціях візантійського мистецтва.
Ансамбль Києво-Печерської лаври остаточно сформувався в період бароко і є шедевром українського мистецтва. Він поєднує унікальні наземні та підземні будівлі та споруди з мальовничим ландшафтом. Основними пам'ятками є Успенський собор Києво-Печерської лаври, Всіхсвятська надбрамна церква Києво-Печерської лаври тощо. З огляду на гідрогеологічні умови, печери Києво-Печерської лаври потребують постійного моніторингу стану їх збереження та проведення профілактичних заходів. З метою забезпечення збереження найстародавнішої частини печерного комплексу — так званих Варязьких печер — розроблено проєкт програми охорони та план заходів для тих ділянок печер, які потребують профілактичних та реабілітаційних (див. Реабілітація) заходів.
Значення
Комплекс «Київ: собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра» внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 527. Згідно із рішенням Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО пам’ятка відповідає 4-м критеріям:
- Шедевр людського творчого генія як за архітектурною концепцією, так і за оздобленням.
- Результат культурної взаємодії Давньої Русі, Візантійської імперії та Західної Європи. Архітектура і монументальний живопис відображають зміни візантійських архітектурних і художніх традицій, які під впливом місцевого бачення набули нового змісту; це проявилося також у створенні традиції підземної православної культової архітектури Києво-Печерської лаври. Успенський собор був прикладом для будівництва подібних церков у регіоні Східної Європи протягом 12–15 ст.;
- Виняткове свідчення багатовікових візантійських культурних традицій сусідніх країн загалом і Давньої Русі зокрема. Протягом сторіч обидва монастирі мали великий духовний вплив у Східній Європі.
- Софійський собор є унікальною спорудою, що репрезентує у своїй архітектурі та оздобленні інтер'єру особливості старовинної традиції. Будівництво собору започаткувало Київську архітектурну школу, яка вплинула на культову архітектуру та монументальне мистецтво спершу Давньої Русі, а потім і Східної Європи.
Галерея
Дзвіниця, трапезна і собор Святої Софії 
Собор Святої Софії та його архітектурне оточення 
Трапезна, дзвіниця та собор Святої Софії 
Трапезна та собор Святої Софії 
Будинок митрополита навпроти собору Святої Софії 
Києво-Печерська лавра: панорама з боку р. Дніпра 
Архітектурний ансамбль Верхньої лаври 
Вулиця Верхньої лаври, що веде від Всіхсвятської надбрамної церкви до Успенського собору 
Архітектурний ансамбль Нижньої лаври 
Архітектурний ансамбль Дальніх печер 
Церква Спаса на Берестові
поряд з Києво-Печерською лаврою
Джерело
- Kyiv: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pechersk Lavra // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/527
Література
- Сіткарьова О. В. Формування архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври XVII–XX ст. : у 4 ч. Київ : Фенікс, 2006–2010.
- Бруснікіна Г., Кочубинська Т. Церква Спаса на Берестовому. Київ : Пугачов О. В., 2007. 155 с.
- Історико-містобудівні дослідження Києва / За ред. В. В. Вечерського. Київ : Фенікс, 2011. 454 с.
- Вечерський В. Охорона культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні // Вступ до музеєзнавства і пам’яткознавства / За наук. ред. О. М. Гончарової, С. Ж. Пустовалова. Київ : Ліра-К, 2019. С. 287–298.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Київ: собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Київ: собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра (дата звернення: 23.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.08.2024
Оновлено: 09.10.2024
