Екзархат

Екзарха́т (від екзарх) — багатозначний термін.

1) У Візантійський імперії — військово-адміністративна одиниця за межами метрополії, крупна провінція на чолі з екзархом, який уособлював державну владу, мав широкі військові та цивільні повноваження. У кін. 6‒7 ст. — намісництва (Равеннський екзархат, Екзархат Африки), створені на землях, відвойованих у варварів, під юрисдикцією намісника імператора.

2) У східному християнстві (православ’ї та католицизмі східного обряду) — церковно-адміністративна екстериторіальна одиниця, створена для опіки над вірянами, шо мешкають віддалено від центральної кафедри, патріархату (за кордоном, у місцях розселення діаспори) або в умовах особливих обставин. Має відносну самостійність в управлінні. Очолює єпископ (екзарх), підпорядкований главі Церкви. Екзархати поділяють на:

• апостольські (утворені Папою Римським, наприклад, Апостольський екзархат для українців-католиків візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, створений 1959 спершу для вірян у Німеччині, з 1983 — також Норвегії, Швеції, Данії, з 2006 — прилучено Фінляндію; осідок у м. Мюнхені);
• патріарші (екзархів призначає патріарх, наприклад, Український екзархат Російської православної церкви, існував у 1921‒1990, від 27.10.1990 набув, згідно зі Статутом РПЦ, «прав широкої автономії» та назву Українська православна церква);
• архієпископські (екзархів призначає верховний архієпископ, наприклад, Одеський екзархат Української греко-католицької церкви, охоплює Одеську, Миколаївську, Херсонську та Кіровоградську області, осідок у м. Одесі).

Об’єднує одну або кілька єпархій. Міра автономії / залежності екзархату від помісної церкви не має чіткого канонічного визначення, а тому на практиці особливості управління екзархатом, повноваження екзарха можуть істотно варіювати.

У Римо-католицькій церкві аналогом є Апостольський вікаріат.