Вівтар Зевса в Пергамі
Вівта́р Зе́вса в Перга́мі, Пергамський вівтар (грец. Βωμός της Περγάμου) — антична грецька культова споруда із м. Пергама (тепер м. Бергама, провінція Ізмір, Туреччина); визначна архітектурна й мистецька пам’ятка (тепер у м. Берліні, Німеччина).
Містився на нижній природній терасі біля підніжжя акрополя античного (див. Античність) грецького міста Пергама, столиці Пергамського царства. Тепер на первісному місці розташування збережено тільки музеєфіковані (див. Музеєфікація) фундаменти та стереобат споруди.
Зміст
Історична довідка
Відкритий вівтар на честь Зевса Сотера (Рятівника) й Афіни Нікефори (та, що приносить перемогу) розпочав будувати пергамський цар Євмен ІІ Сотер (221 до н. е. — 159 до н. е., тепер Туреччина) на честь своєї воєнної перемоги 166 до н. е. над галатами (одне з племен кельтів), а завершив 160 до н. е. його наступник і брат Аттал ІІ Філадельф (220 до н. е. — 138 до н. е.; тепер Туреччина). У спорудженні вівтаря і виконанні скульптурного декору брали участь майстри із міст Пергама й Афін, о. Родоса під керівництвом, ймовірно, художника Фіромаха з Афін (3 ст. до н. е.; тепер Греція). Свою сакральну функцію вівтар згодом утратив з огляду на домінування у регіоні християнства. У 7 ст. зазнав руйнувань унаслідок видобування з нього будівельних матеріалів для зведення неподалік оборонних споруд. Після 716 мешканці покинули місто; у 12 ст. його відновлено; у 13 ст. захоплено турками. 1625 із Османської імперії до Англії вивезено 2 горельєфні (див. Горельєф) панелі з Пергамського вівтаря.
Відкриття і відновлення
Пергамський вівтар відшукав, розкопав, дослідив і зберіг інженер К. В. Гуманн (1839; тепер Німеччина — 1896; тепер Туреччина), котрий уперше відвідав Пергам 1864. Археологічні розкопки пам’ятки виконано 1878–1886. З дозволу султана Османської імперії Абдул-Гаміда ІІ віднайдені фрагменти споруди 1886 перевезено до м. Берліна. Група італійських реставраторів із розрізнених фрагментів склала частини скульптурних композицій двох великих фризів і реконструювала загальну архітектурну композицію споруди. Для експонування пам’ятки на Музейному острові у м. Берліні 1897–1899 збудовано і 1901 відкрито спеціальну музейну споруду, яка виявилася невідповідною за технічними параметрами, тож її знесено 1909 і розпочато будівництво значно більшої нової, названої Пергамон-музеєм. Після завершення 1930 тут виставлено головний експонат — відтворений із фрагментів головний фасад Пергамського вівтаря.
Під час Другої світової війни пам’ятку було демонтовано й переміщено у спеціальні сховища у м. Берліні. 1948 Червона армія вивезла демонтовану пам’ятку до м. Ленінграда (тепер м. Санкт-Петербург) як воєнний трофей. Там фрагменти зберігали не в музейних фондових приміщеннях, а у стайнях. 1958 СРСР повернув їх до м. Берліна як свій «подарунок» Німецькій Демократичній Республіці. Від 1959 Пергамський вівтар відкрито для публіки. 1994–1996 виконано реставрацію, але окремі роботи тривали до 2004, коли пам’ятку повністю відкрито для відвідування й огляду. 1998 та 2001 міністр культури Туреччини марно вимагав повернути пам’ятку до Туреччини. Ігнорування цієї вимоги Німеччиною базовано на тому, що дозвіл на вивезення 1886 перегляду не підлягає, бо його офіційно надано легітимною владою країни. 2014 Пергамон-музей закрито на реставрацію, яку мають завершити 2027.
Характеристика
Ідеологічний сенс Пергамського вівтаря полягає у легітимації влади династії Євмена ІІ Сотера та уславленні його воєнних перемог у художніх алегоріях. Тепер художній зміст великого горельєфного фризу вівтаря трактують як символічне зображення боротьби упорядкованості проти хаосу (див. Порядок і хаос).
Прямокутна у плані споруда розмірами 35,64×33,40 м заввишки до 25 м стояла на чотириступінчастому стереобаті; високий монументальний подіум складався з цоколя, горельєфного скульптурного фризу, що зображував гігантомахію, і карниза. У подіум з боку головного західного фасаду врізано парадні одномаршеві сходи завширшки 20 м, що вели на горішній майданчик, оточений стіною і однією чи двома (за версіями різних дослідників) колонадами іонічного ордера (внутрішньою, з подвійними колонами, і зовнішньою). Посеред майданчика — призматичний жертовник. Внутрішні стіни прикрашав скульптурний фриз, що зображував сюжети міфу про Телефа — сина Геракла, легендарного засновника м. Пергама (так званий Телефський або малий фриз, збережено частково). Фриз подіума мав загальну довжину 120 м за висоти 2,3 м. Усі скульптури виконано з білого мармуру в реалістичній манері.
В експозиції Пергамон-музею збережено з різною мірою повноти такі основні скульптурні композиції та окремі зображення цього фризу:
- на східному фасаді — бої Гекати проти Клітія і Артеміди проти Отона, Лето, Аполлон і Ефіальт, Деметра, Гера, чотири вітри, Геракл, боротьба Зевса з велетнем Порфиріоном, бій Афіни і Ніки проти Алкіонея, вихід Геї з-під землі, Арес, який іде на війну;
- на південному фасаді — Рея (Кібела) верхи на леві, Гефест та інші боги проти велетнів, Еос, Аполлон, Тея, Селена, Ефір з велетнями, Феміда і Уран, Фібі й Астерія;
- на західному фасаді і вздовж сходів — боротьба Тритона і Амфітріти, Нерей, Океан і Доріс, Діоніс, Сатири та Сімела, фрагменти постатей німф і велетнів.
- на північному фасаді — Афродіта і Діана, Кастор і Поллукс, божество з деревом і крилата богиня, ерінії, мойри, велетні, леви, Цето і Посейдон.
Значення
Пергамський вівтар — одна з найвідоміших споруд у світі, найбільший за масштабом шедевр античного грецького мистецтва доби еллінізму. Його унікальність полягає не тільки у розвиненому скульптурному декорі, а й у поєднанні двох різних архітектурних типів споруд, поширених у Давній Греції — периптера і перистиля.
Додатково
В Апокаліпсисі (Об’явленні Івана Богослова) згадано «престол (або трон) Сатани в Пергамі». Одні дослідники ототожнюють його з вівтарем Зевса, інші — зі святилищем Асклепія чи ще якимось язичницьким храмом, яких у м. Пергамі було декілька. Тепер прихильники конспірологічних теорій стверджують, що мавзолей Леніна у м. Москві збудовано як новий «престол Сатани», тобто за взірцем вівтаря Зевса в Пергамі, що не відповідає дійсності (див. О. Щусєв).
Література
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього звіту. Київ : Наукова думка, 2006. С. 363–364.
- Prignitz S. Der Pergamonaltar und die pergamenische Gelehrtenschule. Berlin : Willmuth Arenhövel, 2008. 86 p.
- Haselberger L. Der Pergamonaltar und der Architekt Hermogenes: Schatten, Raum und Wahrnehmung. Berlin : Reimer, 2020. 320 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вівтар Зевса в Пергамі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вівтар Зевса в Пергамі (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.01.2025
