Сан-Вітале, церква в Равенні

Церква Сан-Вітале в Равенні

Сан-Віта́ле, це́рква в Раве́нні (італ. Basilica di San Vitale) — католицький храм, архітектурна пам’ятка, складник пам'ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Равенни ранньохристиянські пам'ятки», внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 1996 за № 788, область Емілія-Романья, Італія.

Поздовжній розріз і план
Церква Сан-Вітале в Равенні
Аналітична схема з розрізом: 1 — проходи; 2 — напівциркульні колонади; 3 — галереї; 4 — пілони; 5 — горішні вікна; 6 — каплиця
Інтер’єр

Міститься в історичному центрі міста неподалік Національного музею Равенни і є архітектурним акцентом у забудові. Під час будівництва була оточена іншими спорудами, які не збережено; цим пояснюється розташування нартекса під кутом до поздовжньої осі пам’ятки.

Церква Сан-Вітале в Равенні ВУЕ.jpg

Історична довідка

Будівництво розпочато 527 за єпископа Еклезіуса (друга половина 5 ст. — 532; тепер Італія), коли м. Равенна була столицею Остґотського королівства. Раніше на цьому місці стояла хрещата у плані невелика споруда, ймовірно — мартирій ранньохристиянського мученика святого Віталія Медіоланського (3 ст., тепер Італія), замученого тут. З його постаттю пов’язано посвячення нового храму, спорудженого коштом купця Юліана Аргентарія (6 ст.; тепер Італія). Будівництво завершено 547 за єпископа Максиміана (498; тепер Хорватія — 556, тепер Італія) після того, як м. Равенну 540 завоювала Візантійська імперія, перетворивши на адміністративний центр свого екзархату в Італії. Ця обставина суттєво вплинула на мозаїчне оздоблення інтер’єру, виконане 546–547. Храм освячено 19.04.548. Ймовірним прототипом його об’ємно-просторового вирішення слугувала церква Святих Сергія і Вакха у м. Константинополі (тепер м. Стамбул), початок спорудження якої 527 бачили ініціатори будівництва равенської церкви під час свого візиту до столиці Візантійської імперії.

Від 10 ст. — церква ордену бенедиктинців. У 13 ст. з півдня прибудовано дзвіницю. Дерев’яні перекриття над бічними галереями замінили мурованими склепіннями; для сприйняття їхнього розпору ззовні прибудовано контрфорси. У 16 ст. унаслідок підняття рівня ґрунтових вод підлогу підвищено на 80 см і до 1562 виконано інші роботи з часткової реконструкції церкви. Дзвіницю зруйновано землетрусом 1688, відбудовано 1696–1698. 1778–1782 купол і площини в його основі, які не мали декору, розмальовано фресками у стилі бароко.

Характеристика

Споруда є восьмигранною ротондальною базилікою. У центрі вісім пілонів несуть купол діаметром 16 м. Його муровано з керамічних пустотілих циліндричних посудин — винахідливе інженерне вирішення, яке дозволило суттєво полегшити конструкції і зменшити їхню масивність. Центральний об’єм оточують понижені двоярусні галереї. Зі сходу прилягає пресбітерій з апсидою. Між усіма парами пілонів (крім східної) влаштовано вигнуті у плані по циркульній кривій двоярусні аркади. Це разом із великими арковими вікнами, влаштованими в зовнішніх стінах у три яруси, забезпечує добру освітленість пишно оздобленого інтер’єру. Фасади цегляні, нетиньковані (див. Тиньк), розчленовані тільки плоскими лопатками, без декору. Інтер’єр прикрашено набірною мозаїчною підлогою. Колони аркад мають різьблені капітелі візантійського типу з пульванами (проміжними елементами між капітеллю і аркою). Згідно з візантійською традицією стіни у нижній частині обличковано різнобарвним мармуром, а в горішніх частинах стіни, арки, склепіння (крім купола) прикрашено мозаїками. Особливу історико-культурну цінність мають дві мозаїчні багатофігурні композиції на бічних стінах пресбітерія, що зображують імператора Юстиніана І Великого з почтом та його дружину імператрицю Феодору (500; тепер Кіпр — 548; тепер Туреччина) з почтом. Вони містять портретні зображення також інших історичних осіб, зокрема єпископа Максиміана і полководця Велізарія (500; тепер Болгарія — 565; тепер Туреччина), котрий відвоював м. Равенну з частиною Італії для Юстиніана І Великого. Інші мозаїки зображують сюжети, характерні для ранньохристиянського (див. Раннє християнство) образотворчого мистецтва.

Значення

Церква Сан-Вітале в Равенні є найвизначнішою пам’яткою візантійських архітектури й мистецтва поза межами м. Константинополя (тепер м. Стамбул). Її ансамбль мозаїк в інтер’єрі є унікальним у світовому масштабі.

Галерея

Література

  1. Bovini G. San Vitale di Ravenna. Milano : Silvana, 1957. 32 p.
  2. Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 82.
  3. Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 70–74.
  4. Pasi S. Ravenna, San Vitale. Il corteo di Giustiniano e Teodora. Modena : Franco Cosimo Panini, 2006. 84 p.
  5. Dresken-Weiland J. Mosaici di Ravenna. Regensburg : Jaca Book, 2024. 320 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Сан-Вітале, церква в Равенні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сан-Вітале, церква в Равенні (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
24.10.2024


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶