Козелецький Георгіївський монастир
Козе́лецький Гео́ргіївський монасти́р, Данівський Свято-Георгіївський монастир — комплекс пам’яток архітектури національного та місцевого значення, Чернігівська область, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Монастир міститься на невеликому підвищенні правого берега р. Остер (лівий доплив р. Десни) між селищем Козельцем і с. Данівкою (від останнього топоніма походить друге поширене найменування монастиря). Завдяки вишуканому силуету собору комплекс домінує в ландшафті річкової долини.
Історична довідка
Засновано чоловічий монастир 1654 згідно з універсалом гетьмана Б. З. Хмельницького. Спершу всі споруди були дерев’яними. 1708 сюди з Почаївського монастиря (див. Почаївська Свято-Успенська лавра) перебралися ченці на чолі з ігуменом. Монастиреві сприяв гетьман І. Скоропадський, котрий надав йому 1713 грамоту на володіння млином. Контракт із майстром на будівництво мурованого монастирського собору Святого Георгія укладено 04.04.1741. У документі зазначено вимогу збудувати храм за зразком плану та фасаду спорудженого 1722–1732 Вознесенського собору Флорівського монастиря в Києві. Російська імператриця Єлизавета Петрівна пожертвувала 2000 рублів на будівництво, проте воно тривало надто довго і 1754 собор ще стояв без даху. 1756 він потерпів від пожежі. Кошти на добудову храму й улаштування іконостасу надав полковник Київського козацького полку Ю. Ф. Дараган (дата народження невідома — 1760; тепер Україна), чия садиба містилася неподалік (див. Садиба Дараганів у Покорщині). 1770 після завершення оздоблювальних робіт собор освятили, про що свідчив напис на західному порталі (не збережено). 1811 зведено Троїцьку теплу церкву з трапезною, 1854 надбудовано другий поверх. Після 1917 монастир став жіночим. 1934 радянська влада закрила обитель, а 1937 влаштувала на території інтернат для інвалідів. Комплекс монастирських споруд зазнав руйнувань під час Другої світової війни. 1952 та в 1970-х виконано консерваційні роботи. Діяльність монастиря як жіночого Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом відновлено 1995. 1995–2004 виконано основні реставраційні роботи.
Характеристика
До складу монастирського комплексу входять муровані споруди Георгіївського собору 1741–1770, корпусу з Троїцькою теплою церквою і трапезною 1811, корпусів братських келій 1832 та 1873. Територію оточує мур із брамами 1811. На північний захід від собору була дзвіниця вишуканих барокових форм (не збережено).
Георгіївський собор міститься в центрі двору на підвищенні. Він хрестовокупольний, триапсидний, трибанний, із трьома низенькими прямокутними в плані притворами перед входами. Це рідкісний тип церковної споруди Лівобережної України, бо його композиція відтворює муровані хрестовокупольні храми Давньої Русі. Чотири пілони ділять внутрішній простір на три поздовжні нави, з них середня втричі ширша за бічні. Три бані поставлено на підпружних арках над середньою навою в ряд уздовж осі захід-схід, як це робили під час спорудження українських традиційних дерев’яних триверхих церков. Собор має розвинені хори, сходи на які влаштовано в товщі південної стіни. Зовні споруда виглядає монолітною: стіни, увінчані великим карнизом, членовані масивними пілястрами і прорізані великими вікнами, які облямовані профільованими наличниками. На гладіні побілених стін ефектно сприймалося витончене барокове декоративне ліплення, яке застосовано локально: воно прикрашало портали та підбанники, містило рослинні мотиви, алегоричні фігури, військову арматуру, герби тощо, виконані в техніці барельєфу. Цей декор значною мірою втрачено протягом другої половини 20 ст. В інтер’єрі декор і розписи не збережено.
Корпус із Троїцькою теплою церквою і трапезною зведено на південь від собору паралельно йому. Він прямокутний у плані, двоповерховий. Первісно був одноповерхим і містив Троїцьку теплу церкву, трапезну палату, кухню й пекарню. Приміщення були дуже тісними, тому 1854 з ініціативи ігумена Феодосія за проєктом чернігівського губернського архітектора М. С. Щитинського (1816; тепер Україна — дата й місце смерті невідомі) надбудовано другий поверх. Там розмістилися нова Троїцька тепла церква й покої настоятеля, а в нижньому поверсі залишилися трапезна палата і келії. Північний і південний фасади корпусу мають по два ризаліти. Зі сходу виступає напівкругла апсида церкви, увінчана глухим сферичним куполом із маківкою. Із західного боку є циліндрична вежа, увінчана таким самим куполом. Це надає симетрії будівлі, асиметричній за своєю функціональною структурою. Декор лаконічний, у стилістиці класицизму: прямокутні вікна без наличників, фасади членує на два поверхи горизонтальна тяга, завершено стіни невеликим карнизом. Ризаліти та осі симетрії поздовжніх фасадів акцентовані трикутними фронтонами.
Братський корпус замикає з заходу монастирський двір. Він прямокутний у плані, дуже видовжений, двоповерховий під чотирисхилим дахом.
Мур 3 м заввишки, який огороджує територію монастиря, членовано широкими пілястрами, завершено карнизом під двосхилим дашком. Добре збереглася класицистична брама, у якої арка проїзду фланкована двома пілястрами тосканського ордера з антаблементом і трикутним фронтоном.
Значення
Козелецький Георгіївський монастир — унікальний комплекс пам’яток, де органічно поєднано риси української архітектури двох стильових епох: бароко й класицизму. Як пам’ятка архітектури національного значення собор має охоронний № 848. Інші монастирські споруди є пам’ятками архітектури місцевого значення.
Додатково
Георгіївський собор поєднує дві усталені у вітчизняній архітектурі композиційні схеми церковної споруди: хрестовокупольну та тридільну триверху. В Україні збереглося тільки три зразки храмів такого типу: собор Флорівського монастиря в Києві, Святодухівський собор у Ромнах та Спасо-Преображенська церква в Ніжині.
Література
- Историко-статистическое описание Черниговской епархии : в 7 кн. Чернигов : Губернская типография, 1872. Кн. 3. С. 237–266.
- Яблонский Д. Порталы в украинской архитектуре. Киев : Академия архитектуры УССР, 1955. 142 с.
- Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков. Москва : Стройиздат, 1967. 234 с.
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 103–106.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Козелецький Георгіївський монастир // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Козелецький Георгіївський монастир (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.11.2021
