Мон-Сен-Мішель і його затока
|
Мон-Сен-Мішель і його затока | |
|---|---|
| Країна | Франція |
| Місце розташування | Нормандія (регіон) |
| Площа | 6 589 га |
| Рік внесення | 1979 |
| Критерії | (i), (iii), (vi) |
Мон-Сен-Міше́ль і його́ зато́ка (фр. Mont-Saint-Michel et sa baie) — середньовічне бенедиктинське абатство і монастирське поселення 11–16 ст. на однойменному острові (регіон Нормандія, Франція); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (від 1979).
Зміст
Розташування. Складники
Міститься на гранітній скелі, заввишки понад 80 м посеред східних прибережних піщаних мілин протоки Ла-Манш. Тут висота припливів найвища у Європі й сягає 9‒15,9 м, що зумовлює динамічні зміни ландшафту, в якому Мон-Сен-Мішель — архітектурна домінанта. Місце розташування — у Нормандії, на межі з Бретанню. Пам’яткою є абатство з соборним храмом Архангела Михаїла та прилеглими спорудами, зокрема оборонними, будинки монастирського поселення навколо підніжжя скелі, оборонні мури з баштами, бастеями й бастіонами, що захищали поселення з боку моря, та морська акваторія затоки навколо.
Площа території пам’ятки 6 589 га, площа буферної зони 191 858 га.
Історична довідка
Первісно гранітну гору оточували ліси. На її вершині жерці кельтів виконували релігійні обряди, тому урочище отримало найменування Гори мертвих, а від 8 ст. — Святої, або Священної гори. У ранньому середньовіччі морські течії розмили берег і гора перетворилася на острів біля узбережжя. Християнське святилище, присвячене архангелу Михаїлу, заснував на горі 708 місцевий єпископ, котрий привіз сюди реліквії з Італії та оселив перших 12 ченців (див. Чернецтво). Герцог Нормандії Річард І (933‒996; тепер Франція) 966 перетворив поселення на бенедиктинське (див. Бенедиктинці) абатство, розбудова якого тривала у 11‒16 ст. Збережено окремі споруди та їхні частини в романському стилі. Але тільки зодчі епохи Готики, найраціональніше використавши обмежений простір, створили високі мури, стрімкі монументальні споруди, вишукані вежі й шпилі та сформували силует ансамблю. Північна частина споруд, де над основою 12 ст. зведено 1204 лицарську залу, заслужила назву «Merveille» (Диво) за елегантність архітектурного вирішення.
Географічно розташоване на межі державних інтересів двох королівств — Англії і Франції, абатство протягом 11‒15 ст. неодноразово ставало осередком воєнних дій, підримуючи то одну країну, то іншу, зокрема й упродовж Столітньої війни. З огляду на військову небезпеку абатство й поселення при ньому мали потужні гранітно-цегляні оборонні споруди оригінальної конструкції: у горішньому ярусі обороннні мури з контрфорсами були водночас і підпірними стінами, утримуючи тераси, на яких містилися різні споруди. Ці оборонно-підпірні мури неодноразово обвалювалися, проте їх щоразу відбудовували.
Романську тринавову з трансептом і хором базиліку почали будувати 1023. Попередній дороманський храм при цьому було збережено як підземну церкву. Під трансептом влаштовано 2 каплиці. Із заходу до базиліки 1184 прибудовано 2 симетричні вежі, які знищила пожежа 1776. Романський хор розібрано 1421, можливо як наслідок спорудження 1417 поряд великої цистерни для води. Замість старого хору 1448‒1521 збудовано пізньоготичний хор з деамбулаторієм і вінцем капел. У середньовіччі в абатстві функціонував скрипторій, настільки важливий, що за Мон-Сен-Мішель закріпилося найменування «Книжкове місто», тож вплив його на інтелектуальне життя тогочасної Європи безсумнівний.
Монастир скасовано 1789 під час Французької революції 1789‒1799 і його споруди перетворено на в'язницю (діяла до 1863). Увесь ансамбль забудови внесено до списку історичних пам'яток Франції 1862 і він є державною власністю. Будівництво під'їзної дамби 1877‒1879 покращило транспортну комунікацію, але призвело до втрати острівного характеру пам'ятки. Реставрація, виконана від 1872 протягом останньої чверті 19 ст., повернула основним спорудам високі мистецькі якості, частково втрачені раніше (зокрема, завдяки будівництву раніше втраченого шпиля вежі над середохрестям абатської базиліки Архангела Михаїла 1897). Від 1969 сюди повернулася нечисленна чернеча громада, яка забезпечує богослужіння. Після 1979 держава доручила управління абатством Центру національних пам'яток, підпорядкованому Міністерству культури. Від 2006 створено Об'єднаний синдикат затоки Мон-Сен-Мішель для узгодженого адміністрування пам'яткою. На 2026 це повноваження Конференції затоки — органу, яку очолюють: префект регіону Нормандія та голови регіонів Нормандія і Бретань. Після завершення масштабних робіт, виконання яких забезпечила держава 2015, морський острівний характер Мон-Сен-Мішель відновлено: замість дамби влаштовано пішохідний міст, що дозволило ще й урегулювати надмірний туристичний потік. Крім того, гідротехнічні споруди (гребля Куеннон) забезпечують періодичне скидання води задля змивання берегових осадів. Це дозволяє уникати замулення затоки. Межі території пам'ятки значно розширено 2007, 2018. Буферна зона, визначена 2018, включає майже 130 комун. Основою для цього послужили наукові дослідження ландшафту в межах видимості пам'ятки. Ця документація є складником містобудівної документації регіону (територіальної схеми).
Характеристика
Незважаючи на бурхливу історію та неодноразові руйнування, абатство і поселення при ньому зберегли цілісність і автентичність. Їх підтримували, реставрували, оновлювали у 17‒20 ст. Зв'язок між горою, її забудовою та широким простором навколишнього ландшафту затоки є незмінним упродовж сторіч. Практичні та естетичні рішення, закарбовані в камені монастирських та оборонних споруд, невіддільні від природного середовища.
З огляду на природні умови місцевості забудова острова концентрична, багатоярусна. Унизу зовнішній периметр формують оборонні мури з брамами, залишками середньовічних башт, артилерійськими бастеями й бастіонами епохи Відродження (16 ст.). Вулиці, забудовані малоповерховими мурованими будинками, спіралеподібно піднімаюсься знизу до входу в абатство, оточене високими прямовисними стінами. Воно має споруди, розміщені компактно у 3 яруси. Нижній ярус включає приміщення для обслуговування паломників, зокрема для роздавання милостині, та каплицю. Наступний, розміщений вище ярус містить велику Лицарську залу, яку в середньовіччі використовували як скрипторій, де ченці переписували книги, та залу для поважних гостей. Горішній ярус формують велика монастирська церква, зведена безпосередньо на вершечку скелі. Вона має 4 підземні крипти. Її вежу над середохрестям завершує пластичний шпиль із позолоченою статуєю Архангела Михаїла з мечем (встановлено 1897). До цього ж ярусу належить і Диво — триповерховий готичний комплекс споруд, що утримує схил на північ від храму. Тут стоїть масивний корпус рефекторія (трапезної). Горішній прямокутний у плані клуатр оточений аркадно-колонними галереями із 220 гранітними колонами. Звідти відкриваються морські краєвиди. Він призначений для усамітнених молитов ченців. При цьому найстародавнішу частину сучасного абатства, невелику дороманську двонавову церкву Нотр-Дам-су-тер (у перекладі з французької мови — підземна церква Діви Марії) з граніту й цегли, датують 10 ст. Архітектурні форми романського стилю добре збережено у середній наві базиліки та групі монастирських споруд, розташованих у шаховому порядку: це капеланство, або галерея Аквілона — крита галерея ченців, склепіння якої, побудоване після 1103, є одним із найдавніших прикладів ребристого склепіння. Серед багатьох пізніших доповнень — вишукані ярусні аркбутани пізньоготичного хору абатського собору Архангела Михаїла.
Значення
Абатство є пам'яткою, що свідчить про християнське минуле, де монастирську присутність забезпечувала невелика чернеча громада. Тепер його щорічно відвідують понад 3 млн осіб, з огляду на непересічне історико-культурне значення. Поселення та навколишній ландшафт занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 80 за критеріями (i), (iii), (vi). Його цінність Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегально сформулював так:
К р и т е р і й (i): Завдяки унікальному поєднанню природного ландшафту та архітектури, Мон-Сен-Мішель має виняткову естетичну цінність.
К р и т е р і й (iii): Мон-Сен-Мішель — це неперевершений ансамбль, як завдяки співіснуванню абатства та його укріпленого поселення в тісних межах невеликого острова, так і завдяки оригінальності розташування споруд, що формують його незабутній силует.
К р и т е р і й (vi): Мон-Сен-Мішель є одним із найважливіших місць середньовічної християнської цивілізації.
|
Додатково
На протилежному березі Ла-Манша в Англії в Корнуоллі є зменшена копія Мон-Сен-Мішель — гора Святого Михаїла на півострові з інкастельованим (пристосованим до оборони) пріоратом (малим монастирем), заснованим 1044 і від 1135 підпорядкованим бенедиктинському абатству Мон-Сен-Мішель. Збережений комплекс споруд пріорату датовано 14‒19 ст.
Джерело
- UNESCO World Heritage Centre: Mont-Saint-Michel et sa baie URL: https://whc.unesco.org/en/list/80.
Література
- Bazin G. Le Mont Saint-Michel. Histoire et archéologie de l’origine à nos jours. New York : Hacker Art Books, 1978. 392 p.
- Schober U. Kirchen und Kloster in Europa. Koln : DuMont monte Verlag, 2002. P. 154‒159.
- Schütz. B. Klöster : Kulturerbe Europas. München : Hirmer Verlag, 2004. 492 s.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 121.
- World Heritage Sites: A Complete Guide to 1073 UNESCO World Heritage Sites. Buffalo; Richmond Hill : Firefly Books, 2018. 980 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Мон-Сен-Мішель і його затока // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мон-Сен-Мішель і його затока (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.08.2026
