Архітектурний стиль

Архітекту́рний сти́ль (лат. stylus — паличка для письма) — історично сформована відносно стійка система засобів і прийомів організації архітектурної форми (будинку, споруди, комплексу, ансамблю). Їй властива спільність суттєвих рис (функціональних, просторових, естетичних), обумовлених соціальним характером архітектурної творчості.

Романський стиль: Собор св. Мартина у м. Лукка (Італія).
Фото В. Вечерського
Готика: Собор св. Вітта у Празі (Чехія).
Фото В. Вечерського
Ренесанс: Палац Бельведер у Празі (Чехія).
Фото В. Вечерського

Характеристика

Архітектурний стиль може бути характерним для певного історичного періоду, конкретного регіону, окремого архітектора.

У вузькому розумінні — сукупність ознак, рис, особливостей, властивих тій чи іншій конкретній архітектурній формі.

Архітектурний стиль спонукає архітектора до використання у формотворчості одних і виключення інших засобів та прийомів архітектурної композиції. Процес розвитку архітектурного стилю характеризується взаємодією традицій і новаторства, яка визначається поєднанням соціальних, ідеологічних та естетичних вимог суспільства на кожному етапі його розвитку.

Архітектурний стиль виробляється протягом тривалого часу спадкоємного розвитку архітектурних форм у ході закріплення, уточнення, удосконалення апробованих практикою образних рис архітектури.

Поняття «архітектурний стиль» має ретроспективну спрямованість; стиль виявляється як такий після того, як він склався і набув конкретних стійких рис.

Класифікація

Відповідно, розрізняють

Архітектурний стиль співвідноситься з каноном і модою, але принципово відрізняється від них. Закріплення певних архітектурних прийомів, композицій у конкретних формах для їх наслідування — перетворення стилю на канон.

В історії архітектури є чимало випадків канонізації стилю (наприклад, класицизм). Канон і мода (тимчасове захоплення певними архітектурними формами чи стилістикою) належать до сфери стиленаслідування, а не стилеутворення. Справжнє стилеутворення є історичним процесом.

Історію архітектури можна уявити як історію розвитку і зміни так званих великих архітектурних стилів (світових стилів): романський стиль, готика, ренесанс, бароко, класицизм, історизм, модерн.

За визначенням І. Грабаря, кожен великий світовий стиль є обов’язково стилем міжнародним. Від незначних, випадкових місцевих стилів різних народів він тим і відрізняється, що втягує в коло свого впливу все сучасне йому людство.

Галерея

Література

  1. Євреїнов Ю., Мардер А. Стиль // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Вечерський В. В. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 278.
  2. Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. 300 с.
  3. Згурская М., Лавриненко Н. Архитектурные стили. Харьков : Фолио, 2013. 153 с.
  4. Давидич Т. Ф. Стиль как язык архитектуры. Харьков : Гуманитарный центр, 2014. 424 с.
  5. Hopkins О. Architectural Styles: A Visual Guide. London : Laurence King Publishing, 2014. 240 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Архітектурний стиль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архітектурний стиль (дата звернення: 20.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
22.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ