Гефест

Бог Вулкан (Гефест). Статуя роботи Торвальдсена, 1838
Кузня Гефеста. Художник Джорджо Вазарі, 1564
Вулкан, що виковує блискавки Юпітеру. Художник Рубенс, 1636

Гефе́ст (грец. Ἥφαιστος) — у давньогрецькій міфології — бог вогню, ковальства, ливарства і металообробки, покровитель ремесел і винаходів.

Характеристика

Син Зевса і Гери (за ін. версією — самої лише Гери, народжений у помсті Зевсу). За міфами, малого Гефеста — кволого, жалюгідного і кульгавого — Гера вважала негідним сонму богів і скинула з Олімпу. Той упав у море, де був урятований морськими богинями Фетідою та Евріномою. До повноліття жив під їхньою опікою і займався улюбленою справою — ковальством. У подяку за порятунок Гефест виготовив богиням дивовижні прикраси та чимало інших корисних речей. Побачивши майстерні вироби сина, Гера забрала його на Олімп, опікувалася улаштуванням його шлюбу. За Гомером, дружиною Гефеста стала Афродіта, а за Гесіодомхарита Аглая, що тлумачать як алегорію сполучення краси й потворності. Пізніше Гефест переносить свою кузню і майстерню з Олімпу до вулканічних гір: греки вірили, що кузнею бога став вулкан Етна (за ін. версією — вулканічний о. Лемнос).

Уявлявся як бородатий чоловік, негарний зовні, невисокий, кульгавий чи кривоногий, натомість міцної статури, сильний і вправний у ковальстві. Єдиний ремісник серед богів-олімпійців, зайнятий важкою фізичною працею; повелитель вогню як стихії руйнування і творення. Гефесту приписане будівництво всіх палаців і тронів Олімпу, виготовлення головної зброї громовержця Зевса — блискавок-перунів та його щита – егіди, дивовижного щита-моделі всесвіту для Ахіллеса, сонячної колісниці Геліоса, крилатого шолому та сандалів Гермеса, чарівного поясу Афродіти, луку і стріл Ероса, зброї Енея тощо. За наказом Зевса Гефест приковує до скелі Прометея; розбиває череп Зевса, щоб з його голови могла народитися Афіна.

Йому приписують також винахід перших автоматонів у вигляді двох золотих рабинь, що вміли ходити, розмовляти, були «наповнені розумом» й навчені «знанням справ»; самохідних триніжок на колесах, які розвозили страви, прислуговуючи Олімпійським богам на бенкетах; а також золотих і срібних левів і собак для палацу Алкіноя, здатних нападати на загарбників. З виробами Гефеста пов’язують давні анімістичні уявлення греків про певну одушевленість зображень, статуй.

Культ Гефеста

Класичний образ Гефеста — майстерний коваль у кузні з помічниками (нерідко — циклопами). Традиційні символи — молот, ковадла, ковальські щипці, сокира, ін. ремісничий інструмент. Маленькі зображення Гефеста часто поміщали біля вогнищ і камінів.

Культ Гефеста був занесений на материкову частину Греції з островів Егейського моря разом із мистецтвом обробки металів. Був тісно пов’язаний з культом богині Афіни (обоє навчили людей ремеслам), ці божества мали спільні храми і свята. На їхню честь у листопаді відзначали всенародне свято — халкеї — свято ремісників, переважно ковалів і мідників. Щочотири рокі відбувалися й особливі свята зі смолоскиповою ходою — гефестії.

До наших часів зберігся храм Гефеста (Гефестейон) на західному боці Афінської агори (5 ст. до н. е.). На честь бога було названо низку полісів: Гефестій на о. Лемнос, Гефестополь і Гефестіон на о. Самос тощо.

У Стародавньому Римі Гефеста ототожнювали з Вулканом.

У літературі та мистецтві

Гефесту присвячено гімн Гомера та орфічні гімни. В останніх Гефест — деяка космічна сила, сяйво, вогонь, сонячне і місячне світло, охоронець міст і племен, але водночас — стихія руйнування, демон, що знищує і зжирає все існуюче; втілення злету творчості й пекельних стихій. Персонаж трагедії Есхіла «Прикутий Прометей», сатирової драми Ахея з Еретрії, комедії Епіхарма. Опис підземної кузні Гефеста міститься в «Енеїді» Вергілія.

Міфологічні сюжети за участю Гефеста часто зображувалися на античному посуді, фресках (зокрема, збереглися фрески з Помпей, 1 ст.). Гефест у кузні, зайнятий ремісничою справою, — популярний сюжет у живописі 16–18 ст. (Джуліо Романо, Вазарі, Веласкес, Рубенс, Ван Дейк та ін.).

Додатково

  • За переказами, Гефест постав захисником Гери перед Зевсом, коли той покарав дружину за підбурення богів до бунту. Розлючений Зевс вдруге скинув Гефеста на землю, через що він впав на о. Лемнос, покалічивши обидві ноги. В інших міфах — Гефест прагне помститися матері за давній злочин і виковує для неї золотий трон зі схованими кайданами, які ніхто не міг розімкнути. Лише зусиллями Діоніса сп’янілого Гефеста доправили на Олімп, щоб звільнити богиню. Сцена повернення бога на Олімп стала популярним зображенням на керамічному посуді з Аттики, Корінфу, Етрурії; а сама процесія — частиною ритуалів діонісійських свят.
  • На честь бога названа мала планета (2212) Гефест, відкрита 1978. Його ім’я надано і білку (гефестин), задіяному у метаболізмі заліза й міді в людському організмі.

Література

  1. Пригодій С. М. Генеалогія давньогрецьких міфів. Київ : Віпол, 1997. 117 с.
  2. Грейвс Р. Мифы Древней Греции / Пер. с англ. Москва : Иностранка, 2014. 830 с.
  3. Кун М. А. Міфи Стародавньої Греції / Пер. з рос. 3-тє вид. Київ : Національний книжковий проект, 2011. 217 с.
  4. The Book of Greek & Roman Folktales, Legends, & Myths / Ed. by W. Hansen. Princeton : Princeton University Press, 2017. 584 p.
  5. Morford M., Lenardon R., Sham M. Classical Mythology. New York : Oxford University Press, 2018. 792 р.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Гефест // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гефест (дата звернення: 19.06.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.09.2020

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності