Арес

Копія 4-го ст. до н. е. твору Скопаса Молодшого в музеї Палаццо Альтемпс у м. Римі (Італія)

А́рес (Арей, Еніалій; грец. Ἄρης) — у давньогрецькій міфології — бог кривавої, підступної, жорстокої війни. Один із 12-ти богів-олімпійців (див. Олімпійські боги).

Характеристика

Аресові приписані лють, мстивість, підступність, вміння розпалити війну. Геродот указував на фракійське походження культу Ареса, називав його одним із головних фракійських божеств. На думку міфографів, греки не сприймали риси грубої інстинктивності, властиві образу Ареса, що відбилося у нелюбові до нього з боку ін. богів (за винятком Ериди, Афродіти й Аїда).

Вважається єдиним спільним сином бога-громівника Зевса й богині-покровительки шлюбу Гери. Та навіть Зевс називав сина найненависнішим з усіх богів і ніколи не ставав на його бік у суперечках. За поемою «Фасти» Овідія, Арес з’явився на світ унаслідок чудесного зачаття: Гера народила хлопчика, отримавши від німфи Хлориди чарівну квітку з Оленських полів.

Ще малого Ареса полонили бунтівні близнюки Алоади — От і Ефіальт. За міфом, 30 місяців скутий ланцюгами Арес мучився в полоні у мідній в’язниці. Його, знесиленого, викрав Гермес. Після визволення Гера віддала Ареса в науку до фалічного божества Пріапа (див. Фалічні культи), який навчив юного бога мистецтву танцю, згодом — військовій справі.

Арес часто згадується як коханець Афродіти (рідше — її чоловік). Їхні діти: Ерос (Ерот, кохання), Антерос (ненависть), Гармонія (злагода), Фобос (страх), Деймос (жах). В «Одіссеї» Гомера та «Метаморфозах» Овідія описано любовний трикутник Ареса, Афродіти та Гефеста. Останній, дізнавшись від Геліоса про стосунки дружини з Аресом, улаштував пастку: спіймав коханців у невидиму бронзову сітку й виставив на поталу всім богам. Відпустив лише після поруки Посейдона, що Арес заплатить Гефесту викуп. Негативна конотація образу Ареса простежується й у мотиві непорядності: бог порушив слово й не заплатив обіцяне.

З Аресом міфи пов’язують і підступне вбивство Адоніса — нового коханця Афродіти. Він уникає відкритого двобою, а перетворюється на вепра й розриває суперника.

Опосередковано Арес дотичний і до початку Троянської війни: задля втіхи перетворився на могутнього бика, що легко здобув перемогу над улюбленим биком царевича Трої Паріса. Ланцюг подальших подій призвів до війни ахейців проти Трої. Арес насолоджується битвами, зрідка стає на чийсь бік, але у цій війні допомагає троянцям. На прохання бога світла Аполлона перетворився на фракійця Акаманта і збуджував хоробрість воїнів, допомагав царевичу Гектору, намагався вгамувати Діомеда (одного з основних полководців ахейців).

На противагу лютому й несамовитому Аресу греки більше шанували богиню справедливої війни, покровительку військового мистецтва й мудрості Афіну Палладу. Домінантність культу Паллади виражена її перевагою в бою — богиня сама могла поранити чи уразити Ареса (зокрема й подесятирила силу і направила руку Діомеда, який поцілив у бога списом). Неодноразово ранить Ареса ще один земний герой — Зевсів син Геракл.

Вважається покровителем амазонок, батько першої з них — Лісіппи. Амазонки присвятили богу війни пагорб (на якому розбили табір і складали жертви Аресові, коли прибули до Афін на битву з Тесеєм). На цьому ж Аресовому пагорбі, за міфами, відбувся суд олімпійських богів за позовом Посейдона. Назва пагорбу — Ареопаг — стала епонімом суду в Афінах із представників найбільш знаних родів. Окрім амазонок, інші діти Ареса теж мали норовливий і жорстокий характер (що засвідчує архаїчну природу образу бога). Так, фракійський цар бістонів Діомед годував своїх кобилиць людським м’ясом; аргонавт Мелеагр убив жахливого калідонського вепра; володар беотійського племені Флегій підпалив храм Аполлона в м. Дельфах, Еномай, володар Піси в Еліді, у перегонах колісниць вбивав списом переможених.

Хтонічну природу Ареса простежують і в його зв’язку з герпетологічними образами. Так, за «Метаморфозами» Овідія, разом з Еринією він породив величезного дракона. Цього дракона убива Кадм — міфічний засновник Беотії і Фів. За порадою Афіни герой вирвав отруйні зуби дракона й засіяв ними поле. З посівів народились воїни — помічники в будівництві фіванської фортеці Кадмеї. Після 8-річної спокути за перемогу над драконом Зевс дозволив Кадму одружитися з Аресовою донькою Гармонією; згодом обоє перетворилися на змій. Аналогічний мотив засівання поля зубами Аресового дракона містить і міф про аргонавтів. У священному гаю Ареса в Колхіді вогнедишний дракон стеріг золоте руно.

Як бог війни, Арес мав тісний зв’язок зі смертю: за поемами «Іліада» Гомера і «Героїні» Овідія, він звільнив із кайданів бога смерті Танатоса, відновивши у такий спосіб світовий порядок.

Значення

Арес уособлює чоловічу силу, готовність до дій і наполегливість. Зображується як сильний енергійний чоловік, інколи з бородою, у блискучих мідних обладунках зі зброєю: у шоломі, з великим щитом, мечем чи списом. Їздить на золотій колісниці, запряженій квадригою кровожерливих коней. Атрибути: спис, смолоскип, собаки, шуліка. Під час бою надихає воїнів: несамовито гасає поміж бійцями, за ним — сини Деймос і Фобос, поряд — богиня розбрату Ерида й богиня несамовитих баталій Еніо, а також крилаті жіночі духи смерті — кери. Відповідник у римській міфології — Марс, вшанований як батько Ромула і Рема — засновників Рима, та захисник людей загалом.

Культ Ареса був не надто поширеним у Греції. Найбільше бога війни шанували у Спарті (там знаходилася його статуя), у містах Фіви та Афіни на його честь були збудовані храми.

Поклоніння Аресу властиве й скіфській культурі.

Арес у мистецтві

У грецькому мистецтві з усіх олімпійських богів Арес представлений найменше. Найкращою зі збережених пам’яток із зображенням Ареса вважається скульптура Скопаса Молодшого, знайдена в м. Римі. Найвідоміші статуї «Арес Боргезе» та «Арес Лудовізи» (римські копії). Частіше до теми Ареса зверталися римські митці, які зображували його у військових обладунках.

У помпейських фресках використано сюжет «Арес і Афродіта». Емблеми Ареса карбували на римських монетах.

В епоху Відродження під впливом Овідія були створені полотна Боттічеллі, Тінторетто, Веронезе, Рубенса, Пуссена та ін. Їхні сюжети здебільшого присвячені коханню Ареса й Афродіти.

Література

  1. Міфи давньої Греції. Київ : Веселка, 1980. 265 с.
  2. Гловацька К. Міфи давньої Греції. Київ : Веселка, 1991. 265 с.
  3. Кун М. Легенди і міфи стародавньої Греції / Пер. з рос. О. М. Іванченко. Київ : Мистецтво, 1996. 472 с.
  4. War and Violence in Ancient Greece / Ed. by H. van Wees. Swansea : Classical Press of Wales, 2009. 389 p.
  5. The Book of Greek & Roman Folktales, Legends, & Myths / Ed. by W. Hansen. Princeton : Princeton University Press, 2017. 584 p.

Автор ВУЕ

О. В. Наумовська


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Арес // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арес (дата звернення: 25.07.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.06.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ