Синагога

Старонова синагога кінця 13 ст. у м. Празі

Перспективний розріз дерев’яної синагоги в с. Гвіздець Івано-Франківської області 1640-1652

План мурованої синагоги у м. Жовкві, 1692

Головний фасад мурованої синагоги у м. Жовкві

Синагога у м. Бродах, 1742

Синаго́га (від грец. συναγωγή — збори, місце зборів) — молитовний будинок в юдаїзмі, центр релігійного і громадського життя євреїв, місце молитви та вивчення Тори.

Служила також для проведення релігійних дискусій і зборів, вирішення важливих питань життя єврейської громади.

Історична довідка

Синагоги з’явились у Палестині у 4 ст. до н. е. і Єгипті у 3 ст. до н. е. Після зруйнування римлянами у 70 Єрусалимського храму синагоги почали будувати скрізь, де існували єврейські громади. Це були дерев’яні та муровані споруди в архітектурних формах відповідної історичної доби й певного регіону. З 13 ст. у Європі їх будували у стилях, послідовно, ґотики (Старонова синагога кінця 13 ст. у м. Празі — одна з найстародавніших у світі), ренесансу, із впливами бароко і класицизму. Великі синагоги кінця 19 — початку 20 ст. характерні рисами історизму з використанням в оформленні будівель мотивів мавританського стилю, неоґотики, неоренесансу тощо (синагога Л. Бродського 1898 у м. Києві).

Характеристика

Синагога — орієнтована на схід, у бік м. Єрусалима, прямокутна у плані споруда з центральним залом, часто розділеним пілонами (стовпами, колонами) на 2, 3 або 5 нав. Головне місце у залі, призначеному для молитви, займає біма. На східній стіні залу — декорована сакральна ніша для зберігання сувоїв Тори (Аарон Гакодеш). Із заходу перед молитовним залом зазвичай розміщували притвор, над ним або обабіч залу — приміщення для жінок, у прибудовах — зал зборів, школа, бібліотека тощо. На головному фасаді влаштовували галерею, необхідну для виконання неодмінної вимоги щодо забезпечення роздільних входів у синагогу для чоловіків і жінок. Синагога зазвичай була центральною найбільшою спорудою єврейського кварталу чи штетла (містечка), проте згідно з правилами, які існували до 19 ст. у більшості країн Європи, не могла бути вищою, ніж християнські храми у тому ж населеному пункті.

Синагоги в Україні

Більшість синагог в Україні були дерев’яними (жодної не збережено). Вони мали традиційну структуру. Молитовний зал перекривали восьмигранним пірамідальним верхом, схожим на верхи українських дерев’яних церков (синагога 1640–1652 у с. Гвіздець Івано-Франківської області). Проте зовні цей верх завжди ховали під високим мансардовим чи щипцевим дахом. Зовні більшість дерев'яних синагог мали опасання і галереї (синагога 1670 у с. Яблунові, тепер Івано-Франківської області), іноді галереї робили двоярусними (синагога кінця 17 ст. у с. Яришеві Вінницької області).

В Україні збережено муровані синагоги, що є пам’ятками архітектури, у містах Бродах, Гусятині (Будівля синагоги в Гусятині), Дрогобичі, Жовкві, Луцьку, Острозі, Підгайцях, Сокалі, Чернівцях, Шаргороді. с-щі Сатанові тощо. Для мурованих синагог з 16 ст. характерні дев’ятидільні чотиристовпні зальні об’єми, до яких прилучаються інші понижені об’єми й нерідко — контрфорси. Основний об’єм вінчає розвинений аттик з аркатурно-колончастим фризом, який первісно мав оборонне призначення (синагога 1692 у м. Жовкві). Чотири опорних стовпи, розташовані в центрі залу, ділять його на дев’ять рівних дільниць, перекритих системою хрестових склепінь. Головний фасад має портали в стилістиці від ґотики до раннього бароко, хоча всю споруду вирішували зазвичай у мішаній архаїчній стилістиці, яка сполучала риси ґотики й ренесансу (синагога 1742 у м. Бродах). Чимало синагог мали оборонні функції і включалися до загальної системи укріплень відповідних міст (у Гусятині, Луцьку, Тернополі).

Література

1. Геврик Т. Синагоги // Пам’ятки України. 1989. № 3. С. 40-42.
2. Логвин Н. Синагога // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 267–268.
3. Геврик Т. Муровані синагоги в Україні і дослідження їх // Пам’ятки України: історія та культура. 1996. № 2. С. 32–39.
4. Слободян В., Бойко О., Лонкевич Д. Синагоги України // Вісник Укрзахідпроектреставрація. № 9. Спеціальний випуск. Львів : Центр Європи, 1998. 180 с.
5. Kravtsov S. Gothic Survival in Synagogue Architecture of the 17th and 18th Centuries in Volhynia, Ruthenia and Podolia // Architectura. Zeitschrift für Geschichte der Baukunst. 2005. Bd. 35. P. 69–94.
6. Кух О., Стецюк В. Оборонні синагоги Поділля (XVI–XVIII ст.) // Освіта, наука і культура на Поділлі. 2016. Т. 23. С. 215–222.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Синагога // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Синагога (дата звернення: 28.10.2026).

 

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.01.2023