Акваторія

Аквато́рія (від лат. аqua — вода, territorium — територія) — ділянка водної поверхні, обмежена природними, штучними або умовними кордонами. Розрізняють природні (океани, моря, затоки, бухти, озера) і штучні (порти, водосховища, канали) акваторії. Найбільші за акваторією: океан — Тихий (площа 178,6 млн км2, тобто майже 50 % площі Світового океану); море — Філіппінське (5,7 млн км2); озеро — Каспійське море (376 тис. км2, при позначці 28 м); прісне озеро — Верхнє в Північній Америці (82,4 тис. км2); водосховище — Вікторія (76 тис. км2 разом з оз. Вікторія). Всі акваторії відрізняються істотною неоднорідністю просторового розподілу в межах основних характеристик — морфологічних, морфометричних, гідрологічних, гідрохімічних, біологічних (наприклад, у водосховищах значення багатьох показників різняться в 10–100 разів). Акваторії також поділяються за призначенням окремих їх частин (наприклад, до складу акваторії порту входять водні підходи до нього, рейд і внутрішня гавань або басейни, в межах яких розміщені причальні споруди і відбуваються розвантаження / вантаження судів). Акваторії портів служать для стоянки судів (портова акваторія); будівництва та ремонту суден (заводська акваторія); зльоту і посадки гідролітаків; випробування військової техніки (водний полігон, мінний полігон); проведення гонок спортивних суден та ін.

Література

  1. Акватория // Горная энциклопедия. Москва, 1984.

Автор ВУЕ