Берлінський музейний острів

Берлі́нський музе́йний о́стрів (нім. Museumsinsel) — культурний комплекс, до складу якого входять 5 музеїв (Старий музей, Новий музей, Стара національна галерея, Музей Боде, Пергамський музей) з об’єднання Державних музеїв Берліну (нім. Staatlichen Museen zu Berlin); обʼєкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1999) як приклад унікального архітектурного ансамблю, що ілюструє значний період розвитку музейного дизайну.

Історична довідка

16 ст. — початок формування кунсткамери брандербургських курфюрстів, яка містила предмети з усіх галузей науки та мистецтва. Для її поповнення на початку 19 ст. король Фрідріх Вільгельм ІІІ дав завдання німецьким вченим і дипломатам купувати різні приватні зібрання. Королівську колекцію поповнювали через придбання, подарунки, заповіти, внаслідок фінансування археологічних досліджень у різних країнах.

Ідея спорудження публічного музею в Берліні для демонстрації найвизначніших предметів королівського зібрання за систематичним принципом належить мистецтвознавцю та археологу Алоїзу Хірту (1759–1837; тепер Німеччина). Цю ініціативу підтримав король Фрідріх Вільгельм ІІ. 1810 король Фрідріх Вільгельм ІІІ видав указ про створення публічного музею.

1823 на базі кунсткамери засновано Королівський музей Берліну. Будівництво комплексу тривало понад століття — першу споруду Старого музею добудували 1830, а останню будівлю Пергамського музею — 1930.

З 1870 острів відомий як Музейний.

1918 королівське зібрання отримало назву Державні музеї Берліну.

Під час Другої світової війни ансамбль постраждав (руйнування сягнули 70 %), утрат зазнали збірки музеїв. Після закінчення війни колекції було поділено (див. Берлінський мур), споруди Музейного острова перебували в радянській зоні. Музеї були об’єднані відповідно до договору (01.01.1992). 1999 розпочато реконструкцію та розбудову ансамблю.

Характеристика

Музейні будівлі

До комплексу Музейного острова Берліну входять 5 музейних установ:

Старий музей (нім. Altes Museum; до 1845 — Королівський музей) став першим публічним музеєм Прусії. Проект споруди представив 1822 архітектор і художник Карл Фрідріх Шинкель. 1825–1830 тривало будівництво. Приміщення Старого музею призначалася для колекцій пруських королів, тут розміщувалася картинна галерея, граверний кабінет, мюнцкабінет, антична скульптура та Антикварій. 1904–1966 в Старому музеї була збірка античного мистецтва. Станом на 2021 в музеї представлено частину Берлінського античного зібрання: мистецтво етрусків, Давньої Греції та Риму, а також частину колекції монет.

Новий музей (нім. Neues Museum) — проект репрезентував 1841 архітектор Фрідріх Август Штюлер (1800–1865; тепер Німеччина). 1843–1855 тривало будівництво. У музеї перебували колекції єгипетських і національних старожитностей, гіпсових зліпків, етнографічних предметів. У роки Другої світової війни споруду було зруйновано, частину предметів вивезено до СРСР (наприклад, знахідки з Трої). Будинок відбудовано на початку 21 ст. 2009 до нього переміщено Музей доісторичного часу та ранньої історії, Єгипетський музей та зібрання папірусів. Загальна площа 8000 м2, де виставлено близько 9000 експонатів.

Стара національна галерея (нім. Alte Nationalgalerie) — зібрання творів європейських художників 19 ст., художня галерея. Проект будівлі розробив Фрідріх Август Штюлер. 1867 розпочалося будівництво під керівництвом архітектора Йоганна Генріха Штрака (1805–1880; тепер Німеччина). Відкрито для відвідувачів 1876, після ремонту — 2001.

У колекції Старої національної галереї роботи художників 19 ст. різних стилів (класицизму, романтизму, реалізму, імпресіонізму, модернізму тощо). Зокрема, фрески назареян, полотна художників Каспара Давида Фрідріха, Карла Фрідріха Шинкеля, Адольфа фон Менцеля, Клода Моне, Едуарда Мане, Поля Сезанна, Огюста Ренуара, Огюста Родена та ін.

Музей Боде (нім. Bode-Museum; попередні назви — Музей кайзера Фрідріха, Музей на Купферграбені) відкрито 1904. Сучасну назву отримав 1956 на честь колекціонера та мистецтвознавця Вільгельма фон Боде (1845–1929; тепер Німеччина), автора концепції музею та першого директора.

1871 виникла ідея створення нового музею на базі зібрання скульптури та живопису кунсткамери брандербургських курфюрстів. 1897–1904 тривало будівництво під керівництвом архітектора Ернста фон Іне (1848–1917; тепер Німеччина). У першій експозиції 1904 виділявся «Кабінет Тьєполо». Із середини 1940-х у споруді розміщено колекції Єгипетського музею та збірку папірусів, Музей доісторичного часу та ранньої історії, картинну галерею, зібрання скульптур та мюнцкабінет. 2006 відкрито сучасну експозиція музею з колекціями візантійського мистецтва та середньовічної скульптури, збіркою монет, 150 творами нідерландських, італійських, німецьких художників із Берлінської картинної галереї.

Пергамський музей (нім. Pergamonmuseum). Першу споруду спроектував архітектор Фріц Вольф (1847–1921; тепер Німеччина). 1897–1899 тривало будівництво. Музей розпочав роботу 1901, але приміщення не відповідало зібранню. 1907 новий проект представив архітектор Альфред Мессель (1853–1909; тепер Німеччина), будівництво тривало 1910–1930 під керівництвом архітектора Людвіга Гофманна (1852–1932; тепер Німеччина). Першим експонатом музею, який дав йому назву, став вівтар 2 ст. до н. е., знайдений у Пергамі (сучасне турецьке місто Бергама). Після Другої світової війни вівтар та інші експонати вивезли до СРСР (повернуто 1958). Окремі предмети зберігають у Ермітажі та Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна (усі — Російська Федерація). Пергамський музей містить колекцію мистецтва Близького Сходу, Давньої Греції та Риму, ісламу. Серед основних експонатів — брама Іштар, Вівтар Зевса в Пергамі, Мілетські ворота. На 2021 капітальну реконструкцію споруди не завершено.

Колеція

У п’яти музейний спорудах ансамблю розміщено дев’ять колекцій, в історичних назвах деяких із них є слово «музей»: Музей доісторичного часу та ранньої історії, Музей Близького Сходу, Єгипетський музей, Музей візантійського мистецтва, Музей ісламського мистецтва. Протягом 19 — на початку 21 ст. колекції постійно переміщували між установами.

На 2021 структура зібрання Музейного острова Берліну така:

  • Монетний кабінет, мюнцкабінет (нім. Münzkabinett) налічує близько 500 тис. одиниць монет 7 ст. до н.е. — 21 ст., медалей, паперових грошей, історичних печаток, штампів та матриць, копій, зразки обмінних еквівалентів аборигенів тощо. Це зібрання, одне з найстаріших та найповніших у Європі, було започатковане в 16 ст. З 1830 експонати представлено в Старому музеї. 1868 виділено в самостійний музей, після будівництва споруди музею кайзера Фрідріха перебувало там. Найбільшу частину колекції складають античні монети. Збірку експонують у Музеї Боде (з 2006), Старому музеї (з 2011), Пергамському музеї (з 2009) та в античній експозиції Музею доісторичного часу та ранньої історії (Новий музей, з 2009).
  • Берлінське античне зібрання (нім. Antikensammlung Berlin) почали формувати ще в 17 ст. 1656 курфюрст Фрідріх Вільгельм І захопив колекцію польських королів у Варшаві; 1671 придбано збірки колекціонера Герріта Рейнста (1599–1658; Нідерланди), 1698 — Джованні П’єтро Беллорі (1613–1696, Італія). Протягом 18–19 ст. експозицію поповнювали через купівлю, успадкування та завдяки розкопкам в Мілеті, Олімпії, Пергамі, Самосі тощо. В античному зібранні є зразки архітектурних композицій, скульптури, ювелірних виробів, вази, написи, мозаїки та ін. Колекцію Берлінського античного зібрання експонують у Старому музеї (з 2010) та спеціально побудованому для великих архітектурних композицій Пергамському музеї (монументальне мистецтво). Окремі предмети з 2009 також виставлено в Новому музеї.
  • Музей доісторичного часу та ранньої історії (нім. Museum für Vor- und Frühgeschichte) виокремлено 1830 з художнього кабінету брандербургських курфюрстів із назвою «Музею національних старожитностей». Представлено предмети кам’яної, мідної, бронзової доби, раннього залізного віку, епохи Великого переселення народів, раннього середньовіччя. Найвідомішими є знахідки Генріха Шлімана з Трої. Експонують у Новому музеї з 2009.
  • Музей візантійського мистецтва та колекція скульптур (нім. Skulpturensammlung und Museum für Byzantinische Kunst) були об’єднані 2000, розміщені в Музеї Боде (з 2005).
  • Збірка скульптур (нім. Skulpturensammlung) є однією з найбільших колекцій старовинної скульптури в Німеччині, має твори від Середньовіччя до 18 ст. з Нідерландів, Іспанії, Італії, Німеччини, Франції. Походить із кунсткамери брандербургських курфюрстів. 1883 Вільгельм фон Боде заснував відділ скульптури (з 1904 в Музеї кайзера Фрідріха). Серед найвідоміших експонатів роботи скульпторів Дезідеріо де Сеттіньяно (1430–1464; тепер Італія), Донателло, Франческо Лаурана (1430–1502), твори в стилі німецької готики та класицизму Тільмен Ріменшнейдер (1460–1531; тепер Німеччина), серія скульптур лицарів Тридцятилітньої війни тощо. Німецька скульптура епохи Відродження та бароко представлена статуетками з алебастру та слонової кістки.
  • Єгипетський музей та зібрання папірусів (нім. Ägyptisches Museum und Papyrussammlung) сформовано 1828 як єгипетський відділ, в основі — колекція купця з Трієста Джузеппе Пассалаква (1797–1865; тепер Італія), який був першим керівником відділу. Колекцію поповнено матеріалами розкопок 1842–1845 під керівництвом археолога Карла Ріхарда Лепсіуса (1810–1884; тепер Німеччина) та розкопок початку 20 ст. Найвідомішим експонатом був бюст цариці Нефертіті, що потрапив до музею 1920 (з 2009 у Новому музеї).
  • Національну галерею Берліну (нім. Nationalgalerie) створено 1861 на основі збірки банкіра Йоахіма Генріха Вагенера (1782–1861; Німеччина), яку успадкував кайзер Вільгельм І. Частину колекції було втрачено під час кампанії нацистів 1937 проти «культурного більшовизму» та «дегеративного єврейського мистецтва». Сучасне зібрання містить твори образотворчого мистецтва 19–21 ст., які експонують у різних музеях Берліну.
  • Музей Близького Сходу (нім. Vorderasiatisches Museum) утворено 1899 як відділ мистецтва Передньої Азії. Сформовано завдяки розкопкам міст Ассирії, Вавилону, Шумеру та ін., які проводило Німецьке східне товариство протягом 1899–1917. Спочатку експозицію розмістили в Музеї Боде, з 1930 — у спеціально спроектованій споруді Пергамського музею.
  • Музей ісламського мистецтва (нім. Museum für Islamische Kunst) містить пам’ятки 7–19 ст. з території від Іспанії до Індії. Колекцію було виокремлено 1904; з 1930 увійшла до Музею Боде. Під час Другої світової війни частину предметів було втрачено. 1992 колекції виділено в Музей ісламського мистецтва. Містить твори всіх жанрів декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва ісламу: керамічні вироби, килими, різьблення по дереву та кістці, архітектурний декор, ювелірні вироби, книги тощо. З 2000 експонують у Пергамському музеї.
  • Окремі колекції королівської збірки (етнологічна, азійського та європейського мистецтва та ін.) перебувають в інших державних музеях Берліну.

Значення

Станом на 2021 Музейний острів Берліну, поряд із Лувром та Британським музеєм, є найважливішим музейним комплексом Європи, колекції якого ілюструють історію, культуру, мистецтво від найдавніших часів і до сучасності.

Додатково

У 19 ст. Берлін завдяки зібранням Музейного острова отримав назву «Афіни на Шпреї». Щороку установи Музейного острова відвідують близько 2,5–3 млн туристів (2019, оцінка).

Після об’єднання музеїв та колекцій (1992) проведено низку конкурсів для реконструкції споруд комплексу. 1999 затверджено Генеральний план подальшої розбудови Музейного острова в Берліні (Masterplan Museumsinsel Berlin). На 2021 реконструкції та будівництва не завершено. Реалізація Генерального плану перетворить Музейний острів у Берліні на найбільший у світі комплекс колекцій предметів історії, мистецтва, культури та побуту.

Література

  1. Грицкевич В. П. История музейного дела до конца XVIII века. 2-е изд., испр. и доп. Санкт-Петербург : Санкт-Петербургский государственный институт культуры и искусств, 2004. 408 с.
  2. Основы музееведения. Москва : Едиториал УРСС, 2005. 502 с.
  3. Маркина Л. Г., Муравлева Е. Н., Муравлева Н. В. Культура Германии. Москва : АСТ, 2006. 1182 с.
  4. Юренева Т. Ю. Музееведение. 3-е изд., испр. и доп. Москва : Академический проект, 2006. 558 с.
  5. Грицкевич В. П. История музейного дела конца XVIII — начала ХХ вв. 2-еизд., испр. и доп. Санкт-Петербург : Санкт-Петербургский государственный институт культуры и искусств, 2007. 336 с.
  6. Грицкевич В. П. История музейного дела в новейший период (1918–2000). Санкт-Петербург : Санкт-Петербургский государственный институт культуры и искусств, 2009. 151 с.
  7. Майстровская М. Т. Музей как объект культуры. Искусство экспозиционного ансамбля. Москва : Прогресс-Традиция, 2016. 678 с.
  8. Museumsinsel (Museum Island), Berlin // UNESCO. URL: http://whc.unesco.org/en/list/896

Staatliche Museen zu Berlin (офіційни сайт). URL: https://www.smb.museum/museen-einrichtungen/alles-auf-einen-blick/

Автор ВУЕ

С. І. Іванисько

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Іванисько С. І. Берлінський музейний острів // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берлінський музейний острів (дата звернення: 18.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
05.10.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ