Затока (водойма)

Зато́ка — частина океану, моря чи озера, що вдається в сушу й вільно обмінюється водою з основною водоймою.

Мексиканська затока Атлантичного океану
Водозбірний басейн Гудзонової затоки, Атлантичний океан
Гвінейська затока Атлантичного океану біля берегів екваторіальної Африки
Перська затока Індійського океану

Види

Затоки поділяють за площею акваторії, глибиною, будовою і походженням берегів, солоністю тощо.

Залежно від походження їх називають власними термінами:

  • невеликі затоки морів і озер — бухти;
  • вузькі, глибокі акваторії льодовикового або тектонічного походження, що глибоко врізаються в сушу, — естуарії та фіорди;
  • мілководні затоки уздовж піщаних берегів, що виникли в результаті дії хвиль і морських течій, а також завдяки коливанням рівня Світового океану, — лагуни та лимани.

Морськими затоками можуть бути затоплені кратери вулканів і круглі лагуни атолів.

Гідрологічний та гідрохімічний режими

Гідрологічний та гідрохімічний режими затоки подібні до режиму основної водойми. Інколи місцеві кліматичні особливості та вплив материкового стоку можуть надавати гідрологічним та гідрохімічним характеристикам водної маси затоки специфічних рис:

Найбільші затоки

Найбільшими затоками Світового океану є: Гвінейська затока, Гудзонова затока, Мексиканська затока, затока Святого Лаврентія (Атлантичний океан); Аденська затока, Бенгальська затока, Велика Австралійська затока, Карпентарія (Індійський океан); Аляска, Сіамська затока (Тихий океан).

Деякі затоки мають особливі риси:

У межах України на Чорному морі — понад 20 заток (зокрема Ягорлицька затока, Тендрівська затока, Каркінітська затока, Каламітська затока, Одеська затока); на Азовському морі — близько 10 (Обитічна затока, Арабатська затока, Бердянська затока та інші).

Література

  1. Жильцов С. С, Зонн И. С., Гриневецкий С. Р. Черноморская энциклопедия / Ред. А. Н. Косарев А. Г. Костяной. Москва : Международные отношения, 2006. 660 с.
  2. Jacinto G. S., Azanza R. V., Velasquez I. B. et al. Manila Bay: Environmental Challenges and Opportunities // The Environment in Asia Pacific Harbours / Ed. by E. Wolanski. Berlin : Springer, 2006. P. 309–328.
  3. Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 255 с.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Затока (водойма) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Затока (водойма) (дата звернення: 27.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
05.07.2021



Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ