Богота

Богота. Герб

Богота. Прапор

Богота́ (ісп. Bogotá) — місто, столиця Колумбії.

Богота (Bogotá)
Країна	Колумбія
Засновано	1538
Чисельність населення (тис.осіб)	7 181
Територія (кв.км.)	378
Уродженці	Сантос, Хуан Мануель Кальдерон

Богота. Архітектурний ансамбль митрополичого кафедрального собору Непороочного зачаття Діви Марії і Святого Петра на площі С.Болівара

Богота. Архітектурне середовище історичного центру міста

Файл:Av. Jiménez carrera 7.JPG

Богота. Споруди різних історичних епох і стилів в історичному центрі міста: палац Святого Франциска, хмарочос Авіанка, церква Святого Франциска, будівля Банку республіки

Файл:Bogotá, Santa Fe, 2023-06 CN-02.jpg

Богота. Сучасна забудова

Географічне положення

Місто розташоване в центральній частині країни, в улоговині на західних схилах Східних Кордильєр, на висоті в середньому 2 630‒2 640 м над рівнем моря (найвище розташований мегаполіс у світі). Територія — 378 км², разом із агломерацією — 1 636 км².

Історична довідка

Місцевість заселена з доісторичних часів. Найдавніші археологічні знахідки поблизу сучасної м. Боготи (залишки знарядь, виявлені на пам’ятках археологічних Ель-Абра і Аугазуке) датують сер. 13 тис. до н. е. Перші ознаки землеробства і тваринництва серед населення регіону відносять до 4 тис. до н. е., а сталий перехід до сільського господарства — сер. 1 тис. до н. е. Перші постійні поселення на території міста з’явилися у 2–3 ст. н. е.

У 9 ст. до району сучасної м. Боготи мігрували племена муїска (див. Чібча). Племена, що оселилися в околицях міста, асимілювали попереднє населення. Вони увійшли до протодержавного утворення, відомого як конфедерація Муїска (проіснувало до приходу європейців у 16 ст.).

Іспанське поселення на місці сучасної м. Боготи заснували 06.08.1538 конкістадори (див. Конкіста) під проводом Гонсало Хіменеса де Кесади (1500; тепер Іспанія — 1579; тепер Колумбія).

Назва міста походить від назви поселення Баката (мовою чібча bac — зовні, ca — огорожений і tá — сільськогосподарське поле). Іспанські конкістадори дали місту назву Нуестра Сеньйора де ла Есперанса (ісп. Nuestra Señora de la Esperanza — Богоматір Надії). Однак 27.07.1540, під час офіційного заснування та через петицію про статус міста (дарований королем Іспанії Карлом I — імператором Священної Римської імперії Карлом V)), було обрано назву Санта-Фе-де-Богота (ісп. Santa Fe de Bogotá).

Після створення Королівської аудієнсії та канцелярії (1549) у Санта-Фе-де-Боготі місто стало столицею новоутвореного Королівства Нова Гранада на чолі з президентом аудієнсії Санта-Фе (назва «королівство» позначала не статус володіння, а фіксувала факт його найменування на честь королівства Гранада на півдні Іспанії як частини іспанського королівського домену). Від 1561 — центр дієцезії Католицької церкви (1564 набула статусу архідієцезії).

Від 1564 м. Богота — центр капітанії Королівство Нова Гранада у складі віцекоролівства Перу.

Від 1717 — столиця окремого віцекоролівства Нова Гранада (з перервою 1739 через короткочасне повторне приєднання до віцекоролівства Перу). У 1810 і 1811 місто двічі виходило з-під влади Іспанії внаслідок повстань місцевого населення у межах повстанського руху під проводом С. Болівара. 1819 м. Боготу остаточно звільнено від іспанців.

Після визволення — столиця Великої Колумбії; з 1831 — республіки Нова Гранада; з 1863 — Сполучених Штатів Колумбії; від 1886 — Колумбії.

Від часу заснування місто було не лише адміністративним, а й культурним і релігійним центром Колумбії. 1580 домініканці заснували в м. Санта-Фе-де-Богота перший заклад вищої освіти — колегіум Св. Томи Аквінського (тепер Університет Святого Томи). 1604 у місті засновано єзуїтський колегіум (тепер Вищий колегіум Св. Варфоломія). 1653 — Вищий колегіум Розарію Діви Марії (також відомий як Університет Розарію) — комплекс із вищої та середньої школи (розділені на окремі заклади 2008). У 1777 засновано першу публічну книгозбірню — Королівську публічну бібліотеку (після низки реорганізацій — Національна бібліотека Колумбії). Усі згадані заклади безперервно діють дотепер.

Епідемії хвороб, занесених європейцями, зокрема тифу і кору наприкінці 17 ст., а також поширення прокази, зумовили заснування перших лікарень і лепрозорію. Попри численні епідемії та майже повне руйнування міста внаслідок землетрусів 1714 і 1785, його населення поступово зростало — від близько 3 тис. на поч. 17 ст. до 20 тис. на помежів’ї 18–19 ст. На межі 19–20 ст. населення міста сягнуло 100 тис.

Після проголошення незалежності тривав розвиток м. Боготи як столиці, розбудова міської інфраструктури, закладів освіти і культури, медичних установ тощо. 1823 засновано перший музей міста (один із перших у Новому світі) — Національний музей Колумбії. 1846 розпочало роботу Філармонічне товариство, 1867 — Колумбійський національний університет (перший світський університет у країні). 1864 засновано Товариство медичних і природничих наук (тепер Академія медичних наук), 1902 — Колумбійська академія історичних наук.

Від 1865 у місті почав працювати телеграф, 1889 — залізниця та постійна електростанція.

Від кінця 19 ст. м. Богота — центр революційного руху країни. Зростання популярності лівих рухів було пов’язано з розвитком промисловості (зокрема видобувної) і транспорту. Водночас місто перетворилося на фінансовий центр загальнолатиноамериканського значення (з 1928 в м. Боготі діє біржа фондова).

Під час 9-ї Панамериканської конференції (1948, Богота) був убитий колумбійський політичний діяч Х. Е. Гайтан (1898‒1948), автор законопроєкту про націоналізацію нафтових родовищ, які експлуатували американські монополії. Убивство спричинило збройне повстання, що перекинулося в інші райони країни. Унаслідок вуличних боїв центр міста був зруйнований і спалений, загинуло близько 2 000 осіб. Повстання отримало назву «Боготасо» (ісп. Bogotazo).

У 2-й пол. 20 ст. Богота стала центром гострих політичних конфліктів (протистояння уряду з опозиційними силами та наркокартелями). До середини 1990-х колумбійську столицю вважали найнебезпечнішою столицею світу через високий рівень злочинності (так, за 1993 у районах міста сталися 4 352 вбивства), розвинутий наркобізнес, корупцію та бідність.

Поряд із тим від сер. 20 ст. м. Богота ставала одним із культурних і освітніх центрів Латинської Америки. У 1940-х і 1950-х тут засновано кілька великих приватних і державних університетів, частина з яких орієнувалася на залучення студентів із сусідніх країн. Наприкінці 1947 започатковано проєкт перепланування міського центру під керівництвом Ле Корбюзьє, що тривав у 1950-х. Засновано Музей сучасного мистецтва Боготи (1953, відкрито для відвідування 1963), від 1958 діяла нова публічна бібліотека — імені Луїса Анхеля Аранго.

Сучасну (скорочену) назву міста та статус столичного округу закріпила Конституція 1991. Завдяки інноваційній діяльності обраних мерів, столиця з 1994 зазнала важливих змін: розвинено транспортну систему «Трансміленіо» (ісп. TransMilenio), створено пішохідний та громадський простір, збудовано мережу публічних книгозбірень, запроваджено соціальні програми (зокрема з освіти для населення з низьким рівнем доходу), численні культурні заходи тощо.

Законодавчим актом Конгресу Республіки Колумбія від 22.07.2020 створено столичний регіон Богота-Кундинамарка.

Населення

Загальна кількість населення — 7,181 млн осіб (2018, статистика, Національний адміністративний статистичний департамент Колумбії), у межах міської агломерації — бл. 11,508 млн (2023, оцінка), густота — бл. 4,3 тис. осіб/км².

Склад населення за етнічними групами (2018, перепис): метиси (98,8 %, переважно індіансько-європейського походження), представники корінних народів — кімбая, каліна, чібча та ін. (0,3 %), афроколумбійці (0,9 %). За віковими групами: до 14 років — 18,6 , 15–59 років — 68,2 %, 59 і старші — 13,2 %.

За релігійними групами (2018, перепис): католики (80,9 %), протестанти (9,9 %), різні течії євангельських християн (4,1 %), інші (2,1 %).

За статевими групами: жінки 3,747 млн (52,2 %), чоловіки 3,433 млн (47,8 %).

Населення зменшується (за переписом 2008 становило 8 550 млн).

Клімат

Клімат вологий помірний. Через велику висоту Богота має також гірський клімат. Теплові коливання упродовж року незначні: середня температура найтеплішого місяця (травень) становить +15 ºС, найхолоднішого (січень) — бл. +14 ºС.

Через розташування поблизу екватора є чотири основні сезони: два дощових і два сухих: опади рясні у березні — травні та з жовтня по листопад, тоді як найсухіші періоди припадають на січень — лютий і червень — серпень. Середньорічна кількість опадів — 833 мм (найбільше у жовтні — 89,6 мм, листопаді — 87,2 мм).

За рік у середньому буває 220 туманних днів.

Господарство

Богота — важливий промисловий, економічний, фінансовий і торговельний центр країни. У 2022 ВВП Боготи становив 26,7 % (95 млрд дол. США) від загального ВВП Колумбії; ВВП на душу населення в столичному регіоні — 12 117 дол. США (що значно перевищує відповідний ВВП країни — 6 800 дол. США).Тут діють підприємства машинобудування, харчової (переробка сільськогосподарської сировини, цукрової тростини, рису, овочів та фруктів), текстильної, взуттєвої, електротехнічної, поліграфічної, хімічної тощо промисловості. Розвинутий сектор будівництва, торгівлі, послуг.

У Боготі розташовані штаб-квартири багатьох банків, страхових компаній та інших фінансових установ. Тут мають свої представництва або штаб-квартири транснаціональні корпорації, особливо у секторах технології, торгівлі, фармацевтики.

Міжнародний центр Боготи — фінансовий район міста, на заході — бізнес-парк Сарм’єнто Ангуло, де зосереджені бізнес-центри, офіси компаній, готелі, ресторани тощо. У центрі міста розміщені виставкові центри «Корферіас» («Corferias») та «Агора Богота» («Ágora Bogotá») тощо.

Богота — головний туристичний напрямок Колумбії (приймає понад 51 % іноземних туристів).

Транспорт

Міжнародний аеропорт «Ельдорадо» (діє від 1959), розташований приблизно за 15 км від центру Боготи, є найбільшим у Колумбії; у Латинській Америці — першим за кількістю обслуговування вантажних рейсів і третім із пасажирських перевезень (річний пасажиропотік — понад 30 млн осіб). Базовий аеропорт і основний транзитний вузол національного авіаперевізника «Авіанка» (ісп. «Avianca»). Переважають внутрішні перевезення; широкий спектр маршрутів обслуговує міжнародні напрямки (головні — США, Латинська Америка та Європа).

До початку 1990-х Колумбія мала розгалужену мережу залізниць. Унаслідок нерентабельності залізничних перевезень уряд провів приватизацію залізниць, що призвело до занепаду та деструктуризації сполучень. На 2025 рух туристичних потягів збережено на ділянці протяжністю 60 км між містами Богота і Кайка.

Основний вид міського муніципального транспорту — автобуси. Налагоджена мережа швидкісного автобусного сполучення (так званих метробусів) «Трансміленіо» зі станціями пересадки, добре пристосованими для пасажирів з особливими потребами.

Розвинена служба таксі. Велоінфрастурктура — одна із найбільших у світі. Частиною системи міського транспорту є система гондольних підйомників (відкрита 2018).

Від 2020 триває будівництво метрополітену; пуск першої лінії заплановано на 2028.

Наука, освіта, культура, релігія

Наука та освіта

Місто має велику й розгалужену мережу освітніх закладів усіх рівнів (через що Богота відома як «Афіни Південної Америки»), зокрема найбільшу у Південній Америці кількість університетів. Унаслідок постійної міграції населення в столиці введено квоти на доступ до безкоштовної державної освіти.

На 2012 налічували 104 заклади вищої освіти (за даними Національної інформаційної системи вищої освіти), як державної, так і приватної форми власності. З-поміж найкращих (за підсумками акредитації) університетів Боготи (і Колумбії назагал), які є провідними освітніми й науковими центрами: Національний університет Колумбії (засновано 1867; кампус — найбільший у Колумбії), Університет Анд (засн. 1948), Папський університет Хаверіана (засн. 1623), Університет Розарію (офіційна назва — Головна колегія Розарію Діви Марії; засн. 1653), Національний педагогічний університет (засн. 1955), Університет Ла Саль (засн. 1964), Університет Хорхе Тадео Лосано (засн. 1954), Університет Св. Томи (1580, перший університет у Колумбії, заснований домініканцями). Серед найбільших закладів за кількістю студентів: Військовий університет Нуева Гранада (засн. 1982), Університет Ла Гран Колумбія (засн. 1950) та ін.

Національна астрономічна обсерваторія Колумбії — перша обсерваторія на американському континенті (діє з 1803, з 1975 — національна пам’ятка), тепер у складі природничого факультету Національного університету Колумбії.

У Боготі розташована Академія точних, фізичних і природничих наук Колумбії (засн. 1933), а також наукові установи: Інститут дослідження біологічних ресурсів імені А. фон Гумбольдта (засн. 1993), Латиноамериканський центр Стокгольмського інституту навколишнього середовища (засн. 2018), Інститут ім. Каро і Куерво (засн. 1942), Національний інститут метрології Колумбії (засн. 2011), Колумбійський інститут антропології та історії (засн. 1938) тощо.

Серед найдавніших просвітницьких закладів — Національна бібліотека Колумбії (засн. 1777); у фондах понад 3 млн одиниць зберігання, зокрема 51 інкунабула, рукописи тощо.

Упродовж 20 ст. у місті створено розгалужену бібліомережу, зокрема тут діє один із найбільших бібліотечно-просвітницьких комплексів у Латинській Америці — Бібліотека імені Л. А. Аранго (засн. 1958, понад 2 млн одиниць зберігання, площа будівлі — близько 45 тис. м², має 3 читальні зали, науково-длсдідні центри, художні галереї, концертний зал). На відміну від Національної бібліотеки Колумбії, що спеціалізується на збереженні колумбійських видань як національної культурної спадщини, ця книгозбірня має на меті створення колекції міжнародного значення. У Боготі функціонує Мережа публічних бібліотек «Бібліоред» («BibloRed»; засн. 2001) — установа, яка керує 20 місцевими та районними бібліотеками, 4 великими публічними бібліотеками: Бібліотека Вірхіліо Барко (засн. 2001; 150 тис. томів), Публічна бібліотека Ель Тінталь (засн. 2001; 150 тис. томів), Публічна бібліотека ім. Г. Гарсія Маркеса (засн. 2001; 110 тис. томів) та Бібліотека Хуліо Маріо Санто-Домінго (засн. 2010), 96 книжковими кіосками в парках, 12 мобільними бібліотечними станціями, 2 читальними залами та Цифровою бібліотекою. Рішенням ЮНЕСКО Боготу було проголошено Всесвітньою столицею книги 2007.

Культура та мистецтво

Музеї

У Боготі діють близько 90 музеїв і 70 художніх галерей: Національний музей Колумбії (з 1823, найстаріший музей у країні); Музей Боготи (з 1969), Музей архітектури Л. Ротера (з 1986), Національний історичний музей поліції, Історичний музей Національної поліції Колумбії (з 1959); Музей золота (з 1934, зберігає найбільшу в світі колекцію золотих предметів доколумбової епохи з усіх основних доіспанських культур Колумбії); Музей моря Університету Х. Т. Лосано (з 1969); Монетний двір — Нумізматична колекція Банку Республіки (з 1996) та ін. Є дома-музеї: військового інженера та борця за незалежність Колумбії Ф. Х. де Кальдаса (з 1985), політика та юриста Х. Е. Гайтана (з 1948).

Серед художніх музеїв: Музей колоніального мистецтва (засн. 1942), Музей сучасного мистецтва Боготи (засн. 1955), Художній музей Національного університету Колумбії (засн. 1970), Музей Ботеро (засн. 2000, галерея сучасного мистецтва, де експонують твори художника Ф. Ботеро та полотна з його особистої колекції авторства К. Моне, П. Пікассо, А. Матісса, С. Далі, Г. Клімта та ін. митців), Музей ар-деко (засн. 2007).

Є планетарій (засн. 1967), Музей природничої історії Національного університету Колумбії (засн. 1938).

Театр. Кіно

У Боготі 45 театрів. Театр Колумба діє від 1892 (початок роботи приурочено до 400-ліття першовідкриття Америки Х. Колумбом). Вміщує близько 900 глядачів. Цей сценічний простір мав особливе значення для появи сучасного театру в Колумбії. 2007, за підсумками проведення національного конкурсу, театр увійшов до переліку «7 чудес Колумбії». Бернардо Ромеро Лозано (1909–1971; Колумбія) — засновник першої експериментальної театральної групи (1946), один із перших колумбійських режисерів кіно, театру та телебачення, сприяв створенню Національної школи драматичного мистецтва.

Інші театри: Національний театр Ла Кастеллана (засн. 1990), театр «Ла Канделарія» (засн. 1966), театри Х. Е. Гайтана (засн. 1938), «Петра» (засн. 1985), «Кафам» (засн. 2008), «Сантафе» (засн. 1957) тощо.

У Боготі що два роки проводять Іберо-американський театральний фестиваль (з 1988; найбільший у світі).

Діють кіностудії: «Коломбо Філмс» (ісп. «Colombo Films»), «Рама Філмс» («Rama Films») та ін.

Боготський кінофестиваль (ісп. Festival de Cine de Bogotá, з 1984) — захід міжнародного рівня, який відбувається щороку наприкінці жовтня — у листопаді (більшість фільмів іспанською мовою). Проходить міжнародний кінофестиваль короткометражного кіно (англ. Bogotá Short Film Festival). На Боготському фестивалі короткометражних фільмів (засн. 2003) щороку в грудні демонструють бл. 400 фільмів.

1940 засновано Колумбійське національне радіо. Завдяки радіодрамі з Боготи розпочався активний театральний рух. Виконували твори класичних авторів, як вітчизняних, так і зарубіжних, а також молодих драматургів.

Музичне мистецтво

Богота. Національна консерваторія музики

Місто відоме своєю багатою музичною сценою. Богота — важливий регіональний музичний центр, де лунають звуки сальси, ф’южну, року, опери, класичної, камерної, електронної, поп-музики, тропічної музики, ранчери, хіп-хопу, експериментальної музики, болеро, госпелу, культивують багаті автохтонні музичні традиції Колумбії.

Національна академія музики діяла у 1882‒1909. На її базі скрипаль і диригент Гільєрмо Урібе Ольгін (1880–1971; Колумбія) 1910 заснував і очолив Національну консерваторію музики (від 1936 інтегрована як підрозділ у Національний університет Колумбії). Зорганізований ним оркестр консерваторії мав на меті відкрити для музикантів і публіки сучасний європейський симфонічний репертуар (тепер Національний симфонічний оркестр Колумбії). Іншим знаним симфонічним оркестром є Філармонічний оркестр Боготи (засн. 1967). Серед найвідоміших музикантів Боготи — Дієго Вега (нар. 1968) — композитор і професор музики, стиль якого характеризує синтез класичних і колумбійської музичних традицій, джазу тощо. Він часто включає елементи колумбійської традиційної музики (ритми, мелодії, гармонії та інструменти) у свої твори; досліджує використання складних текстур, поліритмів, політональності та розширених технік.

Від 1959 діє Центр фольклорних і музичних досліджень, присвячений вивченню традиційної музики.

Музика стала помітним чинником культурної трансформації Боготи в останні десятиліття. Свідченням цього є програма «Фестивалів у парку» («Festivales Al Parque») — серія з 6 музичних концертів упродовж року в Боготі (започаткована 1995), яка пропонує безкоштовні концерти просто неба місцевих рок-, джаз-, сальса-, хіп-хоп- та оперних виконавців. Щороку ці фестивалі збирають понад 600 000 глядачів, сприяють освоєнню громадських просторів, зміцненню ідентичності та культурного різноманіття Боготи. У столиці також відбуваються 60 інших щорічних музичних фестивалів, зокрема «Естерео Пікнік» (ісп. «Estéreo Picnic») — найбільший фестиваль альтернативної музики в Колумбії та один із найважливіших музичних фестивалів у Південній Америці (музичний стиль фестивалю визначають переважно альтернативний рок, інді-музика, панк-рок, реггі, електроннна музика та хіп-хоп), «Богота мьюзік відео фестівел» (англ. «Bogotá Music Video Festival») та ін. Діють 500 концертних майданчиків.

Боготу було оголошено містом музики ЮНЕСКО 07.03.2012, завдяки різноманітності традиційних, популярних та міських музичних виявів, а також сильному академічному та авангардному музичному руху.

Релігія

Більшість мешканців Боготи традиційно (із часів колоніальної доби) належать до Католицької церкви. Від поч. 1560-х місто було центром новозаснованої римо-католицької єпархії Санта-Фе-ан-Нуева Гранада (з 1891 — Архидієцезія Богота). Резиденцією архієпископа є митрополича кафедральна базиліка Непорочного зачаття Марії та Святого Петра (Кафедральний собор). У місті діє штаб-квартира Єпископської конференції Колумбії та Латиноамериканської єпископської ради.

Поряд із тим активну й успішну місіонерську роботу провадять різні протестантські церкви (особливо п’ятидесятницького коріння), що веде до швидкого зростання кількості вірян від кінця 20 ст.

На 2023 у місті діяло 6 мечетей та ісламський центр, 5 синагог (присутність юдейської спільноти, зокрема сефардів, документально підтверджена з 19 ст.; синагога Маген Овадія, 1952, — перший нехристиянський храм, побудований у Боготі з моменту її заснування іспанцями), а також офіс Конфедерації єврейських громад Колумбії, 4 буддійські центри. Присутні громади православних вірян, англікан, послідовників Церкви Ісуса Христа святих останніх днів (мормони), неорелігій та ін.

Релігійні фестивалі є важливим складником культурного життя Боготи і подіями, привабливими для туристів.

Архітектура

Історичний центр міста — район Ла Канделарія — зберіг традиційне для іспанських колоніальних міст Південної Америки 16 ст. прямокутно-прямолінійне розпланування. Дещо пізніша частина історичного центру Ла Катедралі включає велику центральну площу С. Болівара, навколо якої зосереджено найважливіші споруди країни і найцінніші архітектурні пам’ятки 16‒19 ст.

Традиційна забудова вузьких вуличок, розпланованих у долині уздовж підніжжя гір, представлена архітектурним типом колоніального житлового будинку. Цей тип був панівним упродовж 16 — кінця 19 ст.: двоповерховий, зі внутрішнім двором, великими балконами та двосхилим дахом, укритим черепицею.

На формування репрезентативного архітектурного середовища найбільший вплив справила масштабна будівнича діяльність трьох католицьких чернечих орденів — домініканців, францисканців та єзуїтів. Їхні костели, монастирі, колегії оприявнюють високохудожні зразки основних європейських архітектурних стилів ранньомодерного часу — ренесансу, маньєризму, бароко, класицизму з особливостями, характерними для Іспанії. До найвизначніших архітектурних пам’яток належать: церкви Святого Франциска (1567‒1594), Святого Ігнатія (1577), Святого Августина, Святої Клари (обидві — 17 ст.), а також каплиця на г. Монсеррат, що панує над містом. Площа С. Болівара оточена багатьма визначними спорудами, серед яких — провідна історична архітектурна домінанта міста — Кафедральний собор (1572–1610) із прилеглим комплексом споруд; їх доповнюють будівлі класицистичних Капітолія (1847‒1926, місце проведення засідань парламенту), палацу Святого Карла (1580) — тепер будинок Міністерства закордонних справ, палацу Льєвано (1847–1907) — мерії Боготи. У це архітектурне середовище органічно вписано Палац правосуддя, зведений у сучасних архітектурних формах наприкінці 20 ст. В історичному центрі Боготи розташований створений у стилі неокласики палац Наріньо (1906) — тепер офіційна резиденція президента Колумбії.

Для громадських будівель 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. характерна стилістика історизму (палац Святого Франциска, 1933). Від сер. 20 ст. панівною стала стилістика архітектури сучасної (модернізму, функціоналізму) представлена спорудами хмарочоса Авіанка, Банку республіки тощо. Одночасно архітектори працювали в стилях ар-деко, експресіонізму, органічної архітектури. Остання набула неабиякої популярності у забудові 2-ї половини 20 ст.

Для численних закладів культури — музеїв, бібліотек, а також освітніх закладів характерні унікальні й виразні архітектурно-художні вирішення (Національна бібліотека, Музей золота, Національний музей, Музей сучасного мистецтва, Музей архітектури Л. Ротера тощо). Сучасний діловий центр міста забудовано численними хмарочосами, зведення яких активно триває від поч. 21 ст.

Спорт

Спорт у Боготі надзвичайно популярний. Культивують футзал, теніс, гандбол, баскетбол, легку атлетику.

Чільне місце посідає футбол. Діють кілька професійних футбольних команд, зокрема «Мільйонаріос» (з 1946) «Індепендьєнте Санта-Фе» (з 1941) та «Ла Екідад» («Депортіво Ла Екідад», з 1982).

Головний стадіон міста «Естадіо Немесіо Камачо Ель-Кампін», більш відомий як «Ель-Кампін» (діє з 1938), — один із найважливіших стадіонів Колумбії, вміщує 39 000 місць, часто приймає місцеві матчі та турніри. Є Аквакомплекс ім. С. Болівара (з 2004), спортивний комплекс Ель-Салітре тощо.

У Боготі були проведені перші Боліваріанські ігри (1938), Панамериканські ігри (1971), фінал Кубку Америки з футболу 1975, Кубок Лібертадорес 1989, Кубок Америки з футболу 2001, Чемпіонат світу для гравців до 20 років 2011, Чемпіонат світу для жінок до 20 років 2024 тощо. У регбі має власну Боготьску регбійну лігу.

Створено можливості для занять масовим спортом просто неба; баскетбольні майданчики, футбольні поля, тренажери для фітнесу. Щонеділі з 7:00 до 14:00 кілька найбільших доріг міста закривають для транспорту задля безпечного пересування бігунів, пішоходів і велосипедистів (інновація «Цикловіа»).

Україніка

У Боготі відсутня чисельна й активна українська громада, значні культурні центри або організації. Більшість українців-іммігрантів зазвичай об’єднані у невеликі групи, пов’язані спільною професійною діяльністю, навчанням або сімейними відносинами.

Від 2023 в столиці діє українська асоціація «Просвіта» (ісп. «Prosvita — Asociación Ucraniana en Colombia»). Створена з метою розвитку дружніх відносин між громадянами обох країн, підтримки культурних, освітніх і благодійних ініціатив, поширення знань про Україну в Колумбії. Серед завдань — протидія російській пропаганді в Латинській Америці, висвітлення реалій життя українців в умовах масштабного вторгнення РФ. Асоціація проводить різні культурні та соціальні заходи, які допомагають плекати українські традиції та гуртувати українців у діаспорі.

Тут народився колумбійський музикант українського походження Я. Б. П. Лобунець (нар. 1994); померла українська оперна та концертно-камерна співачка (драматичне сопрано) С. М. Сіяк (1880; тепер Україна — 1940; Колумбія).

Персоналії

У місті народилися: історик, хроніст, один із найважливіших авторів з історії Колумбії, Еквадора, Венесуели, Панами Л. Фернандес де П’єдраїта; письменник, публіцист, лауреат національних і міжнародних премій С. Гамбоа (нар. 1965); музикант, композитор і диригент Р. Араухо (нар. 1978); художник і графік, один із найвідоміших представників костумбризму в Колумбії Р. Торрес Мендес (1809‒1885); музикант і композитор Д. Д. Вега (нар. 1968); президенти Колумбії: Л. Е. Гомес Кастро (1889‒1965), К. А. Льєрас Растрепо (1908‒1994),
А. А. Л. Лопес Микельсен (1913‒2007), Х. С. Турбай Аяла (1916‒2005) та ін.

На поч. 19 ст. Боготу відвідав учений А. фон Гумбольдт.

З містом пов’язане життя і творчість письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури Г. Гарсія Маркеса; музиканта і диригента Г. Урібе Ольгіна; популярної співачки, лауреата багатьох міжнародних нагород Шакіри (нар. 1977; Колумбія); політичного діяча, лауреата Нобелівської премії миру Х. М. Сантоса Кальдерона; художника і скульптора Ф. Ботеро Ангуло та ін.

Додатково

Кримінальним проблемам Боготи присвячено фільм «Богота: місто загублених» (2025, реж. Сон Дже Кі, Південна Корея). «Перетворення Боготи» — фільм з тетралогії «Міста на швидкості» від Датського інституту кіно, який розповідає про кардинальні реформи, проведені двома прогресивними мерами міста від 1995, що змінили колишнє непривабливе обличчя Боготи як «кримінальної столиці».

Джерело

Information capital. Bogotá : Departamento Administrativo Nacional de Estadística, 2019. 150 p. URL: https://web.archive.org/web/20191229221149/https://www.dane.gov.co/files/varios/informacion-capital-DANE-2019.pdf

Література

Historia de Bogotá : in 3 t. Bogotá : Villegas Editores, 1988.
Iriarte A. Breve historia de Bogotá. Bogotá : Oveja Negra, 1988. 262 p.
Pérgolis J. C. Bogotá fragmentada: cultura y espacio urbano a finales del siglo XX. Bogotá : Universidad Piloto de Colombia, 1998. 150 p.
Angulo A. C. Apuntes sobre Bogotá: historia y arquitectura. Bogotá : Academia Colombia de Historia, 2002. 330 p.
Грабовська Г. Листи з Колумбії // Всесвіт. 2005. URL: https://www.vsesvit-journal.com/old/content/view/72/41/
Erlick J. C. A Gringa in Bogotá: Living Colombia's Invisible War. Austin : University of Texas Press, 2010. 174 р.
Monroy M. La Academia Nacional de música en Bogotá de 1882 a 1898: reglamentos, planes de estudio, usos y costumbres // El artista. 2014. № 11. P. 235–258. URL: https://dialnet.unirioja.es/servlet/articulo?codigo=6375930
Karl R. A. Forgotten Peace: Reform, Violence, and the Making of Contemporary Colombia. Oakland : University of California Press, 2017. 322 p.
The Colombia Reader: History, Culture, Politics / Ed. by A. Farnsworth-Alvear, M. Palacios, A. López. Durham : Duke University Press, 2017. 634 p.
Art Museums of Latin America: Structuring Representation / Ed. by М. Greet, G. Tarver. London : Routledge, 2018. 274 p.
Garcia-Son M., Hansen E. The History of Colombia: A Deep Dive into History and Culture. [W. p.] : Independently published, 2023. 104 p.